Прізвище ім’я По-батькові (ПІБ): Сато Антон Рулсанович
Стать: Чоловіча
Мати - Інна Сато
Батько - Валерій Сато
Зріст та вага: Зріст - 189 см; Вага - 75,5 кг.
Дата народження: 17.06.1999
Вік: 24 роки
Місце народження: Україна, м.Харків
Національність: Українець
Місце проживання: м. Дніпро
Захоплення: Футбол, теніс комп'ютерні ігри.
Сімейний стан: Не одружений
Статура: Спортивна
Колір очей: сірі
Зачіска: Середня довжина, чорна.
Відмітні знаки: татуювання на лівій руці, татуювання на правій нозі
Дитинство Антон Сато народився одного сонячного дня в місті Харків, 17 червня 1999 року у звичайній багатодітній сім’ї. Інна Сато – матір хлопця працювала звичайним продавцем, а батько Валерій Сато був капітаном Національної Поліції України. Здається через доволі високе звання батька сім’я мала бути забезпеченою, але насправді зарплата в НПУ була мізерною, а заробляти «брудні» гроші Іван Вендетто категорично відмовлявся, він був неймовірно чесною, чуйною та доброю людиною. Через його чесність багато колег його недолюблювали, а через його доброту користувалися ним. Тому сім’я жила досить бідно, звісно Вендетти не голодували, але мали боргі та кредити.Антон мав двох х братиків: Василій та Григорій . З братами мав дуже гарні відноси, вони були справжньою командою, завжди могли постояти один за одного. Антон був напевно самою більшою забіякою з усього сімейства, він був дуже непосидючим та трошечки незграбним, все дитинство знаходив пригоди на свою «п’яту точку». Хоча хлопчина завжди легко знаходив друзів, але якось по особливому він завжди відчував себе на самоті, в полях... Він обожнював приїздити на все літо на хутір до дідуся з бабусею відв’язувати пса та іти в безмежні поля... проводжати сонце... палити багаття... дивитись на зорі...
(юність)
Через достатньо високі розумові здібності уже у 5 років Антон пішов до школи. У початкових класах він вчився дуже добре, але починаючи з 5 класу шкільні предмети перестали його цікавити. З непосидючого бешкетника, він став досить стриманим та розсудливим юнаком. Він став багато читати, почав аткивно займатися спортом, а саме тайським боксом. У восьмому класі він почав цікавитись націоналістичним рухом, в бойовій секції він знайшов багато однодумців, так він став скінхедом. Почав ходити на різні акції, також став футбольним хуліганом улюбленого клубу «ФК Харків». Постійні бійки і сутички, стали буденністю. Синяк на обличчі був майже невід’ємним атрибудом зовнішності майже до 11 класу, сам Антон жартуючи називав це «бойовим камуфляжем». Лише чудом йому вдавалося уникати серйозних проблем з поліцією, хоча декіла раз батьку доводилось забирати його з відділку.
В 10 класі літом, Антон зрозумів що вже скоро закінчення школи, та доросле життя, розклад бути звичайним робітничим його не влаштовував. Він хотів чогось більшого. Тому одного вечора, будучи на безмежному полі, дивлячись на зорі він оцінив правильність своїх дій, зрозумівши що життя яким він живе ні до чого хорошого не приведе, він вирішив кардинально змінитись і піти по стопам, батька та старшого брата Назара. Він почав посилено вчитись, розірвав старі знайомства і досить непогано здав екзамени. І зрештою зміг поступили до Київського університету Права. В цей час батько Антона почав зраджувати своїм принципам і грошове становище сім’ї покращилось в рази, все сімейство переїхало до Дніпра. Прекрасно закінчивши університет в 21 рік Антон поїхав до брата в Дніпро, там почав приватну успішну адвокатську діяльність.
(Доросле життя)
Смерть... Батька сімейства було вбито, обставини були дивні, усе сімейство пережило, це дуже важко, Мага впав в глибоку депресію, усім довелося швидко дорослішати.
Ставши адвокатом Антонові очі відкрилися, він зрозумів що гроші вирішують все, йому було бридко від того на що люди здатні за гроші. Його дуже дратувала корумпованість державних структур. Виявилось що очі Феміди можна легко розв’язати товстим чемоданчиком з доларами. Тому Антон вирішив будь якою ціною вершити справедливість, а ціну він заплатив велику...
Впливовий мажорчик одного вечора в нетверезому стані влетів в автобусну зупинку. Не зважаючи на погрози та застереження колег. Конор вирішив допомогти сім’ям постраждалих. Справа здавалась дуже легкою, адже докази були беззаперечні. Одного вечора після піздної роботи у Антона дуже розболілась голова, і він вирішив повернутись додому на таксі, а не на власному авто. Прокинувшись наступного ранку перше що він побачив в новинах, свій підірваний автомобіль та спалений кабінет. Василь передав Антонові що на нього відкрито полювання. Відчай та страх охопили хлопця.
Впершу чергу страх за сім’ю, адже погрози в їх сторону теж поступали. Розлючений Мага негайно зібрав речі, та покинув країну. Він почав жити життям заробітчанина, забувши своє минуле...
(Теперішній час)
Не витримавши і пів року на чужині, без цілей і мети, було прийняте рішення повернутися. Справу мажора закрили майже одразу після втечі Маги з країни. Було прийняте рішення піти працювати до брата, вступивши в НПУ міста Дніпра. Там він досить швидко дослужився до майора та очолив департамент стратегічних розслідувань. Наразі Мага в оточенні хороших друзів, колег і братів продовжує нести плідну службу та вершити справедливість...
Вподобайка
Стать: Чоловіча
Мати - Інна Сато
Батько - Валерій Сато
Зріст та вага: Зріст - 189 см; Вага - 75,5 кг.
Дата народження: 17.06.1999
Вік: 24 роки
Місце народження: Україна, м.Харків
Національність: Українець
Місце проживання: м. Дніпро
Захоплення: Футбол, теніс комп'ютерні ігри.
Сімейний стан: Не одружений
Статура: Спортивна
Колір очей: сірі
Зачіска: Середня довжина, чорна.
Відмітні знаки: татуювання на лівій руці, татуювання на правій нозі
Дитинство Антон Сато народився одного сонячного дня в місті Харків, 17 червня 1999 року у звичайній багатодітній сім’ї. Інна Сато – матір хлопця працювала звичайним продавцем, а батько Валерій Сато був капітаном Національної Поліції України. Здається через доволі високе звання батька сім’я мала бути забезпеченою, але насправді зарплата в НПУ була мізерною, а заробляти «брудні» гроші Іван Вендетто категорично відмовлявся, він був неймовірно чесною, чуйною та доброю людиною. Через його чесність багато колег його недолюблювали, а через його доброту користувалися ним. Тому сім’я жила досить бідно, звісно Вендетти не голодували, але мали боргі та кредити.Антон мав двох х братиків: Василій та Григорій . З братами мав дуже гарні відноси, вони були справжньою командою, завжди могли постояти один за одного. Антон був напевно самою більшою забіякою з усього сімейства, він був дуже непосидючим та трошечки незграбним, все дитинство знаходив пригоди на свою «п’яту точку». Хоча хлопчина завжди легко знаходив друзів, але якось по особливому він завжди відчував себе на самоті, в полях... Він обожнював приїздити на все літо на хутір до дідуся з бабусею відв’язувати пса та іти в безмежні поля... проводжати сонце... палити багаття... дивитись на зорі...
(юність)
Через достатньо високі розумові здібності уже у 5 років Антон пішов до школи. У початкових класах він вчився дуже добре, але починаючи з 5 класу шкільні предмети перестали його цікавити. З непосидючого бешкетника, він став досить стриманим та розсудливим юнаком. Він став багато читати, почав аткивно займатися спортом, а саме тайським боксом. У восьмому класі він почав цікавитись націоналістичним рухом, в бойовій секції він знайшов багато однодумців, так він став скінхедом. Почав ходити на різні акції, також став футбольним хуліганом улюбленого клубу «ФК Харків». Постійні бійки і сутички, стали буденністю. Синяк на обличчі був майже невід’ємним атрибудом зовнішності майже до 11 класу, сам Антон жартуючи називав це «бойовим камуфляжем». Лише чудом йому вдавалося уникати серйозних проблем з поліцією, хоча декіла раз батьку доводилось забирати його з відділку.
В 10 класі літом, Антон зрозумів що вже скоро закінчення школи, та доросле життя, розклад бути звичайним робітничим його не влаштовував. Він хотів чогось більшого. Тому одного вечора, будучи на безмежному полі, дивлячись на зорі він оцінив правильність своїх дій, зрозумівши що життя яким він живе ні до чого хорошого не приведе, він вирішив кардинально змінитись і піти по стопам, батька та старшого брата Назара. Він почав посилено вчитись, розірвав старі знайомства і досить непогано здав екзамени. І зрештою зміг поступили до Київського університету Права. В цей час батько Антона почав зраджувати своїм принципам і грошове становище сім’ї покращилось в рази, все сімейство переїхало до Дніпра. Прекрасно закінчивши університет в 21 рік Антон поїхав до брата в Дніпро, там почав приватну успішну адвокатську діяльність.
(Доросле життя)
Смерть... Батька сімейства було вбито, обставини були дивні, усе сімейство пережило, це дуже важко, Мага впав в глибоку депресію, усім довелося швидко дорослішати.
Ставши адвокатом Антонові очі відкрилися, він зрозумів що гроші вирішують все, йому було бридко від того на що люди здатні за гроші. Його дуже дратувала корумпованість державних структур. Виявилось що очі Феміди можна легко розв’язати товстим чемоданчиком з доларами. Тому Антон вирішив будь якою ціною вершити справедливість, а ціну він заплатив велику...
Впливовий мажорчик одного вечора в нетверезому стані влетів в автобусну зупинку. Не зважаючи на погрози та застереження колег. Конор вирішив допомогти сім’ям постраждалих. Справа здавалась дуже легкою, адже докази були беззаперечні. Одного вечора після піздної роботи у Антона дуже розболілась голова, і він вирішив повернутись додому на таксі, а не на власному авто. Прокинувшись наступного ранку перше що він побачив в новинах, свій підірваний автомобіль та спалений кабінет. Василь передав Антонові що на нього відкрито полювання. Відчай та страх охопили хлопця.
Впершу чергу страх за сім’ю, адже погрози в їх сторону теж поступали. Розлючений Мага негайно зібрав речі, та покинув країну. Він почав жити життям заробітчанина, забувши своє минуле...
(Теперішній час)
Не витримавши і пів року на чужині, без цілей і мети, було прийняте рішення повернутися. Справу мажора закрили майже одразу після втечі Маги з країни. Було прийняте рішення піти працювати до брата, вступивши в НПУ міста Дніпра. Там він досить швидко дослужився до майора та очолив департамент стратегічних розслідувань. Наразі Мага в оточенні хороших друзів, колег і братів продовжує нести плідну службу та вершити справедливість...
Вподобайка
