Біографія Артемія Маляра, діючогоінспектора СБУ м. Харків
Дитинство
10.08.2000 року о 04:00 ранку в м. Дніпро, в сім'ї будівельника та вчителя літератури народився хлопчик, якого назвали Артемій. Хлопчик з народження виділявся великою рухливістю і цікавістю до навколишнього світу. В ранні роки батько займався з сином спортом та прививав любов до чесності та справедливості оскільки працював будівельником. Мама в зв'язку зі своєю професійною діяльністю навчала сина бути вихованим та ввічливим до оточуючих. Після невеликого часу соціалізації в дитячому садку з 5-ти років Артемія відправили на навчання в Ковельську школу № 13 де він проводив шкільні роки в якості одного з кращих учнів класу оскільки мати, яка працювала в школі тримала постійний контроль над сином, а батько після роботи частенько любив заглядати в щоденник сина.
Школа
Шкільні роки пролітали швидко серед навчання та прогулянок з друзями в дворі біля дому. Також поміж цього Артемій займався спортом в шкільних факультативах та на спортивних майданчиках. Дуже часто дідусь запрошував сина на стрільбу та брав з собою на роботу від чого в нього з'явилася тяга до правоохоронної діяльності яка в подальшому переросла в один із основних інтересів хлопця. Через високий авторитет серед близьких друзів Артемій був одним із головних представників дворових груп хлопців та інколи навіть через це потрапляв в між дворові бої де отримував навички критичного мислення та спілкування з агресивно налаштованими підлітками оскільки Артемій знав, що якщо ситуацію не вирішити мирно та вступити в фізичний конфлікти ввечері вдома його буде чекати розлючений батько, який не дуже радів вихідкам молодого "інспектора"
Навчання
Після закінчення школи настав час вирішення подальшого життєвого шляху. Як і гадали батьки, син обрав університет внутрішніх справ в м. Київ куди він вступив на факультет досудового розслідування. Навчання в університеті для Артемія в перший рік було дуже складним оскільки поряд не було батьків та друзів, які зможуть допомогти та підсказати в складну хвилину, але переступивши через тяжкість першого року Артемій зміг стати командиром групи та й там зміг реалізувати свої лідерські якості. Після цього переломного моменту життя Артемія пішло "як по маслу". Перше невдале кохання, перші втечі з університету та перші бійки за корпусом, все це не обійшло стороною, але Артемій зміг ввібрати з цього цінні уроки життя та вже на останньому курсі став 10-им в навчанні серед своїх однокурсників. З вивченням нового Артемій все більше розумів, що це йому подобається і все глибше почав вивчати правоохоронну діяльність.
Перша робота
В подальшому на останньому курсі у випускників стояв вибір, куди саме піти, для продовження служби, а й в подальшому для продовження роботи. Артем вибрав один з найтяжчих шляхів, стати "білою кісткою", "блакитною кров'ю" правоохоронних органів та став слідчим.
Але через декілька місяців роботи на шляху Артемія трапилась біда, його підставив найближчий товариш та колега по роботі та йому прийшлось звільнитись. Що саме там було наразі буде таємницею. Але саме через цю ситуацію життя Артемія кординально зміниться. Того дружньою, веселого, щирого та привітного Артемія більше не буде для оточуючих. Таким його будуть бачили лише батьки…
Деякий час потрібен був Артемію аби змиритись з цією проблемою. Йому на поміч прийшли старі друзі та родина, які його підтримали та підштовхнули на шлях далі і Артемій почав шукати роботу. Першою ліпшою роботою стала посада поліцейського в Нпу міста Дніпро. Там він зрозумів, що зі звичайною зарплатнею йому буде скрутно і почав працювати дещо в темну чим і здобув повагу керівництва через часті «відкати», які самі керівники брати боялись. Там він знайшов нових друзів та гарний колектив з яким він продовжував свою кар'єру та зміг стати заступником ДВБ. На такій посаді вирішувати проблеми ставало все легше. Артемій ріс по кар'єрних сходах разом з ним ріс його гаманець та вміння домовлятися з людьми. Через високий дохід Артем зміг підняти рівень життя своєї сім'ї та відкрити невеликий бізнес для свого батька.
НОВИЙ ЕТАП ЖИТТЯ
Висока посада та успіх не пройшли повз Артемія та він побачив набір до управління СБУ в м. Харкова на який він з радістю пішов. Через великий багаж знань та не менший гаманець Артем зміг пройти серед інших кандидатів та зайняв омріяну посаду. Але жажда грошей не покидала Артема. І вже на новому місці він почав притягувати до себе корупційні схеми та нові знайомства. Внутрішнє покликання помститись колишнім колегам ставало все сильніше, а можливостей для цього було більше. Через події які трапились на попередньому місці роботи, де його підставили, у Артемія більше довіри до колег правоохоронців не було, а залишилась тільки жажда справедливості, очищення міста від злочинців та потреба в ще більшій кількості грошей.
