ПІБ: Нікіта Косенко Андрійович
Стать: Чоловіча
Мати - Ірина
Батько - Андрій
Зріст та вага: 188, 90
Дата народження: 08.06.1990
Вік:34
Місце народження:Київ
Національність:Українець
Місце проживання:Київ
Захоплення:Бокс
Сімейний стан:7/10
Статура:Підкачений
Колір очей:зелений
Зачіска:кроп
Відмітні знаки:браслет та тату на нозі
Мій початок (0-12 років)
Коли я народився моя мама плакала від щастя, а тато дуже гордився шо в нього народився син.
Перші роки я нічого не розумів хто я, де я але коли мені стукнуло 5 мене тато віддав на бокс, перші місяці давався він доволі складно, я не хотів ходити, але також не хотів підводити батька. Мої перші змагання були у 7 років, я поїхав на змагання мого міста, та заняв 3 місце, тоді я плакав та пропало все бажання далі тренуватись. Але я продовжував тренування та в 9 років поїхав на змагання по області, я дуже переживав, але… я зайняв 2 місце! Я був доволі радий але не настільки.. я дуже хотів бути завжди першим. До 11 років я їздив на змагання по місту але не займав більше 2 місця. В свої 12 мене запросили На змагання по все укаїні, було дуже багато впевнених в собі соперників, на першому раунді я дуже переживав але.. я вий грав!! Таке ж саме було до 4 раунду, але на останньому 5 раунді я дуже переживав та не хотів підвести своїх батьків, я вийшовна ринг та вийграв! На той момент я був дуже радий.
Підлітковий вік (12-16 років)
Коли мені стукнуло 12 началась війна, я був радий тому що я не буду ходити в школу!!! Але все не так просто… Мій батько пішов охороняти Україну від так називаємих орків, я був дуже розстроєним ми з моєю вагітною мамой залишились в бункері. Пройшов деякий час все було добре, в мене зʼявився маленький братик, зʼявились у мене нові друзі, але через деякий час а саме коли мені було 15 в новинах написали що мій батько помер… Я відправив брата та маму за кордон. ви не представляєте як я плакав, я день та ніч плакав та нічого не їв, коли мені стукнуло 16 я вирішив що я піду на фронт! Буди мстити за мого батька, але поки я продовжував займатись боксом, і вперше в 16 років мене покликали на змагання по Європі, я був дуже радий що я буду там виступати та я хотів щоб якщо батько був живий то він гордився мною, але його немає…. За 7 днів до змаганнь ми поїхали в Німеччину, я тренерувався там, вірив в себе. Я повинен був отримати цей кубок. В день змаганнь я дуже мало їв, на першому раунді я отримав перемогу над поляком, в другому раунді я отримав перемогу над нідерландсем а в третьому я отримав перемогу над німцем!!!!! Я отримав цей кубок та думаю що батько гордився би мною
Академія:
Академія була доволі складна ти. Вона вимагала від нього не лише фізичної та інтелектуальної підготовки, а й вміння долати перешкоди та адаптуватися до нових умов. Поступово все налагоджувалася, він Підвищився до 4 звання а саме Старший сержант, та в нього була можливість вести патрульну діяльність. Чоловік їздив у патрулі, зупиняв порушників, ловив злочинців. після отримання 5 порядкового звання перевівся у підрозділ КОРД - Корпус оперативно - раптових дій. Їздив на спец завдання, відбивав напад на Військову частину, захоплення будівель. Одного разу були відкриті заявки на посаду підполковника НПУ, чоловік встиг подати заявку до пройшов опитування на цю посаду. Ставши на Підполковника, почав проводити багато лекцій, тренувань, організовував Блок пости спільні тренування із ЗСУ та СБУ. Очолив підроз УПП - Управління патрульної поліції. керуючи патрульною поліцією в місті стало дуже багато патрулів, злочинців стало набагато менше. Місто стало спокійним, життя цивільних було у безпеці!
Доросле життя(16-20 років)
(16-18)В цей період я почав працювати, а саме на стройці. На перші гроші я знімав квартиру біля центру, ходив на бокс. Все було як завжди нічого нового, тільки зʼявились нові друзі. В 18 років я як і говорив раніше пішов в ЗСУ, Перші дні я нічого не розумів що як але потім я почав виконувати завдання від лейтенанта та отримав своє перше підвищення на солдата я хотів піти в НПУ але мені сказали що мені потрібен Старший Солдат для переводу, ну я почав виконувати завдання та отримав Старшого Солдата. Але я подумав що хочу ще, та почав приймати іспити та охороняти АКПП, такім чином я отримав Капрала, з капрала я перейшов в НПУ та почав там патрулювати місто, допомогав ЗСУ відбиватись від бандитів та ворогів, я дуже добре виконував свої обовʼязкі, та за це отримав Майора, я був дуже радий. Але мене зламало це життя, я ніколи не прощу ворогу за то що зробили з моїм батьком.
Доросле життя(20-34 років)
Наразі я працюю в НПУ міста Києва, тому-що Київ став мені дуже рідним. Мені тут подобається але є один нюанс... мене всі ображають а я нічого зробити не можу тому-що отримаю покарання. Я би дуже хотів зі всіма дружити, але ніхто не хоче. Була ситуація шо я сказав щось лишнє і одразу отримав покарання від полковника. Але що ж не поробить коли такій колектив. ну добре, я пішов. Удачі!
Стать: Чоловіча
Мати - Ірина
Батько - Андрій
Зріст та вага: 188, 90
Дата народження: 08.06.1990
Вік:34
Місце народження:Київ
Національність:Українець
Місце проживання:Київ
Захоплення:Бокс
Сімейний стан:7/10
Статура:Підкачений
Колір очей:зелений
Зачіска:кроп
Відмітні знаки:браслет та тату на нозі
Мій початок (0-12 років)
Коли я народився моя мама плакала від щастя, а тато дуже гордився шо в нього народився син.
Перші роки я нічого не розумів хто я, де я але коли мені стукнуло 5 мене тато віддав на бокс, перші місяці давався він доволі складно, я не хотів ходити, але також не хотів підводити батька. Мої перші змагання були у 7 років, я поїхав на змагання мого міста, та заняв 3 місце, тоді я плакав та пропало все бажання далі тренуватись. Але я продовжував тренування та в 9 років поїхав на змагання по області, я дуже переживав, але… я зайняв 2 місце! Я був доволі радий але не настільки.. я дуже хотів бути завжди першим. До 11 років я їздив на змагання по місту але не займав більше 2 місця. В свої 12 мене запросили На змагання по все укаїні, було дуже багато впевнених в собі соперників, на першому раунді я дуже переживав але.. я вий грав!! Таке ж саме було до 4 раунду, але на останньому 5 раунді я дуже переживав та не хотів підвести своїх батьків, я вийшовна ринг та вийграв! На той момент я був дуже радий.
Підлітковий вік (12-16 років)
Коли мені стукнуло 12 началась війна, я був радий тому що я не буду ходити в школу!!! Але все не так просто… Мій батько пішов охороняти Україну від так називаємих орків, я був дуже розстроєним ми з моєю вагітною мамой залишились в бункері. Пройшов деякий час все було добре, в мене зʼявився маленький братик, зʼявились у мене нові друзі, але через деякий час а саме коли мені було 15 в новинах написали що мій батько помер… Я відправив брата та маму за кордон. ви не представляєте як я плакав, я день та ніч плакав та нічого не їв, коли мені стукнуло 16 я вирішив що я піду на фронт! Буди мстити за мого батька, але поки я продовжував займатись боксом, і вперше в 16 років мене покликали на змагання по Європі, я був дуже радий що я буду там виступати та я хотів щоб якщо батько був живий то він гордився мною, але його немає…. За 7 днів до змаганнь ми поїхали в Німеччину, я тренерувався там, вірив в себе. Я повинен був отримати цей кубок. В день змаганнь я дуже мало їв, на першому раунді я отримав перемогу над поляком, в другому раунді я отримав перемогу над нідерландсем а в третьому я отримав перемогу над німцем!!!!! Я отримав цей кубок та думаю що батько гордився би мною
Академія:
Академія була доволі складна ти. Вона вимагала від нього не лише фізичної та інтелектуальної підготовки, а й вміння долати перешкоди та адаптуватися до нових умов. Поступово все налагоджувалася, він Підвищився до 4 звання а саме Старший сержант, та в нього була можливість вести патрульну діяльність. Чоловік їздив у патрулі, зупиняв порушників, ловив злочинців. після отримання 5 порядкового звання перевівся у підрозділ КОРД - Корпус оперативно - раптових дій. Їздив на спец завдання, відбивав напад на Військову частину, захоплення будівель. Одного разу були відкриті заявки на посаду підполковника НПУ, чоловік встиг подати заявку до пройшов опитування на цю посаду. Ставши на Підполковника, почав проводити багато лекцій, тренувань, організовував Блок пости спільні тренування із ЗСУ та СБУ. Очолив підроз УПП - Управління патрульної поліції. керуючи патрульною поліцією в місті стало дуже багато патрулів, злочинців стало набагато менше. Місто стало спокійним, життя цивільних було у безпеці!
Доросле життя(16-20 років)
(16-18)В цей період я почав працювати, а саме на стройці. На перші гроші я знімав квартиру біля центру, ходив на бокс. Все було як завжди нічого нового, тільки зʼявились нові друзі. В 18 років я як і говорив раніше пішов в ЗСУ, Перші дні я нічого не розумів що як але потім я почав виконувати завдання від лейтенанта та отримав своє перше підвищення на солдата я хотів піти в НПУ але мені сказали що мені потрібен Старший Солдат для переводу, ну я почав виконувати завдання та отримав Старшого Солдата. Але я подумав що хочу ще, та почав приймати іспити та охороняти АКПП, такім чином я отримав Капрала, з капрала я перейшов в НПУ та почав там патрулювати місто, допомогав ЗСУ відбиватись від бандитів та ворогів, я дуже добре виконував свої обовʼязкі, та за це отримав Майора, я був дуже радий. Але мене зламало це життя, я ніколи не прощу ворогу за то що зробили з моїм батьком.
Доросле життя(20-34 років)
Наразі я працюю в НПУ міста Києва, тому-що Київ став мені дуже рідним. Мені тут подобається але є один нюанс... мене всі ображають а я нічого зробити не можу тому-що отримаю покарання. Я би дуже хотів зі всіма дружити, але ніхто не хоче. Була ситуація шо я сказав щось лишнє і одразу отримав покарання від полковника. Але що ж не поробить коли такій колектив. ну добре, я пішов. Удачі!
