Привіт,мене звати Матвій Топерів,і зараз я розповім вам свою складну,але цікаву історію життя.Поперше кто я такий?Виріс я в ненайкращих умовах,але наразі я маю свою родину,квартиру хочу накопити на машину.В цілому характер у мене нормальний,були погані звички в юнному віці,але наразі я топлю за ЗОЖ.В цілому раніше був агресивним,потім змінив свою думку на життя та став пасивом.Ну , а зараз буде розповідь про моє дитинство,підліткове життя,молодість та теперішні дні.Ну що-ж,починаємо!
Дитинство
Почалося життя Матвія Топерова теплого осіннього дня - 27 Жовтня 2002 року.Мати - Марія Топерівна народила мене в місті Кривий Ріг,де я живу по-сей день.Коли я народився - уся палата була в моїх воплях - ще тоді я показував свій характер.А зараз розкажу про батьків.Моя Мама- Марія Топерівна жила у Кривому Розі ще з дитинства.Марія в школі була відмінницею та після 11-го класу пішла в Криворізький університет імені Т.Г Шевченка.Вчилася вона на інженера,та після закінчення пішла на місцевий завод - Криворізьсталь,де і пропрацювала все своє життя.Батька я посей день не знаю,бо він бросив мою маму,та я і не питав її про нього.Бабусю та дідуся я так і не побачив,бо вони померли коли мені було 2 роки.Так ось,коли мені стало 2 роки я вже спокійно міг ходити та казати декілька слів.Матері було тяжко без допомоги,але вона вистояла та воспітала мене мужньою та інтелігентною людиною.Коли мені настало 4 роки я пішов до дитсадочка мені там було дуже цікаво,там я знайшов перших друзів.У діт садочку я був головний! Коли хтось дивився на мене лихим оком я показував свій характер та зразу йшов розбиратися з ними.Успішно випустившись з дитсадочка мама відправила мені в школу номер 103,де я провчився повні 11 років.Перші дні школи мені здалися дуже легкими,бо я міг гарно розбиратися в нових темах та уроках.Йшли роки,і ось настав 2014 рік-велика криза та війна.Моя мама нажаль втратила роботу,та пішла на приберальницею в ресторан.Я не розгубився та знайшов роботу в автомийці,де працював після школи.Так як я працював цілими днями я забув про уроки та моя успішність полетіла в низ.В свої 14 років я вже був дорослою людиною! На роботі я познайомився з хлопцями старшими за свій вік і завів дружні стосунки з ними.Саме тоді я пійшов на чорний шлях та спробував палити траву.Нові друзі були старшими і вже знали, як правильно заробляти гроші, а саме запропонували мені зайнятися продажем марихуани.Мене манили гроші, здатність заробляти, тож я погодився бути так званим баригою. Як працювала схема - нахальний я надивившись американських фільмів просто-напросто продавав дози в туалеті щколи.Гроші в день були дуже великі тому частину зароблених грошей він відкладав, а решту витрачав із друзями.Але контора пропрацювала недовго - мене спалили у школі.Мама дуже сильно орала на мене,та я зрозумів що це все дурня,та образумівся,почавши вчитися та навчати мови програмування.Вже в 16 я успішно знав язики Python та C++. Мама була горда мною! У 17 я успішно випустився зі школи,та отривам золоту медаль.Тоді,й почалося моє доросле життя!
Доросле Життя
Мені відкрилося багато дверей,та я обрав цю.На зароблені гроші я купив собі квартиру в центі міста,де і живу по-сей день.Кожного дня я кодив у фрілансі та гроші йшли рікою.Потім я знайшов своє перше кохання - Лілю.Ми познайомились случайно-на концерті в Київі.Виявилось,що ми вчилися в парарельних класах.Пройшовши 10 днів вона переїхала до мене,та ми чудово жили разом.Коли нам стало по 21-ми подружилися.На моїй свадьби мама гордо плакала,а я на 1 міг почав згадував як я барижив наркотою у школьному туалеті.У 2021 ми вирішили зробити дитину,та це гарно в нас вийшло - вона завагітніла.Але на початку 2022 почалося це...
Теперішній час
24 лютого почалася війна.У 1 день я вирішив піти в ЗСУ та пишу цю автобіографію в госпіталі.Попрощавшись з Лілею та мамою я пішов до військомату,де мене відправили під Київ у Бучу.
Було дуже гаряче патрони були на нулі,та я побачив ворожий танк.
Солдат: там рашистський танк!
* Матвій бере джавелін *
-За Україну! ****************************!
*Вистріл з джавеліна*
Але тут в Матвія попадає куля,та він втрачає свідомість.
Я отримав кульове раніння та почав прощатися зі своїм життям,але дякуючи моїм сослужівцям мене витягли та відвезли в госпіталь,тепер тут лежу я у палаті та пишу цю біографію.Що буде далі , я не знаю!Але те,що я точно знаю ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!
Дитинство
Почалося життя Матвія Топерова теплого осіннього дня - 27 Жовтня 2002 року.Мати - Марія Топерівна народила мене в місті Кривий Ріг,де я живу по-сей день.Коли я народився - уся палата була в моїх воплях - ще тоді я показував свій характер.А зараз розкажу про батьків.Моя Мама- Марія Топерівна жила у Кривому Розі ще з дитинства.Марія в школі була відмінницею та після 11-го класу пішла в Криворізький університет імені Т.Г Шевченка.Вчилася вона на інженера,та після закінчення пішла на місцевий завод - Криворізьсталь,де і пропрацювала все своє життя.Батька я посей день не знаю,бо він бросив мою маму,та я і не питав її про нього.Бабусю та дідуся я так і не побачив,бо вони померли коли мені було 2 роки.Так ось,коли мені стало 2 роки я вже спокійно міг ходити та казати декілька слів.Матері було тяжко без допомоги,але вона вистояла та воспітала мене мужньою та інтелігентною людиною.Коли мені настало 4 роки я пішов до дитсадочка мені там було дуже цікаво,там я знайшов перших друзів.У діт садочку я був головний! Коли хтось дивився на мене лихим оком я показував свій характер та зразу йшов розбиратися з ними.Успішно випустившись з дитсадочка мама відправила мені в школу номер 103,де я провчився повні 11 років.Перші дні школи мені здалися дуже легкими,бо я міг гарно розбиратися в нових темах та уроках.Йшли роки,і ось настав 2014 рік-велика криза та війна.Моя мама нажаль втратила роботу,та пішла на приберальницею в ресторан.Я не розгубився та знайшов роботу в автомийці,де працював після школи.Так як я працював цілими днями я забув про уроки та моя успішність полетіла в низ.В свої 14 років я вже був дорослою людиною! На роботі я познайомився з хлопцями старшими за свій вік і завів дружні стосунки з ними.Саме тоді я пійшов на чорний шлях та спробував палити траву.Нові друзі були старшими і вже знали, як правильно заробляти гроші, а саме запропонували мені зайнятися продажем марихуани.Мене манили гроші, здатність заробляти, тож я погодився бути так званим баригою. Як працювала схема - нахальний я надивившись американських фільмів просто-напросто продавав дози в туалеті щколи.Гроші в день були дуже великі тому частину зароблених грошей він відкладав, а решту витрачав із друзями.Але контора пропрацювала недовго - мене спалили у школі.Мама дуже сильно орала на мене,та я зрозумів що це все дурня,та образумівся,почавши вчитися та навчати мови програмування.Вже в 16 я успішно знав язики Python та C++. Мама була горда мною! У 17 я успішно випустився зі школи,та отривам золоту медаль.Тоді,й почалося моє доросле життя!
Доросле Життя
Мені відкрилося багато дверей,та я обрав цю.На зароблені гроші я купив собі квартиру в центі міста,де і живу по-сей день.Кожного дня я кодив у фрілансі та гроші йшли рікою.Потім я знайшов своє перше кохання - Лілю.Ми познайомились случайно-на концерті в Київі.Виявилось,що ми вчилися в парарельних класах.Пройшовши 10 днів вона переїхала до мене,та ми чудово жили разом.Коли нам стало по 21-ми подружилися.На моїй свадьби мама гордо плакала,а я на 1 міг почав згадував як я барижив наркотою у школьному туалеті.У 2021 ми вирішили зробити дитину,та це гарно в нас вийшло - вона завагітніла.Але на початку 2022 почалося це...
Теперішній час
24 лютого почалася війна.У 1 день я вирішив піти в ЗСУ та пишу цю автобіографію в госпіталі.Попрощавшись з Лілею та мамою я пішов до військомату,де мене відправили під Київ у Бучу.
Було дуже гаряче патрони були на нулі,та я побачив ворожий танк.
Солдат: там рашистський танк!
* Матвій бере джавелін *
-За Україну! ****************************!
*Вистріл з джавеліна*
Але тут в Матвія попадає куля,та він втрачає свідомість.
Я отримав кульове раніння та почав прощатися зі своїм життям,але дякуючи моїм сослужівцям мене витягли та відвезли в госпіталь,тепер тут лежу я у палаті та пишу цю біографію.Що буде далі , я не знаю!Але те,що я точно знаю ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!
