Дитинство:
Я, Коваленко Аліна, народилася 11 травня в м.Харків. В моєї сім'ї було три людини, ще до мого народження. Мама Оксана Коваленко, тато Петро Коваленко та брат Даніїл Коваленко. Я була довгожданою дитиною, росла в гарних умовах. Мене дуже любили у сім'ї, дарували багато подарунків. Через те, що у мене було багато іграшок, я дуже не любила їх прибирати та в кімнаті моїй було не прибрано. У свої три роки я пішла в дитячий садок. Там я провила свої три роки, завела багато друзів, з котрими дружу і зараз. У садку у нас було багато вистав, у яких я часто брала участь, бо я була дуже артистична. У своєму дитинстві я відчула, що означає майже залишитись одною, мої батьки майже не попали в аварію. Після цього у мене з'явився страх їздити в авто. Так і пройшло моє дитинство і мені виповнилося шість років.
Юнацтво:
Коли пішла в перший клас, ми переїхали в інший кінець міста. Тому, що я переїхала в інший кінець міста і школа була далеко, мої батьки для мене прийняли на роботу особистого водія. І я завжди боялась коли їздила до школи, через пару років я переборола цей страх. Завела багато знайомств у школі, з моєю найкращою подругою познайомилась друже цікаво, а саме: ми балувались, вона мене підіймала і не витримала, і я впала головою об батарею.Для мене ця ситуація була страшна, бо я знепритомніла, могла померти, але добре, що у нас хороші лікарі. Після цієї ситуації був страх за своє життя.Це запам'яталось мені і їй надовго. Я дуже старанно ставилась до навчання, була відмінниця. Також відвідувала дуже багато різноманітних кружків і секцій. Але мене дуже подобався спорт, наприклад, баскетбол, волейбол. Також в школі я дізналась, що дуже боюся жуків, павуків і т.д. І завдяки цьому я зустріла свою першу кохання. Це був Максим Кашпур, він падлюка кинув на мене хоча і не реального, але павука, після цього я також ходила на секцію по карате, я дуже добре вдарила рукою. Після цього він прийшов просити вибачення з моєю найулюбленішою шоколадкою. Звичайно, я його простила, але не зразу, бо він цілий рік пакостив і потім також просив вибачення, але на цей раз він прийшов з шоколадкою. Оскільки я дуже добре вчилась я написала гарно ЗНО і моєю мрією було вступити в Академію поліції.
Студентське життя:
Я вступила в Академію поліції, мій майбутній чоловік також поступив до Академії поліції, тому, що він був старший, він вже закінчував навчання і коли я закінчувала школу Максим зацікавив мене своєю майбутньою професією. Я свідомо вибрала Академію поліції й ще до вступу я вже знала багато пов'язаного з майбутньою професією. Також я була старостою групи, бо в мене був характер справжнього лідера. Через те що я знала багато законів і також я дуже добре розуміла роботу поліції мене вважали інтелектуальною та цілеспрямована людина. Моє студентське життя не проходило без радості, я як студентка ходила на тусовки, розважалася, відпочивала від навчання. Мені подобалося ходити на тусовки, бо там нові знайомства, а я дуже товариська людина, так само я дуже весела та з гарним почуттям гумору. Мої батьки передали брату правління сімейним бізнесом, бо вони поїхали у відпустку на рік. Але сталося так, що акції почали падати, клієнтів стало менше, брат робив усе щоб повернути на добрий лад, але у нього не було ділової жилки. Я почала йому допомагати, пропонувати різні ідеї, нам пощастило що акції почали зростати. Ми набрали батьків і запитали дозвіл відкрити аптеку, бо нам запропонували вигідну угоду. Батьки дали дозвіл. І брат за мою допомогу, відав мені аптеку. Спочатку все було добре, я розслабилась і найняла другу людину для керування справами бізнесу. Через деякий час бізнес почав не приносити дохід, я почала розслідувати це питання та побачила що найманий працівник відправляв мені підроблені звіти. В цей момент розлютилася і набрала однокласниці у якої батько був підполковником поліції, вони приїхали та затримали цього поганця, але мій бізнес пішов на інший світ... На першому курсі в нас була практика в відділку поліції і я себе дуже добре показала, тому мені запропонували пройти стажування. Так я почала пов'язувати навчання з роботою. Пройшло моє студентське життя і випустилась зі званням лейтенанта. І продовжила працювати в НПУ м.Харків.
