- Нікнейм адміністратора: Тимофій Ланько, Нікіта Карпекно
- Особистий нікнейм: Бодя Духов
- Під час етапу відбору на керівні посади виникла ситуація, яка викликає серйозні сумніви у справедливості та об'єктивності адміністрації. Мені було відмовлено у розгляді заявки на тій підставі, що мені лише 15 років. Проте цей аргумент виглядає вкрай непереконливим і вибірковим, якщо проаналізувати інші випадки:
- Ян Карпенко, кандидат на посаду у ВРУ, якому 15 років. Він особисто знайомий із вищим керівництвом (ЗГС і ГС Держ), і незважаючи на такий самий вік, його кандидатура була прийнята без жодних зауважень. Це свідчить про те, що "вік" як критерій відсіювання застосовується не до всіх однаково.
- Святік Ланько, якому 15 років, раніше обіймав посаду адміністратора. І хоча зараз він знову подався на керівну посаду, його заявку було схвалено. Враховуючи його минулий досвід у адміністрації, цілком ймовірно, що йому дали перевагу саме через минулі особисті або робочі зв’язки з чинними адміністраторами. Виходить, що фактор знайомства і колишньої співпраці став важливішим за встановлені формальні критерії.
- Костя Тейлор, який подавався на посаду лідера ЗМІ якому також 14 років. І, як і в попередніх випадках, відсутність вікової дискваліфікації у його випадку демонструє, що критерій "вік" не є усталеним стандартом, а використовується вибірково — залежно від прізвища кандидата або його зв’язків.
- Євген Мудрик, який подавався на посаду лідера ЗМІ якому також 15 років. І, як і в попередніх випадках, відсутність вікової дискваліфікації у його випадку демонструє, що критерій "вік" не є усталеним стандартом, а використовується вибірково — залежно від прізвища кандидата або його зв’язків.
- Кирило Шило, який подавався на посаду лідера УЗ якому також 15 років. І, як і в попередніх випадках, відсутність вікової дискваліфікації у його випадку демонструє, що критерій "вік" не є усталеним стандартом, а використовується вибірково — залежно від прізвища кандидата або його зв’язків.
- Ще один приклад — Назар Тейлор, який подавався на посаду лідера УЗ якому також 15 років. І, як і в попередніх випадках, відсутність вікової дискваліфікації у його випадку демонструє, що критерій "вік" не є усталеним стандартом, а використовується вибірково — залежно від прізвища кандидата або його зв’язків.
- Додатково варто зазначити, що сам ГС Держ має вік лише 15 років. Якщо особа на найвищій посаді має такий самий вік, використання "замалого віку" як причини для відмови виглядає абсолютно нелогічним і вибірковим.
На основі наведених фактів виникають цілком обґрунтовані підозри у наявності блату та серйозного порушення принципів справедливості під час відбору кандидатів на керівні посади. Ситуація виглядає таким чином, що окремі особи отримують преференції та переваги не завдяки своїм професійним якостям, заслугам чи відповідності вимогам, а виключно через наявність особистих знайомств або минулих зв'язків із членами чинного керівництва. Це створює очевидний перекіс у системі відбору, де реальні заслуги та компетенція відходять на другий план, поступаючись місцем звичайному протекціонізму. У той же час інші кандидати, які не мають подібних "зв'язків", навіть за рівних або кращих умов, отримують відмову під виглядом формальних причин. Особливо обурює те, що ці формальні причини застосовуються вкрай вибірково: до когось вони застосовуються жорстко, а до когось взагалі ігноруються. Це демонструє відсутність єдиних, прозорих стандартів для всіх учасників процесу і відкрито свідчить про подвійні стандарти у прийнятті рішень.Важливо усвідомлювати, що коли правила гри змінюються залежно від особистої зацікавленості або симпатій керівництва, довіра до системи руйнується. Будь-яка організація або структура, яка нехтує принципами рівності, прозорості та справедливості, неминуче стикається з проблемами внутрішньої легітимності та морального авторитету. Адже люди, які бачать упереджене ставлення, починають втрачати мотивацію, віру в чесність процесів і, врешті-решт, інтерес до участі в подальшому розвитку проєкту або організації. Такий підхід формує атмосферу загальної несправедливості, де важливішими стають не реальні професійні якості, досвід чи прагнення розвивати структуру, а лише особисті знайомства, минулі заслуги або лояльність до певних осіб. Це знецінює саму ідею справедливого відбору, породжує внутрішнє розчарування серед тих, хто щиро прагне змін і готовий працювати на благо організації.У результаті страждає не лише окремий кандидат, якому було відмовлено несправедливо. Значно більших втрат зазнає сама структура: вона втрачає об'єктивність у прийнятті рішень, послаблює свою кадрову політику, а разом із цим — і репутацію серед учасників та громадськості. Якщо такі процеси продовжаться, довіра до керівництва буде остаточно підірвана, а будь-які заяви про відкритість, чесність і рівність можливостей сприйматимуться не більше ніж порожніми словами.
