Коревті Анастасія Олександрівна народилась 1 лютого 2002 роців файному та затишному місті Дніпрі. Народилась та жила у невеличкій родині ,яка складалася: з батька,котрий працював на легендарному заводі Азовсталь, мати, котра працювала поштаркою та молодшою сестрою, котра ще вчилась в школі. Анастасія виросла з надто твердим характером,котра завджи трималась до кінця та не слухала майже нікого. Також вона мала трохи слабіну, але часом могла показати свій як кажуть "твердий стержень". Її зріст всього лиш 158 см, має блакитні очі та шатенові довгі волосся. Шкидливих звичок не було в неї ,вона і не пробувала і не хотілось навіть спробувати.
Шкільні роки
Шкільні роки для Анастасії були доволі спокійними. Вона була спокійною,чемною ученицею, приклад для багатьох учнів. Саме в школі вона навчилась мирно вирішувати конфлікти завдяки тренінгам по медіаторству, на які вона любила ходити та згодом стала медіатором в школі: вона як допомогала вирішувати різноманітні конфлікти, так і вчила інших учням медіаторству. Вчителя обожнювали Анастасію за її відповідальність,бо вона завджи робила обіцяне. Також в неї дуже виходило навчати саме однолітків та вона навіть задумувалась піти на вчителя, але ближче до випуску вона захотіла працювати в силових структурах,шоб допомогати боротися з несправедливостю. Друзів вона мала небагато, але вона ніколи не жалілась на це. В вільний час Настя любила читати книжки про кохання та вивчати психологію. Після закінчення школи вона недовго думавши зібрала речі та переїхала в Київ,куди вона завджи хотіла переїхати.
Студенські роки
Добре все обдумавши всі плюси та мінуси Анастасія все таки вирішила зв'язати своє життя з силовими структурами та поступила до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка на факультет Військовий сил підтримки та забезпечення. Там вона навчилась боротися з своїми мінусами в характері - це доброта, яка часом їй заважала та страх, завдякі котрій вона інколи не могла достигнути якись поставлених цілей. Пройшовши практику в Державно Кримінально - Виконавчій службі вона вирішила спробувати зв'язати своє життя саме з цією державною структурою. Але поки Анастасія навчалась то паралельно вона працювала барістою в кав'ярні, де навчилась знаходити підхід к абсолютно різним людям.
ДКВС - друга сім'я
Закінчивши інститут Анастасія звільнилась з кав'ярні та пішла працювати там, де вона давно хотіла працювати. Та це місце стала для неї дуже важливим, так як вона потрапила в дуже теплу атмосферу, якою вона завджи називала "родиною" та направда знайшла свою ту саму другу сім'ю, з котрою навіть після робочих днів завджи мала зв'язок.
Почала свою кар'єру в ДКВС саме з секретарки, де вивчила цю державну структуру от А до Я. Завдяки цієї посади вона знала шо бракувало в цьому місці та завджи всі ідеї говорила керівництву і це було для нех плюсом для майбутьнього. Згодом в Анастасії побачили потенціал та любов до роботи та вона пішла по кар'єрним сходам та з часом стала Полковником ДКВСУ . Вона дуже любила цю роботу та роботу з підлегливими,завджи допомага,вчила з великим задоволенням та завжди раділа коли бачила позитивні результати у інших працівників. Ще прийшло до нагоди той самий навик з психології та медіаторства, так як люди були різні та як в інших колективах були і проблеми, котрі Анастасія старалась завджи вирішувати та в неї доволі гарно виходило. Також тут у неї з'явилось перший позивний - "Крівєтка", бо дуже було схоже з прізвищем. Так як вона була майже єдиною дівчинкою в колективі їй було дуже багато уваги зі сторони чоловіків, але вона була настільки занурена в працю шо майже на це не звертала уваги.
Сімейне життя
Саме завдяки ДКВСУ Анастасія знайшла тих самих близьких людей, з котрими вона пішла далі по життю. Тут вона знайшла своє кохання та близьких людей. З коханим вона познайомилась на скликанні та після цього скликання вони завжди були на зв'язку, та на зв'язку не тільки по робочим справам. Він завджи допомогав їй не тільки по робочим справам, та завджи всіма силами добивався її і все ж таки підібрав ключ до серця. Незважаючи на те, що вони були з різних корпусів це не заважало згодом створити сім'ю та народити дитину,"Кірівєтка" правда не дуже хотіла в декретну відпуску та залишувать державну структуру та працювала до 8 місяця вагітності, але довелось, але дуже швидко повернулась до строю. Після декрету Анастасія не переставала здивовувати всіх продуктивностью та витривалостью.
Епілог
Анастасія завджи могла розприділити свій час і на роботу,і на друзів,і на родину і дуже щаслива, що вона досягнула те, шо хотіла, та отримала навіть більше. Та вона далі продовжує працювати з чоловіком в Державно Кримінально - виконавчій службі, також вона робить те шо хотіла з самої школи - знаходить та вирішує несправедливість.
Шкільні роки
Шкільні роки для Анастасії були доволі спокійними. Вона була спокійною,чемною ученицею, приклад для багатьох учнів. Саме в школі вона навчилась мирно вирішувати конфлікти завдяки тренінгам по медіаторству, на які вона любила ходити та згодом стала медіатором в школі: вона як допомогала вирішувати різноманітні конфлікти, так і вчила інших учням медіаторству. Вчителя обожнювали Анастасію за її відповідальність,бо вона завджи робила обіцяне. Також в неї дуже виходило навчати саме однолітків та вона навіть задумувалась піти на вчителя, але ближче до випуску вона захотіла працювати в силових структурах,шоб допомогати боротися з несправедливостю. Друзів вона мала небагато, але вона ніколи не жалілась на це. В вільний час Настя любила читати книжки про кохання та вивчати психологію. Після закінчення школи вона недовго думавши зібрала речі та переїхала в Київ,куди вона завджи хотіла переїхати.
Студенські роки
Добре все обдумавши всі плюси та мінуси Анастасія все таки вирішила зв'язати своє життя з силовими структурами та поступила до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка на факультет Військовий сил підтримки та забезпечення. Там вона навчилась боротися з своїми мінусами в характері - це доброта, яка часом їй заважала та страх, завдякі котрій вона інколи не могла достигнути якись поставлених цілей. Пройшовши практику в Державно Кримінально - Виконавчій службі вона вирішила спробувати зв'язати своє життя саме з цією державною структурою. Але поки Анастасія навчалась то паралельно вона працювала барістою в кав'ярні, де навчилась знаходити підхід к абсолютно різним людям.
ДКВС - друга сім'я
Закінчивши інститут Анастасія звільнилась з кав'ярні та пішла працювати там, де вона давно хотіла працювати. Та це місце стала для неї дуже важливим, так як вона потрапила в дуже теплу атмосферу, якою вона завджи називала "родиною" та направда знайшла свою ту саму другу сім'ю, з котрою навіть після робочих днів завджи мала зв'язок.
Почала свою кар'єру в ДКВС саме з секретарки, де вивчила цю державну структуру от А до Я. Завдяки цієї посади вона знала шо бракувало в цьому місці та завджи всі ідеї говорила керівництву і це було для нех плюсом для майбутьнього. Згодом в Анастасії побачили потенціал та любов до роботи та вона пішла по кар'єрним сходам та з часом стала Полковником ДКВСУ . Вона дуже любила цю роботу та роботу з підлегливими,завджи допомага,вчила з великим задоволенням та завжди раділа коли бачила позитивні результати у інших працівників. Ще прийшло до нагоди той самий навик з психології та медіаторства, так як люди були різні та як в інших колективах були і проблеми, котрі Анастасія старалась завджи вирішувати та в неї доволі гарно виходило. Також тут у неї з'явилось перший позивний - "Крівєтка", бо дуже було схоже з прізвищем. Так як вона була майже єдиною дівчинкою в колективі їй було дуже багато уваги зі сторони чоловіків, але вона була настільки занурена в працю шо майже на це не звертала уваги.
Сімейне життя
Саме завдяки ДКВСУ Анастасія знайшла тих самих близьких людей, з котрими вона пішла далі по життю. Тут вона знайшла своє кохання та близьких людей. З коханим вона познайомилась на скликанні та після цього скликання вони завжди були на зв'язку, та на зв'язку не тільки по робочим справам. Він завджи допомогав їй не тільки по робочим справам, та завджи всіма силами добивався її і все ж таки підібрав ключ до серця. Незважаючи на те, що вони були з різних корпусів це не заважало згодом створити сім'ю та народити дитину,"Кірівєтка" правда не дуже хотіла в декретну відпуску та залишувать державну структуру та працювала до 8 місяця вагітності, але довелось, але дуже швидко повернулась до строю. Після декрету Анастасія не переставала здивовувати всіх продуктивностью та витривалостью.
Епілог
Анастасія завджи могла розприділити свій час і на роботу,і на друзів,і на родину і дуже щаслива, що вона досягнула те, шо хотіла, та отримала навіть більше. Та вона далі продовжує працювати з чоловіком в Державно Кримінально - виконавчій службі, також вона робить те шо хотіла з самої школи - знаходить та вирішує несправедливість.
