Відмовлено Анджей Вілсон. Біографія.

[Andriy_Wilson]

Дитинство​

Я народився у м.Харків. Мій батько був працівником Національної поліції м.Харків, моя мама була безробітною. Незважаючи на це, ми жили не бідно. Я був єдиною дитиною в сім'ї. Батька я бачив не так часто, як би хотілося, але я розумів, що у нього дійсно тяжка робота. Я завжди мріяв стати таким, як мій тато. Мама мені говорила, що не слід, бо це тяжко та небезпечно, та я її не слухав, був трішки впертим. В дитинстві, я просив батьків купляти мені іграшкові поліцейські машинки, в мене була своя колекція цих машинок. На вихідних я з батьками завжди ходили на прогулянку у парк, там я зі своїм батьком їздив на різних атракціонах, хоча інколи було дуже страшно, бо я боявся висоти.

Юність​

Я навчався в школі, яка знаходиться в м.Харків. Деякі однокласники з мене сміялись з того, що я хочу стати поліцейським, бо говорили, що тебе в житті будуть не поважати. Та я їх не слухав і йшов до своєї мети. На вихідних батько мене вчив їздити на машині, він говорив, що для працівників поліції дуже важливо вміти добре їздити. Крім школи я ходив на боротьбу, боротьба мені не подобалася, я говорив про це батькам але вони говорили, що я повинен вміти себе захищати і також, якщо я хочу стати поліцейським, то мені це буде корисно. Я не любив битися чи боротися, я завжди хотів вирішувати якісь конфлікти мирно, але так було тільки в юності...

Молодість​

Після закінчення школи я поступив в поліцейську академію м.Дніпра. Це був новий та дуже важливий етап мого життя, адже це саме той випадок, коли я за крок до своєї мрії. Батьки дуже зраділи коли, коли я успішно здав всі іспити та поступив в академію. Я жив в гуртожитку, знайшов собі нових друзів одногрупників. Вчитись було тяжко, але я справлявся. Одного дня мене чекала дуже сумна новина, це смерть мого батька під час виконання спец завдання проти злочинців. Після цього я не міг вчитися та щось робити, за це мене ледь не вигнали з академії. Але я не думав про навчання, а думав про маму, яка залишилася сама в м.Харків, мама до цього ніде не працювала, але згодом знайшла роботу за допомогою якої змогла себе забезпечити, я сказав, що мене забезпечувати непотрібно, хоча жити на одну стипендію було тяжко. Але я тримався, та поклав собі за мету помститися злочинцям, які вбили мого батька. Я успішно закінчив академію, після закінчення академії мені було дуже гірко згадувати свого батька, адже я би так хотів, щоб він мене похвалив, я так би хотів з ним побачитися та поговорити... Після закінчення академії я повернувся в м.Харків. Та успішно пройшов співбесіду в Головному Управлінні Національної Поліції України м.Харків. Моя мрія була здійснена, я став поліцейським, але згадуючи батька, мені ставало сумно, адже мій батько був для мене мотивацією, бути поліцейським. В мене була ненависть до всіх кримінальних порушників, та я зусильно працював, щоб забезпечувати себе та маму, та, щоб знайти саме того порушника, який вбив мого батька. Сумлінно працюючи кожен день, ми все таки знайшли порушника. Це був житель м.Полтава. До цієї операції до нас долучилися СБУ м.Харків. Ми успішно ліквідували даного виродка, та його співучасників злочину. Після цієї операції, я відвідав цвинтар, де був захований мій батько, я там провів довгий час дивлячись на фотографію батька та мене, мені стало дуже гірко, дивлячись на фотографія я немов розмовляв з батьком. Я вдячний батьку за те, що він мене виховував з мамою, та за те, що приручив любов до НПУ. В Національній Поліції м.Харків я пропрацював 25 років.

Наші дні​

На даний час, я працівник Національної Поліції м.Дніпра. Це місто для мене як рідне. В цьому місті, я пережив 2 етапи життя, в яких я був спершу дуже щасливий, потім дуже засмучений. Я готовий продовжувати зусильно працювати кожен день та наказувати порушників. Моя мама вирішила залишитися в м.Харків. В мами все склалося добре, освіта їй допомогла. За час служби в НПУ я заробив багато чесно зароблених грошей. На ці гроші, я купив собі котедж в м.Дніпро та хороший автомобіль собі та мамі. В майбутньому хочу відкрити свій власний Магазин.

 

[Артем Реалтін]

Ви розписали більше про нелогічну помсту за свого батька, ніж описали персонажа. Немає у нього характера, слабких сторон, зате правопорушник чекав ~10-15 років, щоб саме ви його ліквідували. У тексті багато тавтології.
Відхилено.