Андрій народився в столиці України. У місті вічних вогнів, дорогих автівок і людей, які вічно поспішають кудись у костюмах. У дитинстві він не надавав цьому значення і не розумів, навіщо вони кудись біжать у дощ? Адже це Київ - тут свобода. Сім'я Влада була не найбагатшою і не могла собі дозволити багато чого, але, батько, Дмитро, намагався робити все, щоб сім'я почала жити як нормальні люди. Що ж, давайте почнемо зі складу розуму, яким Влад не був обділений і вчився досить добре для свого віку, але, був обділений увагою та популярністю, до тих пір, поки не почав грати у футбольній команді, але про це трохи пізніше.
Одного разу, в один звичайний день, коли нічого не віщувало лиха, з восьмирічним Владом сталося страшне, що дуже вплинуло на його характер і особистість в цілому... Влад спускався в їдальню, щоб з'їсти обід який йому приготувала Ольга. Половинка бутерброда, акуратно підрізана по діагоналі. Адже грошей тоді сім'ї не вистачало і довелося віддавати другу половинку батьку Дмитру. І ось, спустившись у зал, його зустріла "та сама" компанія задир, яка є майже в кожній школі та кожному класі. Денис, Павло і Олег, так звали тих хлопців. Під добрим ім'ям вони підійшли до Влада і сказали, що він крутий і вони хочуть взяти його з собою в занедбаний будинок, на що Влад не довго думаючи погодився, адже хто не хоче в такому віці бути в крутій компанії? Даремно він погодився... Прийшовши в будинок і трохи поблукавши у ньому, компанія попросила Влада перевірити темне приміщення і після того, як Влад зайшов усередину, вони його зачинили всередині, після чого знущалися і пішли, так і не відчинивши двері. Протягом близько десятої години Влад був один, у приміщенні 2х1, яким виявилася комора. Бідний Влад. Ніхто не чув ні його криків не благання про допомогу, та й телефону у нього не було, через відсутність таких грошей у сім'ї... Врятувало Влада тільки те, що він так і не встиг з'їсти свій обід. І ось, самотній хлопчисько, з маленьким бутербродом у руках і залитими сльозами на очах, мовчки сидить у кутку, притулившись до стіни від холоду і намагаючись зігріти себе, відкушуючи лише маленький шматочок від сандвіча, щоб не з'їсти його швидко. Він уже змирився з тим, що ніхто його не знайде, почав тремтіти від того, що він закритий і в темряві. Не знаходив собі місця через паніку і просто повільно відключився.
І ось, об 11-ї години вечора він почув шум, який був десь у передпокої, потім почув шум за дверима. Зі страху, Влад притулився до темного кута ще щільніше. Адже він не знав, хто це може бути у занедбаному будинку. Але, відчинилися двері і світло засліпило очі Владу. Це було світло від ліхтаря, який тримав поліцейський. Як виявилося, Влада шукали близько 8 годин, коли мати почала хвилюватися, що він не прийшов додому. Поліцейський підійшов до Влада і простяг руку, сказавши йому, що все гаразд і позаду, що боятися більше нічого і зараз він відведе його до матері. Щастю Ольги не було меж, коли поліцейський вивів його з дому на руках. Офіцер, підійшовши до Ольги, передав їй Владу. Влад вчепився в матір так сильно, що не хотів її відпускати, здавалося б, вічність... Але з радістю приходить і біда. У Влада з'явилася недуга, клаустрофобія.
Одного разу, в один звичайний день, коли нічого не віщувало лиха, з восьмирічним Владом сталося страшне, що дуже вплинуло на його характер і особистість в цілому... Влад спускався в їдальню, щоб з'їсти обід який йому приготувала Ольга. Половинка бутерброда, акуратно підрізана по діагоналі. Адже грошей тоді сім'ї не вистачало і довелося віддавати другу половинку батьку Дмитру. І ось, спустившись у зал, його зустріла "та сама" компанія задир, яка є майже в кожній школі та кожному класі. Денис, Павло і Олег, так звали тих хлопців. Під добрим ім'ям вони підійшли до Влада і сказали, що він крутий і вони хочуть взяти його з собою в занедбаний будинок, на що Влад не довго думаючи погодився, адже хто не хоче в такому віці бути в крутій компанії? Даремно він погодився... Прийшовши в будинок і трохи поблукавши у ньому, компанія попросила Влада перевірити темне приміщення і після того, як Влад зайшов усередину, вони його зачинили всередині, після чого знущалися і пішли, так і не відчинивши двері. Протягом близько десятої години Влад був один, у приміщенні 2х1, яким виявилася комора. Бідний Влад. Ніхто не чув ні його криків не благання про допомогу, та й телефону у нього не було, через відсутність таких грошей у сім'ї... Врятувало Влада тільки те, що він так і не встиг з'їсти свій обід. І ось, самотній хлопчисько, з маленьким бутербродом у руках і залитими сльозами на очах, мовчки сидить у кутку, притулившись до стіни від холоду і намагаючись зігріти себе, відкушуючи лише маленький шматочок від сандвіча, щоб не з'їсти його швидко. Він уже змирився з тим, що ніхто його не знайде, почав тремтіти від того, що він закритий і в темряві. Не знаходив собі місця через паніку і просто повільно відключився.
І ось, об 11-ї години вечора він почув шум, який був десь у передпокої, потім почув шум за дверима. Зі страху, Влад притулився до темного кута ще щільніше. Адже він не знав, хто це може бути у занедбаному будинку. Але, відчинилися двері і світло засліпило очі Владу. Це було світло від ліхтаря, який тримав поліцейський. Як виявилося, Влада шукали близько 8 годин, коли мати почала хвилюватися, що він не прийшов додому. Поліцейський підійшов до Влада і простяг руку, сказавши йому, що все гаразд і позаду, що боятися більше нічого і зараз він відведе його до матері. Щастю Ольги не було меж, коли поліцейський вивів його з дому на руках. Офіцер, підійшовши до Ольги, передав їй Владу. Влад вчепився в матір так сильно, що не хотів її відпускати, здавалося б, вічність... Але з радістю приходить і біда. У Влада з'явилася недуга, клаустрофобія.
