Мати Вітя Говбел Навчалася у школі №144, потім пішла в юридичний університет.
Батько Олександр Говбел,акула у сфері бізнесу, навчався у юридичному університеті, закінчив з красним дипломом.Олександр та Анастасія познайомилися у 1976 році, але дівчина, згідно з задумом батька, мала вийти заміж за іншого юнака, який категорично їй не подобався. У жовтні 1984 року Олександр і Анастасія одружилися і переїхали на постійне місце проживання в місто Дніпро, де через два роки у них народилася перша і єдина дитина — Антон Жигайло.
Антон Жигайло, єдина дитина Олександра і Анастасії, народилася в Харкові
Невдовзі після народження Антона з будинку в Харкові сім'я переїхала до величезного будинку в Гостомель. Там же він пішов до школи №134. У дитинстві Антон був с верх активний, із-за того часто шкодив. У 1999 року Олександр Лебідь перевіз свою родину до столиці в Київ. У Гостомелі Антону залишилося майно — родовий маєток, та декілька машин.
Восени 2006 року вісімнадцяті річний Антон був направлений до академії поліції, яка була у місті Харків. Він почав регулярно займатися спортом та сумував за рідними. Весь навчальний рік Антон займався спортом, щоб підтягнути свою форму, та старанно вчився в академії. У академії був спортивно активним, займався легкою атлетикою та бойовими мистецтвами. За ним не було прогулів зайнятий та тренувань у секціях.
Він дуже гарно провів своє студентське життя, також переборов свій страх висоти, наладив гарні стосунки з Аліною, та почав практику у СБУ м.Дніпро.
Після закінчення ним університету у 2011 Він почав багато пити, та завів не дуже добру компанію друзів, почав пробувати заборонені речовини. Так він провів пару місяців, посварився с ким тільки зміг, але друзі дитинства та кохана витягнули його с цієї печалі й допомогли повернутися в суспільство а також він лежав довгий час в лікарні. Антон на довго запам'ятав цей випадок, та пообіцявши собі що більше такого не зробить.
Антону було гарно з його мамою Анастасією та батьком Олександром, все змінилося коли в один момент батько та мати їхали на роботу. До них на смугу вискочіла машина та вони потрапили до ДТП. Коли Антон це все в знав він не знав що йому робити, батько помер на місці, а мати в лікарні ось і залишився Антон сам. Антон після такої новини почав дуже пити а також почав вживати наркотики. Довга реабілітація пішла на користь, за довгі місяці в лікарні фізична залежність від наркотиків пройшла. Одразу як Антон вийшов з лікарні, він швидко дістався вокзалу і взяв квитки в Дніпро.
Їхавши в поїзді, він весь час озирався навколо, ховав лице .Приїхавши в Дніпро він почав знімати квартиру на кошти які залишились, та більш-менш займатися спортом, щоб реабілітуватися. Там і зустрівся з дівчиною – Аліною, яка була студенткою коледжу. Антон влаштувався на легальну роботу, де почав розвозити документи компанії по місту. Потім він одружився з Аліною.
Спец операція
Але у 2013 був майдан та я туди поїхав з деякими людьми, це було доволі жорстоко, але у 2014 я жив ще на майдані в наметі та в що денних протестах.
Також у 2014 році я зробив перше своє навмисне вбивства про яке я жалію по сьогодні, після цього мене запросили в Київську банду лідер якої родом з мого рідного міста Полтава.
У 2017 році наша банда розпалась я так не хотів цього.
Вона розпалась тому, що нащо лідера вбила Поліція Харкова.
У Харкові у нас була доволі важна операція по Грабуню одного з нарко притулище та подальшу здачу його силам СБУ.
Лідера вбили, а я мав бути вбитим, але ні, я поміняв фамілію на Жигайло та почав жити спокійно доки до мене не прийшла вона"повістка"
Це була перша моя фотка за довгий час.
Мені подобалась моя форма і мені пощастило що за мої бойові навички мене поставили командиром
Підряду і в той день 1 з моїх бійців не виконував мої накази я на нього кричав та ще трохи я його б застрілив мою злість не передати словами, а я не здержався та почалась бійка де я його мало не вбив його я не затримувався та бив повністю у свої сили поки мене не зупинили мої братів. Потім після бійки я потрапив в госпіталь воєнний
Життя в Воєнному госпіталі
Моє життя в воєнному госпіталі складалось до волі важко.
Мої травми загоювались довго та дуже боляче.
Але там я познайомився з дуже красивий мед сестрою,
Вона дуже красива та з гарним характером.
Якось вона зайшла до мене в палату та почала зі мною цікаву розмову. --Ну що боєць як так сталось що тут лежиш?
--Та так після спец.операції отримав травми той так краще скажіть як ваші справи?
--Та нічого нормально, але *Почала плакати*
--Що сталось чого ти плачеш не потрібно *Почав втішати*
--В мене великі проблеми в сім'ї я не знаю що мені робити з цим?
--Нічого все буде добре розкажи про свої проблеми мені
--*Почала плакати та втікла до себе в офіс
В мене не було сили, щоб за нею побігти тому я навіть ні нащо не надіявся.
Потім я змирився та відлежав свій час та пішов на Фронт по контракту.
Мені було доволі боляче після цього випадку, але цей випадок зробив мене жорсткіше.
Життя на війні
Моє становлення було пригнічено "повісткою" я не міг зрозуміти нічого що відбувається.
Але зі згодом я все зрозумів як говоряться склав Пазли.
Мене відправили на війну в Донбасі в саме пекло в "Авдіївку"
Там нас мало не взяли в кільце, але наші побратими змогли його розірвати.
Нам пощастило що з нами була колона танків і тому ми зачистили всю відстань кільця
Батько Олександр Говбел,акула у сфері бізнесу, навчався у юридичному університеті, закінчив з красним дипломом.Олександр та Анастасія познайомилися у 1976 році, але дівчина, згідно з задумом батька, мала вийти заміж за іншого юнака, який категорично їй не подобався. У жовтні 1984 року Олександр і Анастасія одружилися і переїхали на постійне місце проживання в місто Дніпро, де через два роки у них народилася перша і єдина дитина — Антон Жигайло.
Антон Жигайло, єдина дитина Олександра і Анастасії, народилася в Харкові
Невдовзі після народження Антона з будинку в Харкові сім'я переїхала до величезного будинку в Гостомель. Там же він пішов до школи №134. У дитинстві Антон був с верх активний, із-за того часто шкодив. У 1999 року Олександр Лебідь перевіз свою родину до столиці в Київ. У Гостомелі Антону залишилося майно — родовий маєток, та декілька машин.
Восени 2006 року вісімнадцяті річний Антон був направлений до академії поліції, яка була у місті Харків. Він почав регулярно займатися спортом та сумував за рідними. Весь навчальний рік Антон займався спортом, щоб підтягнути свою форму, та старанно вчився в академії. У академії був спортивно активним, займався легкою атлетикою та бойовими мистецтвами. За ним не було прогулів зайнятий та тренувань у секціях.
Він дуже гарно провів своє студентське життя, також переборов свій страх висоти, наладив гарні стосунки з Аліною, та почав практику у СБУ м.Дніпро.
Після закінчення ним університету у 2011 Він почав багато пити, та завів не дуже добру компанію друзів, почав пробувати заборонені речовини. Так він провів пару місяців, посварився с ким тільки зміг, але друзі дитинства та кохана витягнули його с цієї печалі й допомогли повернутися в суспільство а також він лежав довгий час в лікарні. Антон на довго запам'ятав цей випадок, та пообіцявши собі що більше такого не зробить.
Антону було гарно з його мамою Анастасією та батьком Олександром, все змінилося коли в один момент батько та мати їхали на роботу. До них на смугу вискочіла машина та вони потрапили до ДТП. Коли Антон це все в знав він не знав що йому робити, батько помер на місці, а мати в лікарні ось і залишився Антон сам. Антон після такої новини почав дуже пити а також почав вживати наркотики. Довга реабілітація пішла на користь, за довгі місяці в лікарні фізична залежність від наркотиків пройшла. Одразу як Антон вийшов з лікарні, він швидко дістався вокзалу і взяв квитки в Дніпро.
Їхавши в поїзді, він весь час озирався навколо, ховав лице .Приїхавши в Дніпро він почав знімати квартиру на кошти які залишились, та більш-менш займатися спортом, щоб реабілітуватися. Там і зустрівся з дівчиною – Аліною, яка була студенткою коледжу. Антон влаштувався на легальну роботу, де почав розвозити документи компанії по місту. Потім він одружився з Аліною.
Спец операція
Але у 2013 був майдан та я туди поїхав з деякими людьми, це було доволі жорстоко, але у 2014 я жив ще на майдані в наметі та в що денних протестах.
Також у 2014 році я зробив перше своє навмисне вбивства про яке я жалію по сьогодні, після цього мене запросили в Київську банду лідер якої родом з мого рідного міста Полтава.
У 2017 році наша банда розпалась я так не хотів цього.
Вона розпалась тому, що нащо лідера вбила Поліція Харкова.
У Харкові у нас була доволі важна операція по Грабуню одного з нарко притулище та подальшу здачу його силам СБУ.
Лідера вбили, а я мав бути вбитим, але ні, я поміняв фамілію на Жигайло та почав жити спокійно доки до мене не прийшла вона"повістка"
Це була перша моя фотка за довгий час.
Мені подобалась моя форма і мені пощастило що за мої бойові навички мене поставили командиром
Підряду і в той день 1 з моїх бійців не виконував мої накази я на нього кричав та ще трохи я його б застрілив мою злість не передати словами, а я не здержався та почалась бійка де я його мало не вбив його я не затримувався та бив повністю у свої сили поки мене не зупинили мої братів. Потім після бійки я потрапив в госпіталь воєнний
Життя в Воєнному госпіталі
Моє життя в воєнному госпіталі складалось до волі важко.
Мої травми загоювались довго та дуже боляче.
Але там я познайомився з дуже красивий мед сестрою,
Вона дуже красива та з гарним характером.
Якось вона зайшла до мене в палату та почала зі мною цікаву розмову. --Ну що боєць як так сталось що тут лежиш?
--Та так після спец.операції отримав травми той так краще скажіть як ваші справи?
--Та нічого нормально, але *Почала плакати*
--Що сталось чого ти плачеш не потрібно *Почав втішати*
--В мене великі проблеми в сім'ї я не знаю що мені робити з цим?
--Нічого все буде добре розкажи про свої проблеми мені
--*Почала плакати та втікла до себе в офіс
В мене не було сили, щоб за нею побігти тому я навіть ні нащо не надіявся.
Потім я змирився та відлежав свій час та пішов на Фронт по контракту.
Мені було доволі боляче після цього випадку, але цей випадок зробив мене жорсткіше.
Життя на війні
Моє становлення було пригнічено "повісткою" я не міг зрозуміти нічого що відбувається.
Але зі згодом я все зрозумів як говоряться склав Пазли.
Мене відправили на війну в Донбасі в саме пекло в "Авдіївку"
Там нас мало не взяли в кільце, але наші побратими змогли його розірвати.
Нам пощастило що з нами була колона танків і тому ми зачистили всю відстань кільця
