Дитинство:
Антік народився в суворі часи в Грузії. На дворі 2000 рік, Його батько був авторитетною людиною в місті, а мати вчителькою в школі. Антік був звичайною дитиною, змалку займався боксом, вчив ангійську мову і мав щасливе дитинство. Але все поміняла війна, яка прийшла на їх землі. російські окупанти напали на їх місто, із-за чого їм прийшлось тікати з країни. Вибір пав тікати в Україну, зібравши речі, вони приїхали до Миколаєва. Ця трагедія повністю змінила життя і характер нашого героя, він пішов в Українську школу, що було для нього великим випробуванням, тому-що не знав мови і не міг знайти собі друзів. Батько і мати довгий час не могли знайти собі роботу. Їм довелось починати все спочку: нове місце, нові правила, нове життя.
Юнацтво:
До 14 років, життя Антіка наладилось в кращу сторону, він доволі не погано почав володіти Українською мовою, знайшов вірних друзів і мав хороші рекомендації в школі. Його батько знайшов знайомого з Грузії і почав працювати на нього. Мати також знайшла собі місце, відкрила свій ресторан народної грузинської кухні, про який давно мріяла. Антік завжди був допитливою дитиною, тому почав палити цигарки. Але до цього часу досі займався боксом, тому не давав в кривду себе і своїх друзів. Із-за регулярний бійок опинявся 2 рази в поліції, із-за чого відалявся від батьків, регулярні сварки вплинули на характер Антіка, він став жорстоким, впертим, неконтрольованим. На оцінки і поведінку в школі це також вплинуло, батькам доводилось часто відвідувати школу, із-за поганої поведінки нашого героя. Він був розумною людиною, але лінивою, тому з 18 років вирішив заробляти на життя кримінальними шляхами. Вирішивши не ідти до армії, поступив в університет. де і почав провертати свої перші справи. Він зібрав велику суму грошей з друзями і купив велику кількість легких наркотиків, які почав продавати в університеті. Діло зразу пішло вверх.
Доросле життя:
Антік цілий рік мав непогані гроші в університеті з продажу легких наркотиків. Але не очікував що це може закінчитись. Одного вечора, ідучи до дому до нього під'їхав чорний фургон, з якого вибігли люди в чорній формі і з надписом на спині: "СБУ". Він одразу зрозумів, що не має сенсу тікати і закинувши руки за затилок ліг на підлогу. Сидячи в віділі "СБУ" він почав жаліти про свій вибір, позвонивши батькові попросив допомоги. Через 2 години батько був на місці і всетаки зміг витягти сина звідки, звісно за немалу суму грошей. Після чого Антік пообіцяв батьку що зміниться в кращу сторону і почне робити правильний вибір у житті. Він обірвав зв'язки з друзями, тому-що вони його кинули в біді. Закинув палити. Вирішивши змінити цей. світ пішов в Поліцейську академію. 3 роки наполеглевого навчання, фізичні навантаження дали про себе знати. За 3 роки Антік кардинально змінився в кращу сторону. Закінчивши навчання пішов працювати в поліцію. але звісно спочатку працювавши патрульним. Через 5 років Антік підвищив свою посаду і звання, Слідчий Лейтинант Антік Модебадзе. Познайомився з гарною дівчиною, з якою вспів вже одружитися. Але як буває в житті прийшло горе, батько нашого героя тяжко захворів, про що дізнався Антік через телефону розмову з матір'ю. Приїхавши до лікарні він побачив ослабленного батька. Вони говорили 2 години, про життя, про спогади. Антік подякував батьку що поставив його на правильну стежку, а батько сказав що пишається сином. Нажаль це була їх остання розмова, на ранок батька не стала. Це сильно вдарило по нашому герою, але слова батька що він пишається своїм сином дало йому сил і мотивації ідти далі. Антік пообіцяв собі йти до кінця, він брав складні справи і розслідував їх завдяки свойом розому і досвіду. Дішовши до звання Полковника і посади Начальника віділу він зрозумів що це все було не марно.
Теперешній час:
Антік вирішив покинути свою посаду і почати жити спокійним життям, причина полягає в тому що в його жінка завагітняла, він не хотів підвергатись ризику смерті, щоб його дитина зісталась сиротою. На заробленні гроші на посаді він збудував Юридичну компанію, яка захищала людей на судових справах. Дивлючись на минуле він не пожалів що життя скалалось саме так, а з посмішкою пішов жити далі і перемагати жеттєві складнощі.
Антік народився в суворі часи в Грузії. На дворі 2000 рік, Його батько був авторитетною людиною в місті, а мати вчителькою в школі. Антік був звичайною дитиною, змалку займався боксом, вчив ангійську мову і мав щасливе дитинство. Але все поміняла війна, яка прийшла на їх землі. російські окупанти напали на їх місто, із-за чого їм прийшлось тікати з країни. Вибір пав тікати в Україну, зібравши речі, вони приїхали до Миколаєва. Ця трагедія повністю змінила життя і характер нашого героя, він пішов в Українську школу, що було для нього великим випробуванням, тому-що не знав мови і не міг знайти собі друзів. Батько і мати довгий час не могли знайти собі роботу. Їм довелось починати все спочку: нове місце, нові правила, нове життя.
Юнацтво:
До 14 років, життя Антіка наладилось в кращу сторону, він доволі не погано почав володіти Українською мовою, знайшов вірних друзів і мав хороші рекомендації в школі. Його батько знайшов знайомого з Грузії і почав працювати на нього. Мати також знайшла собі місце, відкрила свій ресторан народної грузинської кухні, про який давно мріяла. Антік завжди був допитливою дитиною, тому почав палити цигарки. Але до цього часу досі займався боксом, тому не давав в кривду себе і своїх друзів. Із-за регулярний бійок опинявся 2 рази в поліції, із-за чого відалявся від батьків, регулярні сварки вплинули на характер Антіка, він став жорстоким, впертим, неконтрольованим. На оцінки і поведінку в школі це також вплинуло, батькам доводилось часто відвідувати школу, із-за поганої поведінки нашого героя. Він був розумною людиною, але лінивою, тому з 18 років вирішив заробляти на життя кримінальними шляхами. Вирішивши не ідти до армії, поступив в університет. де і почав провертати свої перші справи. Він зібрав велику суму грошей з друзями і купив велику кількість легких наркотиків, які почав продавати в університеті. Діло зразу пішло вверх.
Доросле життя:
Антік цілий рік мав непогані гроші в університеті з продажу легких наркотиків. Але не очікував що це може закінчитись. Одного вечора, ідучи до дому до нього під'їхав чорний фургон, з якого вибігли люди в чорній формі і з надписом на спині: "СБУ". Він одразу зрозумів, що не має сенсу тікати і закинувши руки за затилок ліг на підлогу. Сидячи в віділі "СБУ" він почав жаліти про свій вибір, позвонивши батькові попросив допомоги. Через 2 години батько був на місці і всетаки зміг витягти сина звідки, звісно за немалу суму грошей. Після чого Антік пообіцяв батьку що зміниться в кращу сторону і почне робити правильний вибір у житті. Він обірвав зв'язки з друзями, тому-що вони його кинули в біді. Закинув палити. Вирішивши змінити цей. світ пішов в Поліцейську академію. 3 роки наполеглевого навчання, фізичні навантаження дали про себе знати. За 3 роки Антік кардинально змінився в кращу сторону. Закінчивши навчання пішов працювати в поліцію. але звісно спочатку працювавши патрульним. Через 5 років Антік підвищив свою посаду і звання, Слідчий Лейтинант Антік Модебадзе. Познайомився з гарною дівчиною, з якою вспів вже одружитися. Але як буває в житті прийшло горе, батько нашого героя тяжко захворів, про що дізнався Антік через телефону розмову з матір'ю. Приїхавши до лікарні він побачив ослабленного батька. Вони говорили 2 години, про життя, про спогади. Антік подякував батьку що поставив його на правильну стежку, а батько сказав що пишається сином. Нажаль це була їх остання розмова, на ранок батька не стала. Це сильно вдарило по нашому герою, але слова батька що він пишається своїм сином дало йому сил і мотивації ідти далі. Антік пообіцяв собі йти до кінця, він брав складні справи і розслідував їх завдяки свойом розому і досвіду. Дішовши до звання Полковника і посади Начальника віділу він зрозумів що це все було не марно.
Теперешній час:
Антік вирішив покинути свою посаду і почати жити спокійним життям, причина полягає в тому що в його жінка завагітняла, він не хотів підвергатись ризику смерті, щоб його дитина зісталась сиротою. На заробленні гроші на посаді він збудував Юридичну компанію, яка захищала людей на судових справах. Дивлючись на минуле він не пожалів що життя скалалось саме так, а з посмішкою пішов жити далі і перемагати жеттєві складнощі.
