Дитинство:
Фото:
Артем Бандерівський, 23 роки, народився у місті Дніпро. Мій батько також з Дніпра, а мати з Тернополя, і ми живемо у Дніпрі. Іноді ми літаємо літаком до родичів матері в Тернополі. Мій батько працював у поліції і хотів продовжувати сімейну традицію в поліції. Мати була лікарем і мала мало часу для мене. Батько також не мав багато часу. Коли я закінчив дошкільний заклад, я більшість часу проводив на вулиці. Але коли прийшов час ходити до школи, мені довелося скоротити прогулянки і проводити менше часу на вулиці. Школа була однією з найгірших переживань у моєму житті. Злі вчителі, тривалі уроки, багато контрольних робіт, багато домашніх завдань. Школа не залишала мені часу на особисте життя.
Юність:
Фото:
Коли я закінчив 7 клас, школа так наскільки дуже набридла мені, що я почав прогулювати уроки, уникати занять та не виконувати домашні завдання. Я проводив цей час на вулиці. Так я провів усю школу до 9-го класу.
Армія:
Фото:
Коли я прикликаний до армії, мене вислали на навчання з літака МіГ-29.
Фото:
Я вчився керувати літаком протягом трьох місяців і через цей час вже виконував завдання на Донбасі. Я пам'ятаю, як ворог намагався збити мене, і у мене загорілося ліве крило, і мені довелося сідати. Ближчий аеродром був за 30 км, а я зміг долетіти максимум 9 км. У мене було два варіанти, як діяти.
1. Залишити окуповану територію і капітулювати, але літак може впасти на будь-який будинок.
2. Сісти літаком на поле поблизу наших окопів.
Я вибрав другий варіант. Під час приземлення літака вламалися колеса, і мені довелося направити літак в поле і катапультуватись. Я вижив, але літак не вижив.
Сьогодення:
Фото:
Я закінчив службу в армії і після повернення додому побачив оголошення про набір до національної поліції міста Дніпро.
Я зайшов до Головного управління національної поліції міста Дніпро і пройшов співбесіду. Співбесіда була досить складною, але я не злякалася і відповідав на всі запитання. Потім мене чекав чекав в коридорі. Була велика черга, і кожен по одному заходив до кабінету, де я бачив на стіні імена, прізвища і фотографії злочинців. Коли я зайшов до кабінету, мені було потрібно підписати контракт про службу в національній поліції міста Дніпро. Я підписав всі документи. Потім мене просвітили щодо всіх законів національної поліції України міста Дніпро.
Коли ми виїхали на патрулювання, я помітив автомобіль, який перебував у розшуку. Ми повідомили про це по радіо, і у мене була можливість здійснити перехват. Коли приїхав підкріплення, ми перекрили дорогу і зупинили автомобіль. Це був лише один з прикладів. І от так упродовж тижня ми зловили двох небезпечних злочинців і отримали просування по службі. На сьогоднішній день я працюю і отримую задоволення і непогані гроші.
Фото:
Артем Бандерівський, 23 роки, народився у місті Дніпро. Мій батько також з Дніпра, а мати з Тернополя, і ми живемо у Дніпрі. Іноді ми літаємо літаком до родичів матері в Тернополі. Мій батько працював у поліції і хотів продовжувати сімейну традицію в поліції. Мати була лікарем і мала мало часу для мене. Батько також не мав багато часу. Коли я закінчив дошкільний заклад, я більшість часу проводив на вулиці. Але коли прийшов час ходити до школи, мені довелося скоротити прогулянки і проводити менше часу на вулиці. Школа була однією з найгірших переживань у моєму житті. Злі вчителі, тривалі уроки, багато контрольних робіт, багато домашніх завдань. Школа не залишала мені часу на особисте життя.
Юність:
Фото:
Коли я закінчив 7 клас, школа так наскільки дуже набридла мені, що я почав прогулювати уроки, уникати занять та не виконувати домашні завдання. Я проводив цей час на вулиці. Так я провів усю школу до 9-го класу.
Армія:
Фото:
Коли я прикликаний до армії, мене вислали на навчання з літака МіГ-29.
Фото:
Я вчився керувати літаком протягом трьох місяців і через цей час вже виконував завдання на Донбасі. Я пам'ятаю, як ворог намагався збити мене, і у мене загорілося ліве крило, і мені довелося сідати. Ближчий аеродром був за 30 км, а я зміг долетіти максимум 9 км. У мене було два варіанти, як діяти.
1. Залишити окуповану територію і капітулювати, але літак може впасти на будь-який будинок.
2. Сісти літаком на поле поблизу наших окопів.
Я вибрав другий варіант. Під час приземлення літака вламалися колеса, і мені довелося направити літак в поле і катапультуватись. Я вижив, але літак не вижив.
Сьогодення:
Фото:
Я закінчив службу в армії і після повернення додому побачив оголошення про набір до національної поліції міста Дніпро.
Я зайшов до Головного управління національної поліції міста Дніпро і пройшов співбесіду. Співбесіда була досить складною, але я не злякалася і відповідав на всі запитання. Потім мене чекав чекав в коридорі. Була велика черга, і кожен по одному заходив до кабінету, де я бачив на стіні імена, прізвища і фотографії злочинців. Коли я зайшов до кабінету, мені було потрібно підписати контракт про службу в національній поліції міста Дніпро. Я підписав всі документи. Потім мене просвітили щодо всіх законів національної поліції України міста Дніпро.
Коли ми виїхали на патрулювання, я помітив автомобіль, який перебував у розшуку. Ми повідомили про це по радіо, і у мене була можливість здійснити перехват. Коли приїхав підкріплення, ми перекрили дорогу і зупинили автомобіль. Це був лише один з прикладів. І от так упродовж тижня ми зловили двох небезпечних злочинців і отримали просування по службі. На сьогоднішній день я працюю і отримую задоволення і непогані гроші.
Останнє редагування:
