Історія Хомсів у Харкові має величезний перелік різних банд, організацій та всіляких мобів, що намагалися захопити райони і витіснити всі угруповання, що залишилися. Незважаючи на всі спроби, жодна з мафіозних сімей так і не змогла утримувати під собою місто протягом тривалого часу - дається взнаки відходження від традиційних понять Американської мафії та ретельної роботи правоохоронних органів. Серед журналістів цей феномен отримав назву "прокляття Харкова". Прокляття опустило свою кігтисту лапу навіть такі потужні структури, як сім'я Заккарія, сім'я Саварез, синдикат Фіоре. Не маючи належної підтримки від інших злочинних сімей США, угруповання Харкова назавжди були затавровані печаткою локальних угруповань, які не мали особливого впливу за територією свого функціонування. Справи мобу, який займався своїми справами на східному узбережжі Харкова, йшли точно не в гору: численні звинувачення всіх верхівок організації з боку СБУ наказували не найкращу долю бізнесу. І при цьому, до лав організації вступала свіжа кров - нова школа. Томас Хомс - місцевий маргінал, який не може віднести себе до старої школи, але йому і не 20 років для встановлення нових правил. Він є партнером Східного мобу. Він є лише знайомим "сімейних" людей. Таких же сімейних, як Поллі Галтієрі та Тоні Сопрано, лише реальні.
1980–2002 роки. Харків.
У вісімдесяті роки на Східному узбережжі Харкова йшов "золотий" час для місцевих мобестрів. Мало того, що стара школа шанувала і слідувала "сімейним" законам, то ще й федерали не могли вислати жодних обвинувальних актів у бік членів організації. На пляжі будувалися безліч об'єктів, на які уряд щедро виділяв гроші. Найчастіше всі підряди на будівництво перехоплювали хлопці з організації, і робили на цьому мільйони.
10 червня, 1980 року, у шпиталі імені Усіх Святих, народився Томас Хомс - українець, з італійсько-американським корінням. Він був не єдиною дитиною в сім'ї, а жили вони саме на вул.Шевченка, в одному з будинків біля траси. Не можна сказати, що Томас та його сім'я жили багата, але вони й не були бідними. Батько Томаса, Леонардо Хомс, працював в організації протягом 10 років і був солдатом Східного мобу. Мати ж, Марія Хомс, зовсім не працювала, тому що вона займалася всіма обов'язками по дому: побутова, у вигляді прибирання та приготування, і все в цьому дусі. Леонардо протягом усього дитинства намагався захистити Томаса від справ організації, і не давав залазити йому на всю їхню движуху.
Томас проводив своє дитинство так, як і всі сім'ї середнього класу: двічі на рік літав на відпочинок до Італії, навчався у досить добрій школі і, у нього було майже все. Але при цьому батько завжди змушував його працювати, щоб він був привчений до будь-якої праці. До повноліття Томас зміг вступити до місцевого Державного університету, на юридичний факультет. І, за підсумком, він його успішно закінчив.
До 20 років Томас починає отримувати більше інформації про те, яким чином заробляє його батько. До цього часу його батько вже піднімається по вертикалі в "сім'ї", і займається темою з переоцінювання нерухомості. У ході всієї розмови з батьком, Томас починає вести відносини з організацією, але він був лише наближеним, і йому довіряли досить посередню роботу, коли він навіть жодного разу не використовував пістолет.
2010 рік, Східне узбережжя, перехідний момент
Томасу Хомсу вже виповнюється 30 років, а він все ще не перебуває в організації. Але це не заважає йому піднімати хоч якісь гроші для проживання на Сході міста. На той час, на цій території з'являється організація Пола Черона, яка заважає роботі Східного мобу. За підсумками ворожнеча переросла у війну за територію, що за ідеєю не прийнятно для такого роду організацій. І, в один невдалий момент, коли Томас Хомс, Джозеф Марчезі, Дейв Читано та Леонардо Хомс виходили з місцевої м'ясної крамниці, після сходки, з машини вийшло троє хлопців у трохи розстебнутих куртках, рукавичках та з пістолетами. То були хлопці Чероне. Вони відкрили вогонь у групі. Під час перестрілки хлопці Чероне загинули, а з чотирьох людей Східного мобу загинув Дейв Читано та Леонардо Хомс, батько Томаса. Це легко перенеслося для Томаса, оскільки це було передбачувано. Для того, як Лео, було два виходи: або його посадять у в'язницю, або його вб'ють конкуренти, бо Леонардо був одним із передових капітанів моба, який ніс колосальний прибуток для боса.
Наш час
Через 7 років після випадку біля м'ясної лавки, пройшли великі зміни у житті Томаса Хомса, і життя організації. Війна з Полом Чероне закінчилася тим, що самого Пола Чероне вбили його ж люди, одне з найближчих крю (команда) Чероне було вбито росіянами на проспект Шинкаренко, а Дейва Марчезі, капітана у Пола Чероне, закрили в окрузі вул. Томас починає розмірковувати про майбутнє, оскільки через численні звинувачувальні акти його можуть і самого закрити. При цьому він хоч і має гарну репутацію серед колег з бізнесу, але він все ще не перебуває в організації. Йому доводиться вибирати: або йти стопами звичайної людини, почавши заробляти гроші чесним шляхом, або показати всім, що Хомси живі, і вони керують усім Харковом.
1980–2002 роки. Харків.
У вісімдесяті роки на Східному узбережжі Харкова йшов "золотий" час для місцевих мобестрів. Мало того, що стара школа шанувала і слідувала "сімейним" законам, то ще й федерали не могли вислати жодних обвинувальних актів у бік членів організації. На пляжі будувалися безліч об'єктів, на які уряд щедро виділяв гроші. Найчастіше всі підряди на будівництво перехоплювали хлопці з організації, і робили на цьому мільйони.
10 червня, 1980 року, у шпиталі імені Усіх Святих, народився Томас Хомс - українець, з італійсько-американським корінням. Він був не єдиною дитиною в сім'ї, а жили вони саме на вул.Шевченка, в одному з будинків біля траси. Не можна сказати, що Томас та його сім'я жили багата, але вони й не були бідними. Батько Томаса, Леонардо Хомс, працював в організації протягом 10 років і був солдатом Східного мобу. Мати ж, Марія Хомс, зовсім не працювала, тому що вона займалася всіма обов'язками по дому: побутова, у вигляді прибирання та приготування, і все в цьому дусі. Леонардо протягом усього дитинства намагався захистити Томаса від справ організації, і не давав залазити йому на всю їхню движуху.
Томас проводив своє дитинство так, як і всі сім'ї середнього класу: двічі на рік літав на відпочинок до Італії, навчався у досить добрій школі і, у нього було майже все. Але при цьому батько завжди змушував його працювати, щоб він був привчений до будь-якої праці. До повноліття Томас зміг вступити до місцевого Державного університету, на юридичний факультет. І, за підсумком, він його успішно закінчив.
До 20 років Томас починає отримувати більше інформації про те, яким чином заробляє його батько. До цього часу його батько вже піднімається по вертикалі в "сім'ї", і займається темою з переоцінювання нерухомості. У ході всієї розмови з батьком, Томас починає вести відносини з організацією, але він був лише наближеним, і йому довіряли досить посередню роботу, коли він навіть жодного разу не використовував пістолет.
2010 рік, Східне узбережжя, перехідний момент
Томасу Хомсу вже виповнюється 30 років, а він все ще не перебуває в організації. Але це не заважає йому піднімати хоч якісь гроші для проживання на Сході міста. На той час, на цій території з'являється організація Пола Черона, яка заважає роботі Східного мобу. За підсумками ворожнеча переросла у війну за територію, що за ідеєю не прийнятно для такого роду організацій. І, в один невдалий момент, коли Томас Хомс, Джозеф Марчезі, Дейв Читано та Леонардо Хомс виходили з місцевої м'ясної крамниці, після сходки, з машини вийшло троє хлопців у трохи розстебнутих куртках, рукавичках та з пістолетами. То були хлопці Чероне. Вони відкрили вогонь у групі. Під час перестрілки хлопці Чероне загинули, а з чотирьох людей Східного мобу загинув Дейв Читано та Леонардо Хомс, батько Томаса. Це легко перенеслося для Томаса, оскільки це було передбачувано. Для того, як Лео, було два виходи: або його посадять у в'язницю, або його вб'ють конкуренти, бо Леонардо був одним із передових капітанів моба, який ніс колосальний прибуток для боса.
Наш час
Через 7 років після випадку біля м'ясної лавки, пройшли великі зміни у житті Томаса Хомса, і життя організації. Війна з Полом Чероне закінчилася тим, що самого Пола Чероне вбили його ж люди, одне з найближчих крю (команда) Чероне було вбито росіянами на проспект Шинкаренко, а Дейва Марчезі, капітана у Пола Чероне, закрили в окрузі вул. Томас починає розмірковувати про майбутнє, оскільки через численні звинувачувальні акти його можуть і самого закрити. При цьому він хоч і має гарну репутацію серед колег з бізнесу, але він все ще не перебуває в організації. Йому доводиться вибирати: або йти стопами звичайної людини, почавши заробляти гроші чесним шляхом, або показати всім, що Хомси живі, і вони керують усім Харковом.
