Дитинство І
Народився Артем Скрипко навесні 1998 року, восьмого березня в Харкові. Батько з матір'ю були порядними людьми: мати була лікарем, а батько працював пожежником. Батько був суворий до хлопчика, бо мати багато дозволяла синові, щільно оточивши його своєю любов'ю та турботою. Незважаючи на це, Артем ставився до батька з глибокою повагою, слухає всі його поради. Але Артем відрізняється норовливим поглядом життя ще змалку. Артем часто хуліганив у підліткові роки. Фінансів у сім'ї і вистачало, хлопчик нічого не потребував. Дитинство було щасливим та безтурботним. Хлопчик захоплюється футболом, любить грати з машинками, виявляє любов до тварин.
Юнацтво ІІ
Доросле життя lll
Загалом після місяця служби в поліції він розуміє, що поліція працює не так, як він думав. Там працювали на той час одні хабарники, так само ці хабарники-поліцейські змушували брати хабарі і його. Коли Артем відмовлявся порушувати закон, із задоволенням хабарі вони брали. Розуміючи, що не зможе так працювати, Артем забирає екшн-камеру з собою в особисте користування і йде у вільне плавання, вирішує присвятити себе чомусь благороднішому та чистішому, чомусь чеснішому і вищому. Мати бачить, що син справді розсудливий хлопець, на якого можна покластися, якому можна довіритися. Мати пропонує йому піти у медицину. Артем не погоджується і йде з дому купивши квартиру. На своє 25-річчя він запрошує батьків на день народження. Але на жаль він їх так і не побачив: мати з батьком потрапили до ДТП. Батько не впорався з керуванням і виїхав на зустрічну смугу, де лоб у лоб зіткнувся з фурою далекобійника. У Артема починається депресія, він перестає виходити працювати і місяць закривається від суспільства. У цей час Артема почав захоплюватися радіотехнікою, проводячи дні та ночі за книгами та відеоуроками на цю тему. Він вирішив, що йому потрібно зайняти свій розум чимось корисним, щоб відволіктися від депресії. Якось, перебираючи запаси своїх старих гаджетів, він натрапив на свою стару екшен камеру, яку вже давно не використав. Він почав вивчати можливості пристрою і дійшов висновку, що він може стати ще кориснішим, якщо додати пристрій для розпізнавання голосу.
Наші дні ІV
Наразі Артем хоче повернутися у справу МВС України аби навести лад. Але в той же час він не забуває про нужденних і часом робить грошові пожертвування до місцевої лікарні свого улюбленного міста Харкова.
To be continued...
Народився Артем Скрипко навесні 1998 року, восьмого березня в Харкові. Батько з матір'ю були порядними людьми: мати була лікарем, а батько працював пожежником. Батько був суворий до хлопчика, бо мати багато дозволяла синові, щільно оточивши його своєю любов'ю та турботою. Незважаючи на це, Артем ставився до батька з глибокою повагою, слухає всі його поради. Але Артем відрізняється норовливим поглядом життя ще змалку. Артем часто хуліганив у підліткові роки. Фінансів у сім'ї і вистачало, хлопчик нічого не потребував. Дитинство було щасливим та безтурботним. Хлопчик захоплюється футболом, любить грати з машинками, виявляє любов до тварин.
Незважаючи на всю суворість виховання батька, Артем у підліткові роки нерідко б'ється з однолітками та хлопцями старшими, ніж він. Так він пов'язується з не дуже гарною компанією хлопчаків, які натовпом спершу просто шугають, а через деякий час вже й грабують перехожих. Юнаку здійснює ці вчинки не тому, що у нього не було грошей, а просто йому це подобалося. Через подібні ситуації він нерідко опиняється в поліції. У спробах врятувати сина від в'язниці, щоб той не зламав собі життя, батько Артема чекає вісімнадцятиліття хлопчика і відправляє його в Харківський національний університет Внутрішніх Справ України, щоб він відвик і став адекватним хлопцем. Артем людина впертий за своєю натурою, і коли їм командували інструктора, він відповідав їм незгодою і докорами, нагороджував їх зневажливим поглядом. Але через рік перебування в Універі він переглянув свої погляди, зрозумів і прийняв правила та вимоги старших інструкторів, зауважив їх. Своєю цілеспрямованістю Артем схилив до себе колектив. Після закінчення універу, здобувши юридичну освіту, Артем повністю змінився, став законослухняним, почав міркувати тверезо, з прицілом на своє майбутнє. Він замислюється, як він може стати корисним для свого міста і не бути тягарем для сім'ї. Дедалі частіше бачить по телевізору новини про злочини і вирішує, що має піти допомагати поліції виловлюючи злочинців. Артем Скрипко проходить перевірку на добре, щоб почати допомагати поліції. Завдяки сучасним технологіям йому видають найновішу розробку – мініатюрну портативну екшн-камеру. Її Артем вшиває у свій одяг, тим самим має відеозаписи кожних подій і порушень законів як бандитами, так і самим служителями закону.
Доросле життя lll
Загалом після місяця служби в поліції він розуміє, що поліція працює не так, як він думав. Там працювали на той час одні хабарники, так само ці хабарники-поліцейські змушували брати хабарі і його. Коли Артем відмовлявся порушувати закон, із задоволенням хабарі вони брали. Розуміючи, що не зможе так працювати, Артем забирає екшн-камеру з собою в особисте користування і йде у вільне плавання, вирішує присвятити себе чомусь благороднішому та чистішому, чомусь чеснішому і вищому. Мати бачить, що син справді розсудливий хлопець, на якого можна покластися, якому можна довіритися. Мати пропонує йому піти у медицину. Артем не погоджується і йде з дому купивши квартиру. На своє 25-річчя він запрошує батьків на день народження. Але на жаль він їх так і не побачив: мати з батьком потрапили до ДТП. Батько не впорався з керуванням і виїхав на зустрічну смугу, де лоб у лоб зіткнувся з фурою далекобійника. У Артема починається депресія, він перестає виходити працювати і місяць закривається від суспільства. У цей час Артема почав захоплюватися радіотехнікою, проводячи дні та ночі за книгами та відеоуроками на цю тему. Він вирішив, що йому потрібно зайняти свій розум чимось корисним, щоб відволіктися від депресії. Якось, перебираючи запаси своїх старих гаджетів, він натрапив на свою стару екшен камеру, яку вже давно не використав. Він почав вивчати можливості пристрою і дійшов висновку, що він може стати ще кориснішим, якщо додати пристрій для розпізнавання голосу.
Наші дні ІV
Наразі Артем хоче повернутися у справу МВС України аби навести лад. Але в той же час він не забуває про нужденних і часом робить грошові пожертвування до місцевої лікарні свого улюбленного міста Харкова.
To be continued...
Останнє редагування:
