1. Народження й родина (2000–2007)
24 жовтня 2000 року, близько 00:45 ночі, у Києві, столиці України, в одному з найсучасніших пологових будинків столиці народився хлопчик на ім’я Богдан. Його батьки — батько, військовослужбовець, мати — поліцейська, виховували його в атмосфері дисципліни, відповідальності та любові до батьківщини. Родина жила у середовищі збереженої честі та порядку. Хлопчик отримав ім’я Богдан, що означає «даний Богом» — і це ім’я мало символічне значення, адже ще з дитинства в родині робили акцент на усвідомленому ставленні до життя.
В дитячі роки Богдан відрізнявся активністю: навчився ходити у віці приблизно 1 року і 8 місяців. Спочатку у нового середовища садочку він почувався невпевнено — мало друзів, багато шуму, багато інших дітей. Але з часом, завдяки матері та батьку, уступливості та природній допитливості, хлопчик розкрився. До семиріччя Богдан вже вільно спілкувався, з радістю брав участь у групових іграх, встигав читати прості слова та рахувати до десяти.
2. Дитячий розвиток і перші кроки (2007–2010)
У вересні 2007 року, у віці 7 років, Богдан пішов до першого класу звичайної київської школи. Перші дні в школі викликали у нього складнощі: великий клас, нова структура дня, багато нових облич — усе це викликало нервозність. Проте швидко знайшов друзів — співучнів, з якими ділив ігри на перерві, і домашні завдання.
У той же час його батьки записали його до секції з дитячих єдиноборств, спочатку як спосіб виховання дисципліни та фізичної форми. Минуло кілька місяців занять, і Богдан почав проявляти неабиякі здібності: уважність до вправ, витривалість, неймовірний бойовий ентузіазм. У 2 класі він уперше брав участь у міських змаганнях і здобув почесне 2 місце у своїй віковій категорії.
У 3–4 класах до спорту додалася ще одна сфера інтересів — участь у шкільних олімпіадах: з математики, української мови, історії. Богдан показував аналітичне мислення, логічні здібності і відповідальне ставлення до навчання. У 4 класі він отримав грамоту за перемогу на міжшкільному етапі з математики—це була його перша серйозна відзнака. Паралельно він активно тренувався: два-три заняття на тиждень, домашні вправи, боротьба із внутрішніми сумнівами і страхами.
3. Підлітковий вік і юнацький спорт (2011–2015)
П’ятий клас став для Богдана вирішальним. Він вже не просто займався спортом, він почав серйозно віддаватись тренуванням. У цьому ж класі він виборов перемогу на обласному чемпіонаті з ММА—отримав титул чемпіона області. Це стало великим стимулом не знижувати темп.
У 6–9 класах у його житті з’явилися нові виклики. У навчанні він підтримував високий рівень успішності — «добре» та «відмінно», хоча вже не прагнув бути найкращим у класі. Його успіхи в спорті продовжували зростати — постійні тренування, участь у турнірах, розвиток фізичної стійкості й техніки. Богдан зростав як особистість: він вже був не просто учнем і спортсменом, він розумів, що хоче стати офіцером, захисником, людиною слова і честі.
У 10 класі він підготувався до національного чемпіонату з ММА серед юнаків і здобув титул Чемпіона України. Цей успіх поєднав його інтереси навчання і спорту. У цей період у нього з’явилися надійні друзі і команда однодумців. У 11 класі він досяг чергового спортивного рівня — звання кандидата в майстри спорту.
4. Вступ до військового ліцею (2018–2022)
Після закінчення 11 класу Богдан вирішив вступити до Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Для нього це був результат дитячих мрій і переконань: навчання, підготовка до служби, кар’єра в Збройних силах. Він складно готувався до вступних іспитів, але завдяки високим здібностям і цілеспрямованості отримав високі результати.
У першому курсі адаптувався до високих стандартів дисципліни: стройова підготовка, вивчення військової справи, фізична підготовка, стройова.
У другому курсі отримав звання старшого солдата за відповідальність, дисципліну, успіхи в стройовій підготовці.
На третьому курсі він почав серйозно цікавитися Десантно-штурмовими військами: читав літературу, знайомився зі старшими офіцерами, мріяв приміряти камуфляж.
Четвертий курс завершився отриманням звання молодшого лейтенанта та випускними екзаменами.
5. Первинна військова служба й перші бої (2022–2023)
Після випуску з ліцею Богдан підписав контракт і був направлений до підрозділу Десантно-штурмових військ.
24 лютого 2022 року війна застала його у казармі о 4:00 ранку — він був одним із перших, хто підняв бойову тривогу, координував евакуацію особового складу, налагод джонний зв’язок із командуванням.
