Вступ:
Одної спекотної літньої ночі близько 11-ї години ночі було чути сміх з реанімації Костопільського роддому.Сміх і радість тепер вже батька та матері бо в них родився син! Назвали його Євген що означає «благородний»
Дитинство/Навчання:
Після народження Євгена родина майже зразу переїхала до міста Острог.
Батько Андрій займався бізнесами зі своїм батьком та перешивав меблі,
мати Юлія ще тоді вчилася на юриста в Острозькій Національній Академії.
Ріс Євген як звичайних хлопчик,ходив у садок а згодом коли трохи підріс переїхавши у рідне місто Костопіль пішов у школу.
Шкільні роки проходили досить важко адже Євген не був схильний до навчання. У перших класах в Євгена майже не було друзів адже він був звичайним хлопчиною чесним,сором’язливим.Не ладив він з учителями адже ті примушували робити його те чого він не хотів.
Це дуже дратувало Євгена тому він часто бував у директора.
Директор натомість бачив у Євгенові серйозного чоловіка коли той виросте, тому хоч і була порушена неодноразово поведінка все обходилося розмовою.
Євген зрозумівши що компанія хлопців його використовує перестав з ними дружити та спілкуватися.
Надходив час братися за розум адже класи піджимали до вищих навчальних закладів де вимоги були значно вище. Останні два роки навчання Євген провів доволі непогано і отримавши атестат зразу пішов у Військовий ліцей у місті Острог.
У ліцеї Євгена зустріли доволі привітно, хлопців було багато, багато хто були серйозними людьми тому могли серйозно допомогти з навчанням.
Євген зразу знайшов своїх друзів і компанію яка між собою була знайома і вирішила перевірити Євгена на відданість.
Одного разу один з компанії прибіг і сказав що його побили старшокурсники.
Всі одразу почали заспокоювати його аргументуючи тим, що вони їм не по зубах.
Євген же насправді був налаштований серйозно.
«Можна програти битву але виграти війну»
Цією фразою Євген показав що йому всеодно навіть якщо поб’ють нас а не ми їх, всеодно репутацію від сміливості заробимо непогану.
Цим компанія зрозуміла що це справді друг і товариш.
Навчання йшло непогано поки справді старший курс не причепився до нашої компанії.
Старшокурсники які вже пройшли етап певного стажування почали вимагати у першокурсників які проходять шлях виправлення цигарки.
Наші хлопці завжди знаходили компроміс, ніби цигарок не палять, але старший курс вимагати став уже кошти на куриво.
Євген наглості терпіти не став і кинув фразу:
«Чув куряга, зав’язуй. Пишуть куріння шкодить здоров’ю»
Після фрази полетів кулак який Євгену не влучив. Старшокурсник отримав вибитий зуб і розбитий ніс.
І знову лунає фраза:
«Я ж казав зав’язуй, куріння шкодить здоров’ю»
Так Євген дав знати що в ліцеї він не просто шашка яку можна буде ображати.
Навчання продовжувалося, Євген став доволі популярним у ліцеї і не тільки.
Його популярність користувалася і у дівчат з Острожчини.
Далі настало доросле життя. Успішно здавши екзамени Євген отримав високий бал і вирішив піти на військовий профіль.
Батько Андрій займався бізнесами зі своїм батьком та перешивав меблі,
мати Юлія ще тоді вчилася на юриста в Острозькій Національній Академії.
Ріс Євген як звичайних хлопчик,ходив у садок а згодом коли трохи підріс переїхавши у рідне місто Костопіль пішов у школу.
Шкільні роки проходили досить важко адже Євген не був схильний до навчання. У перших класах в Євгена майже не було друзів адже він був звичайним хлопчиною чесним,сором’язливим.Не ладив він з учителями адже ті примушували робити його те чого він не хотів.
Це дуже дратувало Євгена тому він часто бував у директора.
Директор натомість бачив у Євгенові серйозного чоловіка коли той виросте, тому хоч і була порушена неодноразово поведінка все обходилося розмовою.
Євген зрозумівши що компанія хлопців його використовує перестав з ними дружити та спілкуватися.
Надходив час братися за розум адже класи піджимали до вищих навчальних закладів де вимоги були значно вище. Останні два роки навчання Євген провів доволі непогано і отримавши атестат зразу пішов у Військовий ліцей у місті Острог.
У ліцеї Євгена зустріли доволі привітно, хлопців було багато, багато хто були серйозними людьми тому могли серйозно допомогти з навчанням.
Євген зразу знайшов своїх друзів і компанію яка між собою була знайома і вирішила перевірити Євгена на відданість.
Одного разу один з компанії прибіг і сказав що його побили старшокурсники.
Всі одразу почали заспокоювати його аргументуючи тим, що вони їм не по зубах.
Євген же насправді був налаштований серйозно.
«Можна програти битву але виграти війну»
Цією фразою Євген показав що йому всеодно навіть якщо поб’ють нас а не ми їх, всеодно репутацію від сміливості заробимо непогану.
Цим компанія зрозуміла що це справді друг і товариш.
Навчання йшло непогано поки справді старший курс не причепився до нашої компанії.
Старшокурсники які вже пройшли етап певного стажування почали вимагати у першокурсників які проходять шлях виправлення цигарки.
Наші хлопці завжди знаходили компроміс, ніби цигарок не палять, але старший курс вимагати став уже кошти на куриво.
Євген наглості терпіти не став і кинув фразу:
«Чув куряга, зав’язуй. Пишуть куріння шкодить здоров’ю»
Після фрази полетів кулак який Євгену не влучив. Старшокурсник отримав вибитий зуб і розбитий ніс.
І знову лунає фраза:
«Я ж казав зав’язуй, куріння шкодить здоров’ю»
Так Євген дав знати що в ліцеї він не просто шашка яку можна буде ображати.
Навчання продовжувалося, Євген став доволі популярним у ліцеї і не тільки.
Його популярність користувалася і у дівчат з Острожчини.
Далі настало доросле життя. Успішно здавши екзамени Євген отримав високий бал і вирішив піти на військовий профіль.
Робота/Доросле життя:
Його направили на військову частину у Харківську область де він проходив курси офіцера, так як мав вищу освіту.
Дуже дивно але пробув він там недовго. Головнокомандуючі в’язниці та ЗСУ були знайомі та часто бували один у одного.
Одного дня Євгена направили супроводжувати конвой ДКВС від підрозділу Нац.Гвардії України та його роботу помітив Начальник в’язниці.
Євгену одразу запропонували місце і свій кабінет у в’язниці де він почав будувати нову кар’єру.
Отримавши звання полковника та посаду заступника начальника в’язниці
він почав працювати у новій сфері.
Проблеми почалися майже зразу коли їм зменшили зарплату у зв’язку з неякісним виконанням служби, хоча Євген працював доволі досконало.
Його це дуже зачепило і він вирішив підробляти своїм шляхом.
За певну суму він діставав для ув’язнених все що завгодно і декого навіть раніше випускав за окрему плату.
СБУ Харкова почало копати під Євгена але так нічого й не знайшли.
Євген маючи непогані статки жив доволі скромно.
Не витрачаючи лишніх коштів він віддавав їх переважно на саму в’язницю так як держава не особо забезпечувала усі потреби.
Наші дні:
Зараз у Євгена чудова робота томущо він працював головою,якщо тебе дорогий читач дістало навчання задумайся про це зараз! Потім може бути пізно
Останнє редагування:
