Інформація:
Ім'я та прізвище: Іван Андропов
Національність: Українець.
Дата народження: 01.01.2000
Сімейний стан: Неодружений
Стать: Чоловік
Зріст 190 см.
Вага: 90 кг.
Дитинство:
Іван народився в місті Харків, в сім'ї журналіста Бабляка Віталія. Мати померла, коли йому не було й року. Батько дуже рідко міг приділяти час вихованню сина. У зв'язку з цим, Івана виховувала няня, найнята батьком. Але і вона не особливо багато уваги приділяла вихованню, її турбота ледве не обмежувалася готуванням їжі. Через нестачу уваги,Іван захопився читанням книжок,що здавна зберігалися в бібліотеці його батька.У колекції батька було багато наукових книжок.Ґрунтуючись на прочитаному матеріалі, Іван почав створювати собі самостійно механічні іграшки.
Особливим часом для Івана було літо, адже саме в цю пору року в батька закінчувалися ігри в чемпіонаті та тренування, і він приділяв увесь свій час вихованню сина. Віталій постійно вбивав у голову сина, що він повинен досягти всього сам, не покладаючись ні на кого. Згідно з ідеалогією батька, люди, яким потрібна допомога та підтримка з боку інших, є лише слабаками, які не заслуговують на жодну краплину поваги. Через таке виховання Іван перестав бачити у звичайних людях товаришів, і почав використовувати дружні стосунки як інструмент для досягнення своїх цілей.
Коли Івану виповнилося 7 років, він пішов до школи. У школі він був круглим відмінником, але при всьому цьому він не особливо приділяв час навчанню, бо вважав, що шкільна програма здебільшого даремна для нього. Оцінки він отримував, вправно маніпулюючи своїми шкільними "друзями". паралельно Іван захоплювався вивченням військової тематики. на щастя, в колекції батька були книжки, а також документальні фільми на цю тему. таким чином уже в 9 років, він відмінно знає військову історію своєї країни.
Юнацтво:
Закінчив школу з відзнакою.Особливу увагу він приділяв таким предметам, як фізика, хімія і біологія, бо вважав, що вони все ж таки дуже важливі в житті.У шкільні роки,Іван займався продажем своїх пристроїв, які він створював у гаражі. Напрямком його інженерної думки були різні глушники сигналів, пристрої для злому баз даних та інші пристрої, які він продавав місцевим злочинним структурам, з метою отримання грошей і поваги... І під час того як він готувався відправляти нову партію пристроїв, на його гараж влаштували рейд співробітники СБУ. Вони вилучили всю партію товару, і забрали самого Івана в свою штаб квартиру. Там він зазнав звірячих тортур з боку агентів Служб Безпеки, і йому довелося видати всю інформацію про своїх покупців. Після всіх тортур Івана вивезли до лісу й викинули з мішком на голові та зв'язаними руками. Додому він зміг дістатися лише за 3 дні, добираючись пішим кроком два з них. Після усвідомлення всього того, що сталося, Іван подав заяву до прокуратури на співробітників СБУ, але його заяву відхилили за відсутністю доказів. Тоді Іван вирішив, що йому потрібно відеофіксувати все, що відбувається в його житті, і знайшов ідеальне рішення для своєї проблеми. Річ у тім, що Іван мав не дуже гарний зір і у зв'язку з цим носив окуляри, і тоді він вирішив вбудувати в оправу своїх окулярів непомітну на вигляд камеру. Також Іван зрозумів, що йому варто перестати займатися темними справами, і тоді у віці 19 років він переїхав до Харкову і вступив до лав ЗСУ, а служба давалася Івану легко. Вже через 2 роки він зміг закінчити академію, і вирішив залишитися в лавах ЗСУ, оскільки саме тут він відчув, що таке справжні товариші... Після академії, Іван пішов до підрозділу Навчальний Корпус , де дуже швидко зміг освоїтися. Також він мав постійний доступ до стрільбища, де весь вільний час тренував свої навички володіння зброєю, і довів їх до елітного рівня. Всього за 2 роки він зміг дослужитися до посади командира підрозділу, а пізніше і до заступника генерала ЗСУ.