Висновки
А що буде далі...а далі Артемій планує все ж таки реалізувати свій шлях до вершини… яка вона дізнаємось згодом. Але це все тільки плани. Один із основних напрямів роботи Артемія буде створення міцного колективу, покращення зв'язків не неофіційними організаціями та збільшення кількості «лівих» надходжень. Таким Артемія не бачив ще ніхто
Дитинство
10.08.2000 року о 04:00 ранку в м. Дніпро, в сім'ї будівельника та вчителя літератури народився хлопчик, якого назвали Артемій. Хлопчик з народження виділявся великою рухливістю і цікавістю до навколишнього світу. В ранні роки батько займався з сином спортом та прививав любов до чесності та справедливості оскільки працював будівельником. Мама в зв'язку зі своєю професійною діяльністю навчала сина бути вихованим та ввічливим до оточуючих. Після невеликого часу соціалізації в дитячому садку з 5-ти років Артемія відправили на навчання в Ковельську школу № 13 де він проводив шкільні роки в якості одного з кращих учнів класу оскільки мати, яка працювала в школі тримала постійний контроль над сином, а батько після роботи частенько любив заглядати в щоденник сина.
Школа
Шкільні роки пролітали швидко серед навчання та прогулянок з друзями в дворі біля дому. Також поміж цього Артемій займався спортом в шкільних факультативах та на спортивних майданчиках. Дуже часто дідусь запрошував сина на стрільбу та брав з собою на роботу від чого в нього з'явилася тяга до правоохоронної діяльності яка в подальшому переросла в один із основних інтересів хлопця. Через високий авторитет серед близьких друзів Артемій був одним із головних представників дворових груп хлопців та інколи навіть через це потрапляв в між дворові бої де отримував навички критичного мислення та спілкування з агресивно налаштованими підлітками оскільки Артемій знав, що якщо ситуацію не вирішити мирно та вступити в фізичний конфлікти ввечері вдома його буде чекати розлючений батько, який не дуже радів вихідкам молодого "інспектора"
Навчання
Після закінчення школи настав час вирішення подальшого життєвого шляху. Як і гадали батьки, син обрав університет внутрішніх справ в м. Київ куди він вступив на факультет досудового розслідування. Навчання в університеті для Артемія в перший рік було дуже складним оскільки поряд не було батьків та друзів, які зможуть допомогти та підсказати в складну хвилину, але переступивши через тяжкість першого року Артемій зміг стати командиром групи та й там зміг реалізувати свої лідерські якості. Після цього переломного моменту життя Артемія пішло "як по маслу". Перше невдале кохання, перші втечі з університету та перші бійки за корпусом, все це не обійшло стороною, але Артемій зміг ввібрати з цього цінні уроки життя та вже на останньому курсі став 10-им в навчанні серед своїх однокурсників. З вивченням нового Артемій все більше розумів, що це йому подобається і все глибше почав вивчати правоохоронну діяльність.
Перша робота
В подальшому на останньому курсі у випускників стояв вибір, куди саме піти, для продовження служби, а й в подальшому для продовження роботи. Артем вибрав один з найтяжчих шляхів, стати "білою кісткою", "блакитною кров'ю" правоохоронних органів та став слідчим.
Але через декілька місяців роботи на шляху Артемія трапилась біда, його підставив найближчий товариш та колега по роботі та йому прийшлось звільнитись. Що саме там було наразі буде таємницею. Але саме через цю ситуацію життя Артемія кординально зміниться. Того дружньою, веселого, щирого та привітного Артемія більше не буде для оточуючих. Таким його будуть бачили лише батьки…
Деякий час потрібен був Артемію аби змиритись з цією проблемою. Йому на поміч прийшли старі друзі та родина, які його підтримали та підштовхнули на шлях далі і Артемій почав шукати роботу. Першою ліпшою роботою стала посада поліцейського в Нпу міста Дніпро. Там він зрозумів, що зі звичайною зарплатнею йому буде скрутно і почав працювати дещо в темну чим і здобув повагу керівництва через часті «відкати», які самі керівники брати боялись. Там він знайшов нових друзів та гарний колектив з яким він продовжував свою кар'єру та зміг стати заступником ДВБ. На такій посаді вирішувати проблеми ставало все легше. Артемій ріс по кар'єрних сходах разом з ним ріс його гаманець та вміння домовлятися з людьми. Через високий дохід Артем зміг підняти рівень життя своєї сім'ї та відкрити невеликий бізнес для свого батька.
НОВИЙ ЕТАП ЖИТТЯ
Висока посада та успіх не пройшли повз Артемія та він побачив набір до управління СБУ в м. Харкова на який він з радістю пішов. Через великий багаж знань та не менший гаманець Артем зміг пройти серед інших кандидатів та зайняв омріяну посаду. Але жажда грошей не покидала Артема. І вже на новому місці він почав притягувати до себе корупційні схеми та нові знайомства. Внутрішнє покликання помститись колишнім колегам ставало все сильніше, а можливостей для цього було більше. Через події які трапились на попередньому місці роботи, де його підставили, у Артемія більше довіри до колег правоохоронців не було, а залишилась тільки жажда справедливості, очищення міста від злочинців та потреба в ще більшій кількості грошей.
Висновки
А що буде далі...а далі Артемій планує все ж таки реалізувати свій шлях до вершини… яка вона дізнаємось згодом. Але це все тільки плани. Один із основних напрямів роботи Артемія буде створення міцного колективу, покращення зв'язків не неофіційними організаціями та збільшення кількості «лівих» надходжень. Таким Артемія не бачив ще ніхто
