Дитинство та підліткове життя:
ᅠІван народився у досить забезпеченій та дружній родині. Він був єдиною дитиною у сім'ї. Батьки пов'язали життя із військовою справою. Все дитинство прожив у Хіркові, він мав багато приятелів у школі й навчався на відмінно. Іван був слухняним сином, робив домашні завдання та дотримувався субординації.
ᅠОдного разу, коли Іван повертався зі школи додому, його оглушили важким предметом по голові та викрали невідомі люди. Як виявилось, це були звичайні бандити. І викрали вони дитину з метою викупу у багатих батьків. Батьки Івана кинули всі сили на порятунок свого сина.
ᅠУ полоні Іван пізнав голод та побої. Мати звернулась до поліції, які створили план для арешту злодіїв. Залучивши силовиків, вони оточили місцевість, де сім'я принесла гроші за викуп дитини. В момент передачі коштів, силовиками було нейтралізовано бандитів. У результаті обійшлося все благополучно. Батько Івана та мати Марія за допомогою доблесної поліції врятували свого коханого малюка. Але в пам'яті Івана цей інцидент залишив свій відбиток на все життя. Саме тоді, сидячи в темному, брудному підвалі, голодний і холодний малюк вирішив для себе, що більше нікому і ніколи він не дасть себе образити.
ᅠВсе йшло добре, займався у місцевому спортивному залі боксом. Вечорами з батьком тренувався у домашньому тренажерному залі, який розташовувався у гаражі батька.
ᅠЗ дитинства мріяв потрапити на службу до лав Збройних Сил України, а потім продовжити службу в поліцейському управлінні чи Службі Безпеки. Нещодавно закінчив середню школу, потім вступив до військової академії, де закінчив навчання з дипломом за відзнаку.
Спортивне життя:
ᅠІван з дитинства займався боксом, пізніше почав захоплюватися атлетикою, де в нього почали з'являтися успіхи, де він навчився захищати себе. У віці 15 років почав додавати у масі та рости, оскільки у перехідному віці вже почали розвиватися м'язи.
ᅠІван був фанатом спортивного життя, і ніколи не вживав алкоголь, у тому числі не курив цигарки. У спорті був цілеспрямованим, кожне тренування було до останнього видиху. Через кілька років, батько подарував новий інтерес у житті, і Іван захопився спортивною стрільбою, а також полюванням, на яке їздили разом із батьком. Надихнувшись цим, почав вивчати закони України та індивідуально навчатись у офіцерів Збройних Сил України.
Доросле життя - теперішній час:
ᅠУ віці 18 років, батька перевели на службу в військову частину у м. Дніпрі. Державний уряд подарував гарний та затишний будинок у місті Дніпро, де сім'я оселилася. Іван вперше підписав контракт із Збройними Силами, і пішов служити до своїх батьків, на той час вони були старшими офіцерами.
ᅠІван швидко пройшов підготовку завдяки раніше отриманим знанням і за три місяці служби став сержантом. Потім потрапив до військових сил ССО, де показав себе з хорошого боку. Рівень фізичної підготовки, знань, а також бажання стати найкращим – змусило вчити все досконало. Це зауважив командир підрозділу, який передав багаж знань за десятки років служби. Іван навчився розмінувати вибухові пристрої, отримав нову навичку - кінолог.
ᅠНезабаром ця навичка знадобилася Івану. На службі в Збройних Силах, у звичайнісінький робочий день надійшов виклик по спец-каналу, що губернатор м. Дніпро замінований в обласній раді. Відреагували всі співробітники держструктур: Поліція, Служба Безпеки України, співробітники МОЗ і звичайно ж Збройні Сили України.
ᅠІван разом зі своїми військовими-колегами під'їхали до Обласної Ради, на поготові: у спеціальному саперському обмундируванні та з навченим собакою Рексом. Того дня Іван героїчно врятував не лише працівників Обласної Ради м. Дніпра, цивільних від вибуху, а й губернатора, знайшовши та знешкодивши бомбу з годинниковим механізмом. Через рік став офіцером і очолив свій підрозділ.
ᅠУ 22 роки помінявся Генерал військової частини, який призначив Івана - заступником сил ССО, де командиром був його батько. Служба була досить швидкою, враховуючи роки Івана. До 23 років отримав орден "За заслуги".
ᅠНезабаром батько подарував будинок та першу машину. За час служби в армії, Іван зустрів багато друзів, із якими вирішив продовжити життя. Один із них, став голова Служби Безпеки, який запропонував продовжити свою кар’єру в СБУ*. Іван обіймав посаду заступника у відділі контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки.
Боротьба з тероризмом, оборотом забороненої зброї та наркотиків у державі, а також упіймання особливо небезпечних злочинців надихнула його.
ᅠЗ часом повернувся до лав Збройних Сил України назад. Іван вирішив стати повністю самостійним, і почав вигадувати, як створити нові джерела доходів.
Невдале сімейне життя:
ᅠПісля дня знайомства вони списалися в соціальних мережах й почали проводити час разом. Іван водив її на побачення в дорогі ресторани, задаровував букетами квітів та подарунками. Відносини розвивалися стрімко. Софії дуже подобалася увага Івана, тим більше той був непоганою людиною і добре розвинений фізично. А ще Софія дуже любила гроші. І мріяла про багатого чоловіка. В Івані вона побачила чудову перспективу.
ᅠЧерез 3 місяці з дня знайомства, вони переїжджають до будинку, який Івану подарували його батьки. Минув рік відносин, Іван робить пропозицію Софії, але вона відповідає відмовою, аргументуючи тим, що вони вже давно втомилися один від одного і треба відпочити. Але справжню причину Іван зрозумів одразу. Це був брак грошей. Софія жадала мільйонів, коли Іван повністю відмовився від утримання батька і приносив стабільну заробітну плату служачи в військовій частині.
ᅠТого дня, коли Софія з’їхала з його будинку, їдучи в таксі з усіма своїми речами, провівши Івана сумним поглядом, той зрозумів, що будь-що, він розбагатіє і змусить її пошкодувати про свій вчинок.
З часом повернувся до лав Збройних Сил України назад. Іван вирішив стати повністю самостійним, але зіткнувся з першими матеріальними труднощами. Він доволі сильно боявся залишитись ні з чим, і впасти в очах батьків. Одного вечору, Іван пішов до озера, де постійно рибачив, взявши з собою пляшку бренді. Сівши на берегу він почав вигадувати, як створити нові джерела доходів.