Влітку 2022-го, у бойовому зіткненні, він під час артобстрілу виявив сміливість і мужність, повернувшись по пораненого побратима, витягнув товариша з-під вогню, за що отримав медаль «За військову доблесть» та отримав прискорене звання капітан.
На початку 2023 року під час оборонної операції на Донеччині його рота утримала стратегічно важливу висоту. За цей подвиг Богдан був нагороджений Орденом «За мужність» II ступеня і здобув колективну повагу й шану побратимів.
6. Командування та розвиток лідерських якостей (2023–2025)
Вже у другій половині 2023 року Богдан офіційно став командиром десантно-штурмового батальйону зі званням майора. Його підрозділ отримав численні задачі: наступальні операції, розвідка, евакуація, підтримка цивільного населення.
За кожною операцією стояли люди — 100+ бійців. Богдан формував в них дух команди, розвивав уміння працювати спільно, відповідати за життя інших. Його командирський стиль — максимальна турбота про людей, ясні накази, журналі відкритості й взаємної підтримки.
У 2024 році його батальйон отримав новітню техніку, посилили навички, проводилися стрімкі операції: десанти за лінію фронту, зачистки, операції зі звільнення територій.
До кінця 2024 року Богдан отримав статус одного з найрезультативніших командирів свого рівня.
7. Сьогодення — 2025
На початок 2025 року Богдан має 24 роки, офіцерське звання майора, досвід ведення бойових дій, низку державних нагород та справу життя — захист України. Він також продовжує дистанційне навчання у Військовій академії, готує кадрові зміни у своїй бригаді.
Зараз його життя — не лише війна, але і побудова мирного майбутнього. Він активно долучається до волонтерських ініціатив: організовує лекції для молодших офіцерів, збирає допомогу ветеранам, займається реабілітацією поранених. У нього вже є плани на майбутнє: підвищувати кваліфікацію, здобувати офіцерські звання, організовувати професійний вишкіл для військових.
24 жовтня 2000 року, близько 00:45 ночі, у Києві, столиці України, в одному з найсучасніших пологових будинків столиці народився хлопчик на ім’я Богдан. Його батьки — батько, військовослужбовець, мати — поліцейська, виховували його в атмосфері дисципліни, відповідальності та любові до батьківщини. Родина жила у середовищі збереженої честі та порядку. Хлопчик отримав ім’я Богдан, що означає «даний Богом» — і це ім’я мало символічне значення, адже ще з дитинства в родині робили акцент на усвідомленому ставленні до життя.
В дитячі роки Богдан відрізнявся активністю: навчився ходити у віці приблизно 1 року і 8 місяців. Спочатку у нового середовища садочку він почувався невпевнено — мало друзів, багато шуму, багато інших дітей. Але з часом, завдяки матері та батьку, уступливості та природній допитливості, хлопчик розкрився. До семиріччя Богдан вже вільно спілкувався, з радістю брав участь у групових іграх, встигав читати прості слова та рахувати до десяти.
2. Дитячий розвиток і перші кроки (2007–2010)
У вересні 2007 року, у віці 7 років, Богдан пішов до першого класу звичайної київської школи. Перші дні в школі викликали у нього складнощі: великий клас, нова структура дня, багато нових облич — усе це викликало нервозність. Проте швидко знайшов друзів — співучнів, з якими ділив ігри на перерві, і домашні завдання.
У той же час його батьки записали його до секції з дитячих єдиноборств, спочатку як спосіб виховання дисципліни та фізичної форми. Минуло кілька місяців занять, і Богдан почав проявляти неабиякі здібності: уважність до вправ, витривалість, неймовірний бойовий ентузіазм. У 2 класі він уперше брав участь у міських змаганнях і здобув почесне 2 місце у своїй віковій категорії.
У 3–4 класах до спорту додалася ще одна сфера інтересів — участь у шкільних олімпіадах: з математики, української мови, історії. Богдан показував аналітичне мислення, логічні здібності і відповідальне ставлення до навчання. У 4 класі він отримав грамоту за перемогу на міжшкільному етапі з математики—це була його перша серйозна відзнака. Паралельно він активно тренувався: два-три заняття на тиждень, домашні вправи, боротьба із внутрішніми сумнівами і страхами.
3. Підлітковий вік і юнацький спорт (2011–2015)
П’ятий клас став для Богдана вирішальним. Він вже не просто займався спортом, він почав серйозно віддаватись тренуванням. У цьому ж класі він виборов перемогу на обласному чемпіонаті з ММА—отримав титул чемпіона області. Це стало великим стимулом не знижувати темп.
У 6–9 класах у його житті з’явилися нові виклики. У навчанні він підтримував високий рівень успішності — «добре» та «відмінно», хоча вже не прагнув бути найкращим у класі. Його успіхи в спорті продовжували зростати — постійні тренування, участь у турнірах, розвиток фізичної стійкості й техніки. Богдан зростав як особистість: він вже був не просто учнем і спортсменом, він розумів, що хоче стати офіцером, захисником, людиною слова і честі.
У 10 класі він підготувався до національного чемпіонату з ММА серед юнаків і здобув титул Чемпіона України. Цей успіх поєднав його інтереси навчання і спорту. У цей період у нього з’явилися надійні друзі і команда однодумців. У 11 класі він досяг чергового спортивного рівня — звання кандидата в майстри спорту.
4. Вступ до військового ліцею (2018–2022)
Після закінчення 11 класу Богдан вирішив вступити до Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Для нього це був результат дитячих мрій і переконань: навчання, підготовка до служби, кар’єра в Збройних силах. Він складно готувався до вступних іспитів, але завдяки високим здібностям і цілеспрямованості отримав високі результати.
У першому курсі адаптувався до високих стандартів дисципліни: стройова підготовка, вивчення військової справи, фізична підготовка, стройова.
У другому курсі отримав звання старшого солдата за відповідальність, дисципліну, успіхи в стройовій підготовці.
На третьому курсі він почав серйозно цікавитися Десантно-штурмовими військами: читав літературу, знайомився зі старшими офіцерами, мріяв приміряти камуфляж.
Четвертий курс завершився отриманням звання молодшого лейтенанта та випускними екзаменами.
5. Первинна військова служба й перші бої (2022–2023)
Після випуску з ліцею Богдан підписав контракт і був направлений до підрозділу Десантно-штурмових військ.
24 лютого 2022 року війна застала його у казармі о 4:00 ранку — він був одним із перших, хто підняв бойову тривогу, координував евакуацію особового складу, налагод джонний зв’язок із командуванням.
Влітку 2022-го, у бойовому зіткненні, він під час артобстрілу виявив сміливість і мужність, повернувшись по пораненого побратима, витягнув товариша з-під вогню, за що отримав медаль «За військову доблесть» та отримав прискорене звання капітан.
На початку 2023 року під час оборонної операції на Донеччині його рота утримала стратегічно важливу висоту. За цей подвиг Богдан був нагороджений Орденом «За мужність» II ступеня і здобув колективну повагу й шану побратимів.
6. Командування та розвиток лідерських якостей (2023–2025)
Вже у другій половині 2023 року Богдан офіційно став командиром десантно-штурмового батальйону зі званням майора. Його підрозділ отримав численні задачі: наступальні операції, розвідка, евакуація, підтримка цивільного населення.
За кожною операцією стояли люди — 100+ бійців. Богдан формував в них дух команди, розвивав уміння працювати спільно, відповідати за життя інших. Його командирський стиль — максимальна турбота про людей, ясні накази, журналі відкритості й взаємної підтримки.
У 2024 році його батальйон отримав новітню техніку, посилили навички, проводилися стрімкі операції: десанти за лінію фронту, зачистки, операції зі звільнення територій.
До кінця 2024 року Богдан отримав статус одного з найрезультативніших командирів свого рівня.
7. Сьогодення — 2025
На початок 2025 року Богдан має 24 роки, офіцерське звання майора, досвід ведення бойових дій, низку державних нагород та справу життя — захист України. Він також продовжує дистанційне навчання у Військовій академії, готує кадрові зміни у своїй бригаді.
Зараз його життя — не лише війна, але і побудова мирного майбутнього. Він активно долучається до волонтерських ініціатив: організовує лекції для молодших офіцерів, збирає допомогу ветеранам, займається реабілітацією поранених. У нього вже є плани на майбутнє: підвищувати кваліфікацію, здобувати офіцерські звання, організовувати професійний вишкіл для військових.
Основні досягнення і віхи життя Богдана:
Перший спортивний успіх у 2 класі – 2-е місце на міських змаганнях з ММА.
Чемпіон області в п’ятому класі – перше місце з ММА.
Чемпіон України з ММА – 10 клас.
Звання кандидата в майстри спорту з ММА – 11 клас.
Успішне завершення Військового ліцею з високими балами та званням молодшого лейтенанта.
Бойова служба від 2022 року у ДШВ: від капітана — до майора.
Відвага під час порятунку пораненого — медаль «За військову доблесть».
Успішне утримання стратегічної висоти на Донеччині — Орден «За мужність» II ступеня.
Командир десантно-штурмового батальйону — 2023–2025 роки.
Активна участь у волонтерських та освітніх програмах для військовослужбовців.
