Прізвище, ім’я, по батькові (ПІБ): Буданович Іван Ігорович
Стать: Чоловіча
Мати: Буданович Вікторія Вікторівна
Батько: Буданович Ігор Григорович
Дата народження: 21 серпня 2000 року
Вік: 25 років
Місце народження: смт Біла Криниця, Херсонська область, Україна
Місце проживання: місто Кривий Ріг, Україна
Захоплення: тир, читання, автівки
Відмітні знаки: складка на носі, шрам на кисті лівої руки, великий шрам на лівій нозі
Дитинство та школа
Іван народився в сім’ї, де мати була лікарем, а батько – військовим. Більшу частину часу він проводив зі своїми молодшими братами Денисом і Кирилом. Коли Іван пішов до школи, він виявляв неабияку зацікавленість до навчання. Він швидко знаходив друзів, але навчався у Білокриницькій ЗОШ недовго, адже сім’я переїхала до міста Кривий Ріг.
Молоді роки в Кривому Розі
Івану було важко звикнути до життя в місті, оскільки він звик до спокою в селі, де не було великої кількості людей і шуму. Однак йому довелося пристосуватися. З 5-го по 9-й клас Іван навчався у 35-му ліцеї на військовій спеціальності.
Спочатку він не виявляв видатних талантів, але згодом почав проявляти лідерські якості, беручи приклад із батька. Іван став лідером усіх шкільних заходів, зокрема був ведучим під час візитів військових АТО. У 8 класі він вів активний діалог із гостями, які, вражені його запалом, сказали: "Як закінчиш школу, вступай до нас". Це стало для Івана надзвичайним стимулом і вплинуло на формування його особистості.
У цей час його молодші брати пішли до школи й закінчили 4-й клас. Після 9-го класу Іван вступив до Суворовського училища, де навчався на танкіста. Училище він закінчив із синім дипломом у 19 років.
Кар’єра в ЗСУ
Іван, завершивши навчання в Суворовському училищі, легко адаптувався до служби в Збройних силах України. Його ґрунтовні знання та дисципліна зробили його цінним солдатом. Перші завдання у танкових військах Іван виконував із точністю й старанністю, що привернуло увагу командування. Завдяки лідерським якостям і витримці він швидко дослужився до звання молодшого лейтенанта, заслуживши повагу побратимів.
Початок повномасштабного вторгнення
24 лютого 2022 року: Івана направили до Дніпра, де формували 129-ту окрему штурмову бригаду. Він брав участь у підготовці документів, техніки та особового складу до бойових дій.
1 березня 2022 року: Іван із бригадою вирушив захищати Кривий Ріг. Вони будували блокпости, зміцнювали оборону міста та організовували допомогу місцевим жителям.
25–26 березня 2022 року: Російські війська зайняли село Біла Криниця. 129-та ОШБ звільнила село, витіснивши ворога. Іван, знаючи місцевість, допоміг побратимам облаштуватися, сприяючи швидкому відновленню позицій.
6 жовтня 2022 року: Іван і його бригада штурмували Великоолександрівський район. Завдання виконали, але Іван отримав важкі поранення: ліву ногу та руку пошкоджено. Його евакуювали, і за службу нагородили.
Зацікавленість у Службі безпеки України
Як військовий, Іван часто контактував із працівниками СБУ. Йому подобалася їхня робота. Одного разу він зустрів колишнього працівника, який приїжджав до їхньої частини. Той розповів йому більше про структуру служби. Це зміцнило бажання Івана продовжувати кар’єру в державних органах.
Служба безпеки України
Його молодший брат Денис уже працював у СБУ на посаді капітана. Завдяки цьому Іван швидко адаптувався до роботи. Спершу служба йому дуже подобалася, але згодом вона почала набридати.
Кохання
Перше кохання Івана трапилося у 8 класі. Її звали Анна, і почуття були взаємними. Вони будували спільні плани на майбутнє. Однак одного разу Аня, йдучи на зустріч із Іваном, перебігала дорогу й потрапила під машину. Це сталося у нього на очах. Іван довго не міг оговтатися від трагедії. Після цього він більше не шукав стосунків, вважаючи, що втратив своє серце назавжди.
Теперішній час
Іван живе непогано завдяки накопиченим коштам від служби в СБУ та ЗСУ. Він також отримує державні виплати. Свого часу він інвестував у АЗС, що дає невеликий, але стабільний дохід. Травми, отримані під час штурму Херсонщини, досі дають про себе знати, але Іван залишається добрим, ввічливим і вірним, яким його пам’ятають усі.
Стать: Чоловіча
Мати: Буданович Вікторія Вікторівна
Батько: Буданович Ігор Григорович
Дата народження: 21 серпня 2000 року
Вік: 25 років
Місце народження: смт Біла Криниця, Херсонська область, Україна
Місце проживання: місто Кривий Ріг, Україна
Захоплення: тир, читання, автівки
Відмітні знаки: складка на носі, шрам на кисті лівої руки, великий шрам на лівій нозі
Дитинство та школа
Іван народився в сім’ї, де мати була лікарем, а батько – військовим. Більшу частину часу він проводив зі своїми молодшими братами Денисом і Кирилом. Коли Іван пішов до школи, він виявляв неабияку зацікавленість до навчання. Він швидко знаходив друзів, але навчався у Білокриницькій ЗОШ недовго, адже сім’я переїхала до міста Кривий Ріг.
Молоді роки в Кривому Розі
Івану було важко звикнути до життя в місті, оскільки він звик до спокою в селі, де не було великої кількості людей і шуму. Однак йому довелося пристосуватися. З 5-го по 9-й клас Іван навчався у 35-му ліцеї на військовій спеціальності.
Спочатку він не виявляв видатних талантів, але згодом почав проявляти лідерські якості, беручи приклад із батька. Іван став лідером усіх шкільних заходів, зокрема був ведучим під час візитів військових АТО. У 8 класі він вів активний діалог із гостями, які, вражені його запалом, сказали: "Як закінчиш школу, вступай до нас". Це стало для Івана надзвичайним стимулом і вплинуло на формування його особистості.
У цей час його молодші брати пішли до школи й закінчили 4-й клас. Після 9-го класу Іван вступив до Суворовського училища, де навчався на танкіста. Училище він закінчив із синім дипломом у 19 років.
Кар’єра в ЗСУ
Іван, завершивши навчання в Суворовському училищі, легко адаптувався до служби в Збройних силах України. Його ґрунтовні знання та дисципліна зробили його цінним солдатом. Перші завдання у танкових військах Іван виконував із точністю й старанністю, що привернуло увагу командування. Завдяки лідерським якостям і витримці він швидко дослужився до звання молодшого лейтенанта, заслуживши повагу побратимів.
Початок повномасштабного вторгнення
24 лютого 2022 року: Івана направили до Дніпра, де формували 129-ту окрему штурмову бригаду. Він брав участь у підготовці документів, техніки та особового складу до бойових дій.
1 березня 2022 року: Іван із бригадою вирушив захищати Кривий Ріг. Вони будували блокпости, зміцнювали оборону міста та організовували допомогу місцевим жителям.
25–26 березня 2022 року: Російські війська зайняли село Біла Криниця. 129-та ОШБ звільнила село, витіснивши ворога. Іван, знаючи місцевість, допоміг побратимам облаштуватися, сприяючи швидкому відновленню позицій.
6 жовтня 2022 року: Іван і його бригада штурмували Великоолександрівський район. Завдання виконали, але Іван отримав важкі поранення: ліву ногу та руку пошкоджено. Його евакуювали, і за службу нагородили.
Зацікавленість у Службі безпеки України
Як військовий, Іван часто контактував із працівниками СБУ. Йому подобалася їхня робота. Одного разу він зустрів колишнього працівника, який приїжджав до їхньої частини. Той розповів йому більше про структуру служби. Це зміцнило бажання Івана продовжувати кар’єру в державних органах.
Служба безпеки України
Його молодший брат Денис уже працював у СБУ на посаді капітана. Завдяки цьому Іван швидко адаптувався до роботи. Спершу служба йому дуже подобалася, але згодом вона почала набридати.
Кохання
Перше кохання Івана трапилося у 8 класі. Її звали Анна, і почуття були взаємними. Вони будували спільні плани на майбутнє. Однак одного разу Аня, йдучи на зустріч із Іваном, перебігала дорогу й потрапила під машину. Це сталося у нього на очах. Іван довго не міг оговтатися від трагедії. Після цього він більше не шукав стосунків, вважаючи, що втратив своє серце назавжди.
Теперішній час
Іван живе непогано завдяки накопиченим коштам від служби в СБУ та ЗСУ. Він також отримує державні виплати. Свого часу він інвестував у АЗС, що дає невеликий, але стабільний дохід. Травми, отримані під час штурму Херсонщини, досі дають про себе знати, але Іван залишається добрим, ввічливим і вірним, яким його пам’ятають усі.