Якщо ви вважаєте, що проблема вибірковості та упередженості у діях адміністрації проявилася лише в одному окремому випадку, то мушу запевнити — це далеко не єдина подібна ситуація. Існують й інші приклади, які свідчать про систематичний характер цих проблем.Зокрема, варто згадати події, що відбулися в період, коли я обіймав посаду полковника СБУ Д. На той момент, СБУ К відкрило кримінальне провадження проти лідера НПУ Д на підставі обґрунтованих фактів порушень. Примітно, що тоді ГС та ЗГС взагалі не втручалися у хід справи: вони не намагалися зупинити розслідування, не вимагали закриття кримінальної справи і не захищали лідера НПУ Д, навіть попри його високий статус. Однак, коли СБУ Д відкрило кримінальне провадження проти генерала СБУ К, реакція адміністрації була абсолютно протилежною. ГС та ЗГС негайно втрутилися, виявивши активну позицію: вони чинили тиск на слідчих та примусово змусили закрити кримінальну справу проти генерала, навіть попри наявність підстав для її ведення. Така вибіркова реакція керівництва виглядає вкрай підозріло і дає підстави припускати наявність особистих зв'язків між ГС та генералом СБУ К. Імовірно, цей зв'язок пояснюється тим, що обидва мають спільне минуле на 04 сервері, що могло стати основою для неформальної співпраці або взаємної підтримки. Цей інцидент яскраво і беззаперечно демонструє існування подвійних стандартів у діях адміністрації. Складається враження, що в системі встановилися правила, за якими рішення ухвалюються не за об’єктивними критеріями, не на основі рівності всіх перед регламентами і нормами, а виходячи з особистих симпатій, зв'язків або вигідних знайомств. Якщо особа має певний вплив, підтримку або перебуває у неформальних стосунках з керівництвом, їй надається незаслужений захист і привілеї навіть у випадку явних і серйозних порушень. Її вчинки виправдовують або взагалі намагаються замовчати будь-які факти, які могли б кинути тінь на її репутацію. Натомість кандидати або учасники, які не мають таких "зв'язків", стикаються з байдужістю, суворим і формальним дотриманням правил без найменших поступок чи розуміння обставин. Їх оцінюють і карають набагато жорсткіше, без урахування реальних заслуг чи об'єктивної ситуації. У світлі вищезазначеного можна із впевненістю констатувати, що на сьогодні особисті знайомства, минулі спільні зв'язки та інтереси відіграють вирішальну роль у процесі прийняття рішень керівництвом. Така практика серйозно підриває основоположні принципи справедливості, прозорості та об’єктивності, якими має керуватися будь-яка організація. В умовах, коли не чесність, професіоналізм і заслуги визначають долю людини, а рівень її наближеності до керівництва, будь-які гасла про рівні можливості перетворюються на порожні формальності. Відтак втрачається довіра до адміністрації, посилюється розчарування серед чесних і порядних учасників, а загальний моральний клімат у структурі невпинно погіршується. Якщо такі процеси залишити без змін, це неминуче призведе до ще глибшої деградації системи, відтоку мотивованих кадрів і падіння авторитету керівництва.
Ще одним важливим фактом, який підтверджує викладені вище підозри щодо упередженості та вибірковості адміністрації, є безпосередня участь представника керівництва у розслідуванні кримінальної справи. Зокрема, у кримінальному провадженні, відкритому СБУ К проти лідера НПУ Д, активну участь приймав ГС Держ під ніком Тимофій Громов. Його особиста участь у розслідуванні є прямим доказом того, що керівництво було добре обізнане із ситуацією навколо кримінальної справи, знало деталі та хід розслідування. Таким чином, твердження про те, що ГС та ЗГС не знали або не контролювали процес, є безпідставним і суперечить фактам.Проте, попри обізнаність та безпосередню участь у процесі, керівництво не вжило жодних заходів для забезпечення неупередженого розслідування чи притягнення винного до відповідальності. Фактично, ГС та ЗГС проігнорували серйозність справи, не ініціювали розгляду на вищому рівні і не забезпечили справедливого завершення процесу.У той же час, коли було відкрито кримінальну справу проти генерала СБУ К, адміністрація діяла цілеспрямовано та оперативно: втручання було миттєвим, здійснювався прямий тиск на співробітників СБУ Д з метою закриття справи будь-якою ціною. Така різниця в підходах свідчить про наявність подвійних стандартів і фаворитизм у системі прийняття рішень.Факт участі ГС Держ у розслідуванні ще більше підкріплює обґрунтованість висунутих підозр щодо вибірковості та блату серед керівництва, що серйозно дискредитує ідеї справедливості, об'єктивності та рівності всіх учасників перед правилами.
5.28.04.2025 (по поводу кримінальних проваджень то було раніше)
Останнє редагування:
