Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ):Артем Блінг
Стать:Чоловіча
Мати -Тетяна Блінг
Батько -Віталій Блінг
Зріст та вага:1.60 вага 36кг
Дата народження:11 квітня 2005року
Вік:18років
Місце народження:Київська область
Національність:Українець
Місце проживання:Київ
Захоплення:Фудбол волейбол
Сімейний стан:Неодружений
Статура:Тіло начачане
Колір очей:Голубі
Зачіска:коротка
Відмітні знаки:Шрам на правій нозі та татуюваня на тілі
Артем Блінг народився 1 січня 2005 року, у місті Київ. Сім'я була досить велика. Мати - Тетяна Блінг, працювала звичайним продавцем у крамниці, отримувала мізерну заробітню плату. Батько - Олег Блінг, досить поважна та високопосадова людина в лавах Зброєних Силах України , але заробляв теж "копійки". Це було по тій простій причині, що він був дуже чуйним та доброчесною людиною, яка ніколи не йшла проти правил та своїх принципів. Цими рисами часто користувалися люди, які хотіли лише якоїсь користі для себе. Через таку скрутну ситуацію з грошима у у сім'ї були великі борги за комунальні платежі та великі кредити.
У Артема ще було два брати: Даня, Антон, але саме Артем завжди виділявся своєю кмітливістю та знахідчивістю. Він завжди шукав можливості та варіанти якогось підзаробітку, адже він дуже обожнював гроші. Все дитинство Артема цькували, бо він не був такий, як усі. Він часто залишався сам, осторонь від інших, та мріяв просто своє майбутнє доросле життя. Усім розказував про те, ким він хоче бути, чого він хоче досягнути, що не звично для малої дитини, але ніхто з його оточуючих не сприймав його серйозно.
Юність
Артем вчився у школі не дуже добре, десь були хороші оцінки, а десь погані, але у нього була дуже хорошо та невід'ємна риса характеру - він завжди умів домовлятися з людьми. Саме ця риса йому допомагала впродовж усього його життя, як дитячого віку, так і дорослого. Завжди були скарги на Артема зі сторони вчителів та однолітків за погану поведінку. Він спокійно міг обізвати когось, нахамити та часто зривав уроки.
Артем закінчив школу з поганими оцінками, у порівнянні з його однокласниками, але випустився він з неї лише через те, що був у хороших стосунках з директором школи і знав коли та що принести, аби його не вигнали зі школи. Під час останнього року навчання він почав готуватися до екзаменів, по результатах яких він повинен буде вступати до ВУЗу. Він добре розумів, що йому це дійсно потрібно та для яких цілей. Було важко, але він не опускав рук. Після всього цього довгого процесу підготовки він все таки здав екзамени, при чому на досить високий бал, що не очікували від нього ні вчителі, ні батьки.
Брати Артема теж не "відставали" та усі разом поступили до Харківського університету Повітряних Сил. Він дуже "горів" цією справою, цим ділом і хотів працювати як і його батькоу ПС ЗС України. Його батько був для нього прикладом та його кумиром, на якого він хотів бути схожим та на якого він рівнявся.
Йшли часи, діти росли та потрібні були кошти ще більші для того, щоб забезпечувати сім'ю. Батько Артема з часом почав дуже змінюватися та шукати якісь виходи з цієї скрутної ситуації та почав займатися корупцією, на перекір усім своїм принципам.
Після такого "переломного" моменту у сім'ї Фаратових якість життя стала набагато кращою. Якість життя у родині змінилося та з часом вони переїхали жити до Харкова, щоб бути ближче до своїх дітей. Їм дуже не хотілося покидати свою рідну домівку, бо вони прожили тут все життя, але бажання бути разом єдиною сім'єю було сильнішим. Навчання Артема в університеті проходило дуже успішно, зажди отримував хороші бали та закривав усі предмети "автоматом". Написання дипломної роботи йому теж не стало великою проблемою та він закінчив університет з червоним дипломом. Брати усі разом після закінчення університету вирішили переїхати до Київа та вступити у Академію Повітряних Сил, хоча батьки були проти того, щоб знов їх розділяли сотні кілометрів. Ситуація в академії буде вже трішки іншою, ніж в університеті, тому що було багато фізичного навантаження до якого не звик Артем, але він не здавався, проявляв свою силу волі та не здавався.
Трагедія у сім'ї
Одного разу Віталія, батька Артема, відправили до Німеччини у командировку, як йому говорили, на 3-4 тижні, не більше. Вся сім'я не хотіла його відпускати, так як ніколи до цього на такий довгий час вони не розлучалися, але він все ж таки поїхав. Дорога була довга та тяжка. Після прибуття до свого місця дислокації Олегу розказали, що він прибув сюди для допомоги у командуванні та керування польотами в зоні БД. Чому так? Цього ніхто не міг зрозуміти. Перший тиждень було все добре, кожного дня Олег справлявся з цим зааданням. Сім'я кожного дня зізвонювалася з батьком. Одного разу, після чергового дня упрааління, батько Артема перестав виходити на зв'язок. Усі почали переживати за нього, де він та що з ним сталося і одразу звернулися за допомогою у пошуках до поліції. Через 3 тижні до них дійшли досить сумні новини, що Віталій Блінг пропав безвісти... Через довгий час його пошуків та розслідувань його знайшли мертвим не подалі аеродрому де здійснювалось керування БП в зоні БД з великою кількістю ножових поранень та з позначками хрестів по всьому тілу. Це був великий траур для усієї родини. Артема важко це пережив, але після цього він зрозумів, що настав час дорослішати та починати "доросле життя".
Доросле життя
Після закінчення академії Артем, знову ж із своїми братами, влаштовуються до лав ПВК Центр ПС ЗС України. Із початком служби Артем почав набивати багато "синців" та вчитися на своїх помилках. Чим старший він ставав, тим більше він розумів, що не всі ті люди, кого він знав, являлися такими, якими він думав. Майже всі зраджують та в любий момент можуть "вставити нож у спину", але це його тільки загартовувало та робило сильнішим як морально, так і духовно.
Теперішній час
Зараз Артем Блінг проживає та працює у ПВК Центр ПС ЗСУ міста Київ на пару з його братами. Він дослужився до звання підполковника , за весь час отримав дуже багато "зв'язків". Артем, як і його батько раніше, займається корупцією, бере взятки з льотчиків які бажають отримати (житло, льотну діяльність, командировок до Африки). Це все він робить за для того, щоб мати все те, що він хотів та не вистачало у його дитинстві. Артем знаходиться у хороших стосунках з високопосадовими особами з НПУ та СБУ, часто з ними підтримує зв'язок. З роками Артем ставав все грубішим та грубішим, часто використовує мати у своєму лексиконі, у грубій формі спілкується з громадянами та співробітниками. На даний момент Артем дуже обожнює гроші - це для нього як сенс життя, але чим більше він їх має, тим більше йому їх хочеться.
Стать:Чоловіча
Мати -Тетяна Блінг
Батько -Віталій Блінг
Зріст та вага:1.60 вага 36кг
Дата народження:11 квітня 2005року
Вік:18років
Місце народження:Київська область
Національність:Українець
Місце проживання:Київ
Захоплення:Фудбол волейбол
Сімейний стан:Неодружений
Статура:Тіло начачане
Колір очей:Голубі
Зачіска:коротка
Відмітні знаки:Шрам на правій нозі та татуюваня на тілі
Артем Блінг народився 1 січня 2005 року, у місті Київ. Сім'я була досить велика. Мати - Тетяна Блінг, працювала звичайним продавцем у крамниці, отримувала мізерну заробітню плату. Батько - Олег Блінг, досить поважна та високопосадова людина в лавах Зброєних Силах України , але заробляв теж "копійки". Це було по тій простій причині, що він був дуже чуйним та доброчесною людиною, яка ніколи не йшла проти правил та своїх принципів. Цими рисами часто користувалися люди, які хотіли лише якоїсь користі для себе. Через таку скрутну ситуацію з грошима у у сім'ї були великі борги за комунальні платежі та великі кредити.
У Артема ще було два брати: Даня, Антон, але саме Артем завжди виділявся своєю кмітливістю та знахідчивістю. Він завжди шукав можливості та варіанти якогось підзаробітку, адже він дуже обожнював гроші. Все дитинство Артема цькували, бо він не був такий, як усі. Він часто залишався сам, осторонь від інших, та мріяв просто своє майбутнє доросле життя. Усім розказував про те, ким він хоче бути, чого він хоче досягнути, що не звично для малої дитини, але ніхто з його оточуючих не сприймав його серйозно.
Юність
Артем вчився у школі не дуже добре, десь були хороші оцінки, а десь погані, але у нього була дуже хорошо та невід'ємна риса характеру - він завжди умів домовлятися з людьми. Саме ця риса йому допомагала впродовж усього його життя, як дитячого віку, так і дорослого. Завжди були скарги на Артема зі сторони вчителів та однолітків за погану поведінку. Він спокійно міг обізвати когось, нахамити та часто зривав уроки.
Артем закінчив школу з поганими оцінками, у порівнянні з його однокласниками, але випустився він з неї лише через те, що був у хороших стосунках з директором школи і знав коли та що принести, аби його не вигнали зі школи. Під час останнього року навчання він почав готуватися до екзаменів, по результатах яких він повинен буде вступати до ВУЗу. Він добре розумів, що йому це дійсно потрібно та для яких цілей. Було важко, але він не опускав рук. Після всього цього довгого процесу підготовки він все таки здав екзамени, при чому на досить високий бал, що не очікували від нього ні вчителі, ні батьки.
Брати Артема теж не "відставали" та усі разом поступили до Харківського університету Повітряних Сил. Він дуже "горів" цією справою, цим ділом і хотів працювати як і його батькоу ПС ЗС України. Його батько був для нього прикладом та його кумиром, на якого він хотів бути схожим та на якого він рівнявся.
Йшли часи, діти росли та потрібні були кошти ще більші для того, щоб забезпечувати сім'ю. Батько Артема з часом почав дуже змінюватися та шукати якісь виходи з цієї скрутної ситуації та почав займатися корупцією, на перекір усім своїм принципам.
Після такого "переломного" моменту у сім'ї Фаратових якість життя стала набагато кращою. Якість життя у родині змінилося та з часом вони переїхали жити до Харкова, щоб бути ближче до своїх дітей. Їм дуже не хотілося покидати свою рідну домівку, бо вони прожили тут все життя, але бажання бути разом єдиною сім'єю було сильнішим. Навчання Артема в університеті проходило дуже успішно, зажди отримував хороші бали та закривав усі предмети "автоматом". Написання дипломної роботи йому теж не стало великою проблемою та він закінчив університет з червоним дипломом. Брати усі разом після закінчення університету вирішили переїхати до Київа та вступити у Академію Повітряних Сил, хоча батьки були проти того, щоб знов їх розділяли сотні кілометрів. Ситуація в академії буде вже трішки іншою, ніж в університеті, тому що було багато фізичного навантаження до якого не звик Артем, але він не здавався, проявляв свою силу волі та не здавався.
Трагедія у сім'ї
Одного разу Віталія, батька Артема, відправили до Німеччини у командировку, як йому говорили, на 3-4 тижні, не більше. Вся сім'я не хотіла його відпускати, так як ніколи до цього на такий довгий час вони не розлучалися, але він все ж таки поїхав. Дорога була довга та тяжка. Після прибуття до свого місця дислокації Олегу розказали, що він прибув сюди для допомоги у командуванні та керування польотами в зоні БД. Чому так? Цього ніхто не міг зрозуміти. Перший тиждень було все добре, кожного дня Олег справлявся з цим зааданням. Сім'я кожного дня зізвонювалася з батьком. Одного разу, після чергового дня упрааління, батько Артема перестав виходити на зв'язок. Усі почали переживати за нього, де він та що з ним сталося і одразу звернулися за допомогою у пошуках до поліції. Через 3 тижні до них дійшли досить сумні новини, що Віталій Блінг пропав безвісти... Через довгий час його пошуків та розслідувань його знайшли мертвим не подалі аеродрому де здійснювалось керування БП в зоні БД з великою кількістю ножових поранень та з позначками хрестів по всьому тілу. Це був великий траур для усієї родини. Артема важко це пережив, але після цього він зрозумів, що настав час дорослішати та починати "доросле життя".
Доросле життя
Після закінчення академії Артем, знову ж із своїми братами, влаштовуються до лав ПВК Центр ПС ЗС України. Із початком служби Артем почав набивати багато "синців" та вчитися на своїх помилках. Чим старший він ставав, тим більше він розумів, що не всі ті люди, кого він знав, являлися такими, якими він думав. Майже всі зраджують та в любий момент можуть "вставити нож у спину", але це його тільки загартовувало та робило сильнішим як морально, так і духовно.
Теперішній час
Зараз Артем Блінг проживає та працює у ПВК Центр ПС ЗСУ міста Київ на пару з його братами. Він дослужився до звання підполковника , за весь час отримав дуже багато "зв'язків". Артем, як і його батько раніше, займається корупцією, бере взятки з льотчиків які бажають отримати (житло, льотну діяльність, командировок до Африки). Це все він робить за для того, щоб мати все те, що він хотів та не вистачало у його дитинстві. Артем знаходиться у хороших стосунках з високопосадовими особами з НПУ та СБУ, часто з ними підтримує зв'язок. З роками Артем ставав все грубішим та грубішим, часто використовує мати у своєму лексиконі, у грубій формі спілкується з громадянами та співробітниками. На даний момент Артем дуже обожнює гроші - це для нього як сенс життя, але чим більше він їх має, тим більше йому їх хочеться.
Останнє редагування:
