Дитинство:
Артем Бандерівський, 23р., народився: м.Дніпро.
Я народився у місті Дніпро мій батько з Дніпра, а мати з Тернополя і ми живимо у Дніпрі. Інколи літаєм літаком до родичів мати у Тернопіль. Мій батько працював у Поліції і він хотів продовжити його прізвище у рядах поліції. Мати була лікарем і приділяла мало уваги мені. Батько теж немав часу. Коли я закінчив садок, я проводив більшість часу на вулиці. Коли мені прийшлось піти до школи було мало часу на прогулянки і потрібно було менше часу проводити на вулиці. Школа була одним із найгірших у моєму житті. Злі вчителі, довгі уроки, багато контрольних, багато дз. Школа не залишала часу на власне життя.
Юність:
Коли я закінчив 7 клас школа так надоїла що я почав прогулювати уроки, тікати з уроку, не робити дз. Я весь цей час гуляв на вулиці. Я так і виріз на вулиці. Ось так я провів всю школу до 9класу.
Армія:
Коли я попав в армію мене відправили на навчання літака міг-29
Я навчався керувати літаком три місяці і
через ці три місяці уже виконував завдання на Донбасі. Я памʼятаю як ворог намагався мене збити, у мене загорілось ліве крило і мені треба було сідати. До найближчого аеродрому 30км, а я зможу долетіти максимум 9км. Тоді у мене були 2 варіанти як діяти.
1.Покинути окуповану тереторію і капольтуваться, літак може впасти на любий дім.
2. Сісти літаком на полі за нашими окопами.
Я вибрав варіант 2. І коли я менув окопи і починав сідати зламалися колеса під літаком і прийшлось направити літак в поле і капультуватись. Я вижив, а літак ні.
Тепер:
Я закінчив срок у армії і після повернення додому побачив про набір у склади національної поліції України міста Дніпро.
Я прибув до Головного управління Національної поліції України міста Дніпро і попав на співбесіду. Співбесіда була дуже вашка, але я не розгублювався і давав відповіді на запитання. І у результат я очікував у коридорі. Була велика черга, боки люди по одному заходили в кабінет я читав на стіні ім’я, прізвищя і фото правопорушників. Коли я зайшов у кабінет мені було потрібно підписати контр про службу у національної поліції України міста Дніпро. Я підписав усі документи. Після цього одягнув форму, мені провели лекцію по усіх законах національної поліції України міста Дніпро.
Через місяць:
Їдучи у патрулі я замітив авто яке у рошуку. Ми повідомили з напарником у рацію і у мене був перший план перехват. Коли приїхало підкріплення ми перекрили дороги і зупинили авто. І наступного дня та сама ситуація і ось так ми зловили 2 небезпечних осіб за тиждень і получити підвищення. На даний момент я працюю і получаю задоволення і непогані гроші.
Артем Бандерівський, 23р., народився: м.Дніпро.
Я народився у місті Дніпро мій батько з Дніпра, а мати з Тернополя і ми живимо у Дніпрі. Інколи літаєм літаком до родичів мати у Тернопіль. Мій батько працював у Поліції і він хотів продовжити його прізвище у рядах поліції. Мати була лікарем і приділяла мало уваги мені. Батько теж немав часу. Коли я закінчив садок, я проводив більшість часу на вулиці. Коли мені прийшлось піти до школи було мало часу на прогулянки і потрібно було менше часу проводити на вулиці. Школа була одним із найгірших у моєму житті. Злі вчителі, довгі уроки, багато контрольних, багато дз. Школа не залишала часу на власне життя.
Юність:
Коли я закінчив 7 клас школа так надоїла що я почав прогулювати уроки, тікати з уроку, не робити дз. Я весь цей час гуляв на вулиці. Я так і виріз на вулиці. Ось так я провів всю школу до 9класу.
Армія:
Коли я попав в армію мене відправили на навчання літака міг-29
Я навчався керувати літаком три місяці і
через ці три місяці уже виконував завдання на Донбасі. Я памʼятаю як ворог намагався мене збити, у мене загорілось ліве крило і мені треба було сідати. До найближчого аеродрому 30км, а я зможу долетіти максимум 9км. Тоді у мене були 2 варіанти як діяти.
1.Покинути окуповану тереторію і капольтуваться, літак може впасти на любий дім.
2. Сісти літаком на полі за нашими окопами.
Я вибрав варіант 2. І коли я менув окопи і починав сідати зламалися колеса під літаком і прийшлось направити літак в поле і капультуватись. Я вижив, а літак ні.
Тепер:
Я закінчив срок у армії і після повернення додому побачив про набір у склади національної поліції України міста Дніпро.
Я прибув до Головного управління Національної поліції України міста Дніпро і попав на співбесіду. Співбесіда була дуже вашка, але я не розгублювався і давав відповіді на запитання. І у результат я очікував у коридорі. Була велика черга, боки люди по одному заходили в кабінет я читав на стіні ім’я, прізвищя і фото правопорушників. Коли я зайшов у кабінет мені було потрібно підписати контр про службу у національної поліції України міста Дніпро. Я підписав усі документи. Після цього одягнув форму, мені провели лекцію по усіх законах національної поліції України міста Дніпро.
Через місяць:
Їдучи у патрулі я замітив авто яке у рошуку. Ми повідомили з напарником у рацію і у мене був перший план перехват. Коли приїхало підкріплення ми перекрили дороги і зупинили авто. І наступного дня та сама ситуація і ось так ми зловили 2 небезпечних осіб за тиждень і получити підвищення. На даний момент я працюю і получаю задоволення і непогані гроші.
