Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Вентеро Єгор Олександрович
Стать: Чоловіча
Мати: Наталія
Батько: Олександр
Дата народження: 15.02.1997
Вік: 28
Місце народження: Харків
Місце проживання: Київ
Захоплення: Тактична стрільба, бойові мистецтва, історія воєн.
Відмітні знаки: Шрам на правій брові, татуювання з тризубом на плечі.
Стать: Чоловіча
Мати: Наталія
Батько: Олександр
Дата народження: 15.02.1997
Вік: 28
Місце народження: Харків
Місце проживання: Київ
Захоплення: Тактична стрільба, бойові мистецтва, історія воєн.
Відмітні знаки: Шрам на правій брові, татуювання з тризубом на плечі.
Дитинство
Єгор народився в Харкові — місті з глибокими науковими, інженерними та культурними традиціями. Його родина належала до середнього класу: батько — інженер-електрик, мати — вчителька української мови. З дитинства Єгор вирізнявся самостійністю, допитливістю та сильним відчуттям справедливості. Він часто заступався за молодших і завжди стояв на своєму. Його виховували в дусі патріотизму, поваги до старших та любові до Батьківщини.
Юність
У школі Єгор не був зразковим учнем, але мав глибокий інтерес до історії, літератури та фізичної підготовки. У 15 років він почав займатись бойовими мистецтвами — зокрема, рукопашним боєм і стрільбою. Брав участь у міських спортивних змаганнях, мав грамоти та подяки. У цей період у нього сформувалося бажання присвятити своє життя захисту України.
Після закінчення школи вступив до військового ліцею, а згодом — до Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного у Львові.
Служба в ЗСУ
Справжнє випробування для Єгора почалося у 2014 році, коли росія анексувала Крим і розпочалась війна на Донбасі. Хоч він ще був курсант, але з перших днів допомагав волонтерам, збирав речі, спорядження та навчався на добровільних курсах тактичної медицини.
У 2017 році, отримавши офіцерське звання, він добровільно поїхав на передову. Служив у складі 93-ї окремої механізованої бригади, де пройшов Піски, Авдіївку, Широкине. Був командиром взводу, пізніше — роти. Відомий серед побратимів як «Вент», він завжди йшов першим, не залишав жодного підлеглого. У 2019 році був поранений під час артобстрілу, але швидко повернувся в стрій.
За роки служби отримав численні нагороди: орден "За мужність" III ступеня, медаль "Захиснику Вітчизни", подяки від командування. Він ніколи не шукав слави, вважаючи, що головне — виконати свій обов’язок перед державою.
Після служби
У 2023 році, після демобілізації, Єгор оселився у Києві. Він почав займатись підготовкою молоді до служби, проводив навчання для цивільних із тактичної медицини, виступав на форумах ветеранів. Не зважаючи на фізичні та психологічні рани, він не втратив жаги до життя.
Єгор не боїться темряви, бо бачив її обличчя. Тепер він мріє про мирну, сильну Україну, в якій кожен буде знати — свобода не дається просто так.
Після служби в ЗСУ
У 2023 році, після офіційної демобілізації з лав ЗСУ, Єгор оселився у Києві. Ветеранський статус не став для нього перепоною, а радше — поштовхом до нової боротьби, вже у цивільному житті. Він активно займався громадською діяльністю, проводив навчання з тактичної медицини, стрільби та психологічної витривалості для молоді та добровольців. Його поважали як серед ветеранів, так і серед звичайних громадян.
Саме в цей період, завдяки досвіду бойових дій, високому рівню дисципліни та аналітичного мислення, Єгор отримав пропозицію перейти на службу до Служби безпеки України. Пройшовши всі етапи перевірки та спеціальну підготовку, він офіційно став співробітником СБУ.
Служба в СБУ
Спочатку Єгор працював у підрозділах контррозвідки, де його бойовий досвід став безцінним у виявленні ворожих агентів, диверсійних груп та зрадників у тилу. Він брав участь у складних операціях зі знешкодження ворожих ДРГ у прифронтових регіонах, курирував аналітичну роботу з виявлення ворожих ІПСО (інформаційно-психологічних операцій), займався захистом стратегічно важливих об'єктів та персоналій.
Завдяки відданості справі, високій компетентності, лідерським якостям та авторитету серед колег, Єгор за рекордно короткий термін пройшов шлях від оперативника до керівника департаменту. У 2025 році йому було присвоєно звання генерал-майора Служби безпеки України.
Цей чин став не лише формальністю, а визнанням його багаторічного служіння державі, безкомпромісної боротьби з внутрішнім ворогом і бездоганного виконання службових обов'язків.
Нині
Зараз генерал Єгор Вентеро — один із ключових фахівців у сфері національної безпеки. Він продовжує працювати над посиленням обороноздатності держави, удосконаленням систем безпеки, і водночас не втрачає зв’язку з простими громадянами. Часто читає лекції у військових академіях, виступає з публічними промовами про виклики сучасної війни, проводить закриті брифінги для урядових структур.
Попри суворий характер, Єгор не втратив людяності. Він пам’ятає кожного побратима, яких втратив, і часто відвідує родини загиблих. У ньому поєднались офіцерська честь, українська впертість і холодна розсудливість — усе це робить його не просто військовим, а справжнім символом незламності.
