ПІБ: Величко Алекс Вікторович
Дата народження: 01.10.1999
Національність: українець.
Поточне місце проживання: м. Київ.
Хобі та уподобання: наука, баскетбол, настільний теніс.
Сімейний стан: неодружений.
Дата народження: 01.10.1999
Національність: українець.
Поточне місце проживання: м. Київ.
Хобі та уподобання: наука, баскетбол, настільний теніс.
Сімейний стан: неодружений.
Народження та перші роки життя
Першого жовтня, 1999-го року в невеликому провінційному місті в Полтавській області народжується хлопчик на ім’я Алекс. Він неймовірно швидко росте, чого не помічають його батьки, обидва працюючи на виснажливих роботах. Хлочик швидко вчиться читати та розповідати вірші напам’ять. Проте, рости дитині доводиться не в гарних умовах, а в одному з найбідніших, занедбаних та найжорстокіших районів містечка, де панували власні суворі закони. Через це, його дитяча наївність зникне рано та поступиться розумінню того, що для виживання в цьому світі потрібно буде мати дещо більше, аніж просто позитивні якості.
Шкільні роки та юність
Через те, що батьки сильно виснажувалися на роботі, вони не мали достатньо часу для виховання сина, тому Алекс часто був відданий сам собі. Він старанно вчився, працював заради хороших оцінок та намагався зробити так, щоб його хоч трохи поважали однолітки. Старші та нахабні підлітки могли чіплятися до Алекса та принижувати його заради розваги, користуючись тим, що він був молодшим та не міг відповісти. Саме таке середовище стає першим поштовхом до формування тієї темної особистості, якою Алекс стане в майбутньому. Він чітко засвоїв урок: у цьому світі поважають лише силу, а ті, хто не може постояти за себе, залишаються ні з чим на самому дні.
Хлопець починає шукати порятунок у спорті, та починає займатися баскетболом, де виснажливими тренуваннями гартує в собі міцний характер та силу волі. Тут він потрапляє в команду старшої ланки, де всі є досвідченішими за нього, та також ставляться до нього не досить поважно. Не дивлячись на це, його тренер, Сергій Володимирович, виявляється досить приємною, але строгою людиною, саме він допомагає Алексу наздогнати його товаришів у спорті та виховати у ньому сильну людину. Паралельно, він відкриває для себе настільний теніс, який розвиває в ньому блискавичну реакцію. Алекс ходить на міський гурток з цієї дисципліни, де знаходить собі вірних товаришів.
Перехід у доросле життя
Алекс закінчив школу з хорошими оцінками та гарним атестатом. Він мріяв вступити до престижного університету та пов’язати життя з наукою та масштабними, цікавими дослідженнями. Проте, коли настав час подавати документи, виявилось, що “пролізти” на бюджет, навіть з хорошими оцінками, без грошей або зв’язків у тогочасних реаліях було неможливим. Побачивши розпач в очах своїх батьків, він приймає важке, але чоловіче рішення. Щоб не йти на низькооплачуєму, безперспективну роботу у своєму місті, він вирішує піти на службу в армії по призову. Тут, за допомогою тяжких фізичних навантажень, суворої дисципліни та реальних небезпек, він продовжує кувати в собі стальний характер, та міцну силу волі.
Закінчення служби та початок історії в МВС
Після закінчення служби, Алекс, йде на навчання до лав Національної поліції у місті Київ. Саме тут згодяться його навички та риси, які він набув під час служби в армії. Тут знайшли своє пристосування його аналітичний розум та залізна дисципліна, яку він викував в ЗСУ. Під час практичних занять та патрулювань столицею наший герой стикається з жорстокістю, цинізмом та холоднокровністю, але після служби в армії, це вже не є чимось незвичним для нього. Шоком тут для нього стає інше - корупція, абсолютна безкарність “мажорів” та гнилість самої системи. Чесні копи вимушені рахувати копійки, в той час, як керівництво наживається на законі та на них самих. Алекс згадує дитинство в своєму районі, батьків, та добрий урок, який він зарубав у себе на носі на все своє подальше життя. Він починає жорстоко поводиться з затриманими, у ці моменти у ньому яскраво проявляються його жалкі, болісні спогади та психологічні травми з дитинства. На диво, Алекс ще не взяв жодної копійки, бо думав, що ще недостатньо досвідчений в цій сфері. Якби не один випадок…
Точка неповернення
Була звичайна ніч, на патрулюванні Алекс зупиняє автівку за агресивне та небезпечне водіння. З салону автівки, де на місці водія сидить чоловік в діловому костюмі, він добре чує запах перегару та алкоголю. Далі, все по інструкції: алкотестер, документи, та оформлення адмінпротоколу вже в патрульній автівці. Водій розуміє, що такого копа, зі стальною витримкою та армійським вишкілом залякати не вдасться, погрожуючи Алексу звільненням зі служби вже до ранку. Чоловік неквапливо, дістає товсту пачку новеньких, свіжих купюр з внутрішньої кишені піджака. Алекс відриває очі від заповнення протоколу та бачить, як чоловік кладе пачку купюр на переднє сидіння, прикриває планшетом та промовляє: “Командире, давай вирішимо це по-чоловічому. Ти анулюєш тест, я викликаю тверезого водія, і ми розходимося. Ніхто нічого не дізнається, а у тебе буде гарна премія за важку ніч.” Алекс, дивлячись на пачку купюр, згадує все: своє голодне дитинство, виснажених батьків, які чесно пахали на роботах і залишилися з копійками, корумповане керівництво, яке щодня забирає собі “частку” з криміналу, та гнилу систему, де бюджетні місця в університетах купувалися за такі ж пачки грошей.
Життя за власними правилами
Сьогодні Алекс є професійним корупціонером, який вже довго живе у світі, де все має свою ціну. При цьому, для керівництва, він залишається зразковим співробітником та продовжує висіти на дошці пошани. Алекс повністю вирвався з бідності, але його шлях був специфічним та надзвичайно важким. Для всіх - він чесний, строгий поліцейський, який робить все по закону та ніколи від нього не відходить. Насправді - це цинічний та небезпечний злочинець, який міцно тримає свій значок та погони на робочій формі.