Наш час:
Час минав, Іван залишив лави ЗСУ і влаштувався в СБУ, з метою навчитися детективної діяльності, і знайти несумлінних агентів СБУ, які насолили йому в юнацтві. Таланти Івана помітили, пізніше призначили на посаду заступника начальника регіонального відділу. За час служби він забув про своїх кривдників, адже не мав часу на розслідування, адже в їхньому місті було доволі багато несумлінних державних службовців. У зв'язку з такою великою кількістю роботи, Іван ідеально вивчив усі тонкощі роботи і законодавства міста. В один із здавалося б звичайних робочих днів, Іван дописав кейс-файл на чинного заступника міністра юстиції та віз його до уряду з метою передати до прокуратури, але інформація про це просочилася через інших співробітників СБУ. Дорогою йому перекрили дорогу найняті міністром юстиції бандити з метою забрати всі наявні докази, що їм успішно вдалося, але їм цього здалося замало. За підсумком Іван був узятий в полон, в якому йому роз'яснили, що його продуктивна робота щодо порушень державних співробітників йде врозріз з інтересами міністерства юстиції. в полоні він був протягом 7 днів. над ним всіляко знущалися і за підсумком збиралися вбити. тим часом генеральний прокурор, якій Іван збирався передати кейс-файл, насторожилася, так як він перестав виходити на зв'язок. За її наказом агенти почали розслідування, за підсумками якого їм вдалося знайти притулок, де ховали Івана, і звільнити його, а також знайти всю документацію, яка була з Іваном на момент викрадення, за підсумками якого заступника міністра юстиції взяли під варту.
Підсумок:
Більше не відчуває страх перед грабіжниками і викрадачами, але як і раніше боїться за своє життя.
Не піддається болю і тортурам.
Носить окуляри з вбудованою камерою (не потрібно відігравати body-cam)
Відмінно володіє зброєю.
Відмінно знає законодавчу базу штату.
Може мати інформаторів у державних структурах.
Ім'я та прізвище: Іван Андропов
Національність: Українець.
Дата народження: 01.01.2000
Сімейний стан: Неодружений
Стать: Чоловік
Зріст 190 см.
Вага: 90 кг.
Дитинство:
Іван народився в місті Харків, в сім'ї журналіста Бабляка Віталія. Мати померла, коли йому не було й року. Батько дуже рідко міг приділяти час вихованню сина. У зв'язку з цим, Івана виховувала няня, найнята батьком. Але і вона не особливо багато уваги приділяла вихованню, її турбота ледве не обмежувалася готуванням їжі. Через нестачу уваги,Іван захопився читанням книжок,що здавна зберігалися в бібліотеці його батька.У колекції батька було багато наукових книжок.Ґрунтуючись на прочитаному матеріалі, Іван почав створювати собі самостійно механічні іграшки.
Особливим часом для Івана було літо, адже саме в цю пору року в батька закінчувалися ігри в чемпіонаті та тренування, і він приділяв увесь свій час вихованню сина. Віталій постійно вбивав у голову сина, що він повинен досягти всього сам, не покладаючись ні на кого. Згідно з ідеалогією батька, люди, яким потрібна допомога та підтримка з боку інших, є лише слабаками, які не заслуговують на жодну краплину поваги. Через таке виховання Іван перестав бачити у звичайних людях товаришів, і почав використовувати дружні стосунки як інструмент для досягнення своїх цілей.
Коли Івану виповнилося 7 років, він пішов до школи. У школі він був круглим відмінником, але при всьому цьому він не особливо приділяв час навчанню, бо вважав, що шкільна програма здебільшого даремна для нього. Оцінки він отримував, вправно маніпулюючи своїми шкільними "друзями". паралельно Іван захоплювався вивченням військової тематики. на щастя, в колекції батька були книжки, а також документальні фільми на цю тему. таким чином уже в 9 років, він відмінно знає військову історію своєї країни.
Юнацтво:
Закінчив школу з відзнакою.Особливу увагу він приділяв таким предметам, як фізика, хімія і біологія, бо вважав, що вони все ж таки дуже важливі в житті.У шкільні роки,Іван займався продажем своїх пристроїв, які він створював у гаражі. Напрямком його інженерної думки були різні глушники сигналів, пристрої для злому баз даних та інші пристрої, які він продавав місцевим злочинним структурам, з метою отримання грошей і поваги... І під час того як він готувався відправляти нову партію пристроїв, на його гараж влаштували рейд співробітники СБУ. Вони вилучили всю партію товару, і забрали самого Івана в свою штаб квартиру. Там він зазнав звірячих тортур з боку агентів Служб Безпеки, і йому довелося видати всю інформацію про своїх покупців. Після всіх тортур Івана вивезли до лісу й викинули з мішком на голові та зв'язаними руками. Додому він зміг дістатися лише за 3 дні, добираючись пішим кроком два з них. Після усвідомлення всього того, що сталося, Іван подав заяву до прокуратури на співробітників СБУ, але його заяву відхилили за відсутністю доказів. Тоді Іван вирішив, що йому потрібно відеофіксувати все, що відбувається в його житті, і знайшов ідеальне рішення для своєї проблеми. Річ у тім, що Іван мав не дуже гарний зір і у зв'язку з цим носив окуляри, і тоді він вирішив вбудувати в оправу своїх окулярів непомітну на вигляд камеру. Також Іван зрозумів, що йому варто перестати займатися темними справами, і тоді у віці 19 років він переїхав до Харкову і вступив до лав ЗСУ, а служба давалася Івану легко. Вже через 2 роки він зміг закінчити академію, і вирішив залишитися в лавах ЗСУ, оскільки саме тут він відчув, що таке справжні товариші... Після академії, Іван пішов до підрозділу Навчальний Корпус , де дуже швидко зміг освоїтися. Також він мав постійний доступ до стрільбища, де весь вільний час тренував свої навички володіння зброєю, і довів їх до елітного рівня. Всього за 2 роки він зміг дослужитися до посади командира підрозділу, а пізніше і до заступника генерала ЗСУ.
Наш час:
Час минав, Іван залишив лави ЗСУ і влаштувався в СБУ, з метою навчитися детективної діяльності, і знайти несумлінних агентів СБУ, які насолили йому в юнацтві. Таланти Івана помітили, пізніше призначили на посаду заступника начальника регіонального відділу. За час служби він забув про своїх кривдників, адже не мав часу на розслідування, адже в їхньому місті було доволі багато несумлінних державних службовців. У зв'язку з такою великою кількістю роботи, Іван ідеально вивчив усі тонкощі роботи і законодавства міста. В один із здавалося б звичайних робочих днів, Іван дописав кейс-файл на чинного заступника міністра юстиції та віз його до уряду з метою передати до прокуратури, але інформація про це просочилася через інших співробітників СБУ. Дорогою йому перекрили дорогу найняті міністром юстиції бандити з метою забрати всі наявні докази, що їм успішно вдалося, але їм цього здалося замало. За підсумком Іван був узятий в полон, в якому йому роз'яснили, що його продуктивна робота щодо порушень державних співробітників йде врозріз з інтересами міністерства юстиції. в полоні він був протягом 7 днів. над ним всіляко знущалися і за підсумком збиралися вбити. тим часом генеральний прокурор, якій Іван збирався передати кейс-файл, насторожилася, так як він перестав виходити на зв'язок. За її наказом агенти почали розслідування, за підсумками якого їм вдалося знайти притулок, де ховали Івана, і звільнити його, а також знайти всю документацію, яка була з Іваном на момент викрадення, за підсумками якого заступника міністра юстиції взяли під варту.
Підсумок:
Більше не відчуває страх перед грабіжниками і викрадачами, але як і раніше боїться за своє життя.
Не піддається болю і тортурам.
Носить окуляри з вбудованою камерою (не потрібно відігравати body-cam)
Відмінно володіє зброєю.
Відмінно знає законодавчу базу штату.
Може мати інформаторів у державних структурах.