Наш час:
Працюючи в НПУ м.Харків я була у патрулюванні, ловила злочинців. Так пройшло декілька років і я стала капітаном. Як раз потім Максим зробив пропозицію мені та ми одружились це був дуже щасливий момент для мене. Ми часто з чоловіком лаялися через мій складний характер. Я часто проявляла себе як лідер у нашому шлюбі. Тому саме через це ми розлучились. На службі мені запам'яталось, як викрали нашого Генерала. Це було важке питання для нашого відділку НПУ. Ми почали зв'язуватися з СБУ, почали розробляти спец. завдання по визволенню Генерала. Настав цей важкий час з нами зв'язались викрадачі. Вони вимагали 1 мільйон, благо СБУ прослідкували від куди відбувся цей дзвінок і ми почали розробляти план. В нас було мало часу, викрадачі нам дали одну годину, наші перемовники прибули на місце і почали домовлятися, але щось пішло не по плану, почалась стрільба, я злякалась за чоловіка, тому що мій чоловік був начальником КОРД і вони почали спільно з СБУ та ЗСУ спец. завдання по визволенню Генерала в випадку якщо перемови будуть зірвані. Благо Т.Генерал зашився цілим, завдання пройшло навіть добре ми справились майже без потерпілих, в нас було всього троє сильно поранених, один з них був мій чоловік, я дуже переживала за нього та за його життя, плакала. Але пройшов час та лікарі відпрацювали дуже добре і спасли їх життя. Через те, що я брала активну участь у спецзавданні нас за це нагородили, я стала підполковником та стала начальником ДПП. Після цього на роботі все було добре. І через деякий час у мене з'явились знову почуття до Максима й у нього також. Ми знов одружились. Пройшло багато часу і мені запропонували переводом піти до СБУ за гарну службу. Я погодилася з цією пропозицією і так почалась моя служба в СБУ.
Я, Коваленко Аліна, народилася 11 травня в м.Харків. В моєї сім'ї було три людини, ще до мого народження. Мама Оксана Коваленко, тато Петро Коваленко та брат Даніїл Коваленко. Я була довгожданою дитиною, росла в гарних умовах. Мене дуже любили у сім'ї, дарували багато подарунків. Через те, що у мене було багато іграшок, я дуже не любила їх прибирати та в кімнаті моїй було не прибрано. У свої три роки я пішла в дитячий садок. Там я провила свої три роки, завела багато друзів, з котрими дружу і зараз. У садку у нас було багато вистав, у яких я часто брала участь, бо я була дуже артистична. У своєму дитинстві я відчула, що означає майже залишитись одною, мої батьки майже не попали в аварію. Після цього у мене з'явився страх їздити в авто. Так і пройшло моє дитинство і мені виповнилося шість років.
Юнацтво:
Коли пішла в перший клас, ми переїхали в інший кінець міста. Тому, що я переїхала в інший кінець міста і школа була далеко, мої батьки для мене прийняли на роботу особистого водія. І я завжди боялась коли їздила до школи, через пару років я переборола цей страх. Завела багато знайомств у школі, з моєю найкращою подругою познайомилась друже цікаво, а саме: ми балувались, вона мене підіймала і не витримала, і я впала головою об батарею.Для мене ця ситуація була страшна, бо я знепритомніла, могла померти, але добре, що у нас хороші лікарі. Після цієї ситуації був страх за своє життя.Це запам'яталось мені і їй надовго. Я дуже старанно ставилась до навчання, була відмінниця. Також відвідувала дуже багато різноманітних кружків і секцій. Але мене дуже подобався спорт, наприклад, баскетбол, волейбол. Також в школі я дізналась, що дуже боюся жуків, павуків і т.д. І завдяки цьому я зустріла свою першу кохання. Це був Максим Кашпур, він падлюка кинув на мене хоча і не реального, але павука, після цього я також ходила на секцію по карате, я дуже добре вдарила рукою. Після цього він прийшов просити вибачення з моєю найулюбленішою шоколадкою. Звичайно, я його простила, але не зразу, бо він цілий рік пакостив і потім також просив вибачення, але на цей раз він прийшов з шоколадкою. Оскільки я дуже добре вчилась я написала гарно ЗНО і моєю мрією було вступити в Академію поліції.
Студентське життя:
Я вступила в Академію поліції, мій майбутній чоловік також поступив до Академії поліції, тому, що він був старший, він вже закінчував навчання і коли я закінчувала школу Максим зацікавив мене своєю майбутньою професією. Я свідомо вибрала Академію поліції й ще до вступу я вже знала багато пов'язаного з майбутньою професією. Також я була старостою групи, бо в мене був характер справжнього лідера. Через те що я знала багато законів і також я дуже добре розуміла роботу поліції мене вважали інтелектуальною та цілеспрямована людина. Моє студентське життя не проходило без радості, я як студентка ходила на тусовки, розважалася, відпочивала від навчання. Мені подобалося ходити на тусовки, бо там нові знайомства, а я дуже товариська людина, так само я дуже весела та з гарним почуттям гумору. Мої батьки передали брату правління сімейним бізнесом, бо вони поїхали у відпустку на рік. Але сталося так, що акції почали падати, клієнтів стало менше, брат робив усе щоб повернути на добрий лад, але у нього не було ділової жилки. Я почала йому допомагати, пропонувати різні ідеї, нам пощастило що акції почали зростати. Ми набрали батьків і запитали дозвіл відкрити аптеку, бо нам запропонували вигідну угоду. Батьки дали дозвіл. І брат за мою допомогу, відав мені аптеку. Спочатку все було добре, я розслабилась і найняла другу людину для керування справами бізнесу. Через деякий час бізнес почав не приносити дохід, я почала розслідувати це питання та побачила що найманий працівник відправляв мені підроблені звіти. В цей момент розлютилася і набрала однокласниці у якої батько був підполковником поліції, вони приїхали та затримали цього поганця, але мій бізнес пішов на інший світ... На першому курсі в нас була практика в відділку поліції і я себе дуже добре показала, тому мені запропонували пройти стажування. Так я почала пов'язувати навчання з роботою. Пройшло моє студентське життя і випустилась зі званням лейтенанта. І продовжила працювати в НПУ м.Харків.
Наш час:
Працюючи в НПУ м.Харків я була у патрулюванні, ловила злочинців. Так пройшло декілька років і я стала капітаном. Як раз потім Максим зробив пропозицію мені та ми одружились це був дуже щасливий момент для мене. Ми часто з чоловіком лаялися через мій складний характер. Я часто проявляла себе як лідер у нашому шлюбі. Тому саме через це ми розлучились. На службі мені запам'яталось, як викрали нашого Генерала. Це було важке питання для нашого відділку НПУ. Ми почали зв'язуватися з СБУ, почали розробляти спец. завдання по визволенню Генерала. Настав цей важкий час з нами зв'язались викрадачі. Вони вимагали 1 мільйон, благо СБУ прослідкували від куди відбувся цей дзвінок і ми почали розробляти план. В нас було мало часу, викрадачі нам дали одну годину, наші перемовники прибули на місце і почали домовлятися, але щось пішло не по плану, почалась стрільба, я злякалась за чоловіка, тому що мій чоловік був начальником КОРД і вони почали спільно з СБУ та ЗСУ спец. завдання по визволенню Генерала в випадку якщо перемови будуть зірвані. Благо Т.Генерал зашився цілим, завдання пройшло навіть добре ми справились майже без потерпілих, в нас було всього троє сильно поранених, один з них був мій чоловік, я дуже переживала за нього та за його життя, плакала. Але пройшов час та лікарі відпрацювали дуже добре і спасли їх життя. Через те, що я брала активну участь у спецзавданні нас за це нагородили, я стала підполковником та стала начальником ДПП. Після цього на роботі все було добре. І через деякий час у мене з'явились знову почуття до Максима й у нього також. Ми знов одружились. Пройшло багато часу і мені запропонували переводом піти до СБУ за гарну службу. Я погодилася з цією пропозицією і так почалась моя служба в СБУ.
Останнє редагування модератором:
