❆ Дитинство:
16 грудня 1999 року народився хлопчик під ім'я Владислав. Мати Галина та батько Валерій були дуже раді такій події та поповненню у сім'ї. Мати Галина працювала в в СБУ, як і батько Валерій. Крім цього в сім'ї була ще одна дитина (Гріша), але вона не рідна, його батько взяв до себе. Коли Владиславу виповнилося три роки, його віддали до дитячого садка. У дитячому садку малюк почав знайомитись з такими людьми, як Ігор Шевченко, Микола Стёгачов.У дитячому садку був вихователь чоловік, що дуже рідко було в наш час. Він був дуже добрим учителем, він найчастіше індивідуально підходив і вчив малювати, писати, читати, у тих, у кого не виходило. Виконував усі свої виховні обов'язки. У дитячому садку Владислав грав із друзями у футбол, але на жаль його ставили на ворота, хоча малюк Владислав завжди мріяв бути лише нападником. Владислав був талановитим хлопчиком, він уже в дитячому садку захоплювався іноземною мовою, на мові німецької та португальської. Йому іноземні мови давалися дуже легко, на ура. У сім років його віддають до навчальних закладів США та Німеччини.
❆ Юність:
У сім років три друга (Владислав, Ігор, Микола) вирішили вступити до одного коледжу. Їхній вибір впав на Боннський Німецький Університет. Вони у дитячі роки допомагали один одному. Роки летіли непомітно. Ось і На подвір'ї вже був сьомий клас і одного чудового моменту в Миколи відбувається невелике поповнення в сім'ї, народився маленький братик. Але він мав глобальну проблему, лікарі поставили йому негативний діагноз, дитячий церебральний параліч (ДЦП), після цього випадку батьки Миколи забирають документи з навчального закладу, після чого їдуть до іншого штату. Після цієї події він більше не виходив на зв'язок. У дві тисячі вісімнадцятому році він вступає до дев'ятого класу, і в нього з другом Ігором виникає невелике запитання, чи йти після дев'ятого класу, чи одинадцятого класу. Вони вирішили піти після дев'ятого класу і відкрити свій невеликий бізнес. Ось і кінець чверті та вчителі запитують, які предмети ми здаватимемо. Микола вирішив здавати алгебру та Українську мову. Прийшов кінець року, підсумки іспитів, і, звичайно ж, результати були кращі, Владислав здав на всі 100 балів.
❆ Доросле життя:
Після закінчення дев'яти класів та успішного складання іспитів, у дві тисячі двадцятому році Владислав та його друг Ігор переїжджають у Місто Харків. За останні гроші він знімає номер у готелі. Час все йде, він вчиться на відмінно, з одногрупниками ладить добре, без будь-яких сварок. На другому курсі Владислав починає вивчати правила правил дорожнього руху, оскільки він дуже хотів здати на права ще з самого дитинства. Після численних спроб запам'ятати всі правила дорожнього кодексу, йому таки вдалося здати практичну та теоретичну частину без жодних прав на помилки. Після успішного складання на права, він вирішив купити собі першу машину. Його погляд упав на фіат, недорога та гарна машина. Владислав працював безперервно 7 місяців і нарешті заробив за свою мрію. Ця машина в нього залишилася надовго. Через певний час, він занадто часто перевищував швидкісний режим в місті, тому його і прозвали 'ШУМАХЕР', після того він почав займатися вуличними перегонами свій вільний час.
❆ Наш час:
Зараз колись бідний Владислав Мельник має непоганий стан. Він нарешті відкрив свій власний бізнес, щоправда, під час навчання Ігор його покинув, після даної розмови:
Владислав: Ігор, пішли зі мною вести бізнес, разом розвиватимемо компанію. І для його підняття я працюю зі своїм батьком, там він знайде тепле місце для нас.
Ігор: Вибачай друже, але зараз я маю своє майно, і підійматися з нуля я не хочу, якщо тобі потрібна буде допомога, звертайся. І він зрозумів що його кидає друг і він пішов своєю дорогою.
Наразі Владислав пішов працювати в СБУ. За дуже короткий проміжок часу Владислав став Тех агентом але спокусало стати Генералом Сбу легких грошей ніяк не покидала його. Він вирішив провернути мутну схему з одним кримінальним авторитетом Чіп хел, його задача це вивезти увязненого з території тьюрми та забрати свої гроші в розмірі «10.000.000». Після успішного виконання Владислав все ж вирішив закінчити цю справу та стати Генералом Сбу Харькова.
16 грудня 1999 року народився хлопчик під ім'я Владислав. Мати Галина та батько Валерій були дуже раді такій події та поповненню у сім'ї. Мати Галина працювала в в СБУ, як і батько Валерій. Крім цього в сім'ї була ще одна дитина (Гріша), але вона не рідна, його батько взяв до себе. Коли Владиславу виповнилося три роки, його віддали до дитячого садка. У дитячому садку малюк почав знайомитись з такими людьми, як Ігор Шевченко, Микола Стёгачов.У дитячому садку був вихователь чоловік, що дуже рідко було в наш час. Він був дуже добрим учителем, він найчастіше індивідуально підходив і вчив малювати, писати, читати, у тих, у кого не виходило. Виконував усі свої виховні обов'язки. У дитячому садку Владислав грав із друзями у футбол, але на жаль його ставили на ворота, хоча малюк Владислав завжди мріяв бути лише нападником. Владислав був талановитим хлопчиком, він уже в дитячому садку захоплювався іноземною мовою, на мові німецької та португальської. Йому іноземні мови давалися дуже легко, на ура. У сім років його віддають до навчальних закладів США та Німеччини.
❆ Юність:
У сім років три друга (Владислав, Ігор, Микола) вирішили вступити до одного коледжу. Їхній вибір впав на Боннський Німецький Університет. Вони у дитячі роки допомагали один одному. Роки летіли непомітно. Ось і На подвір'ї вже був сьомий клас і одного чудового моменту в Миколи відбувається невелике поповнення в сім'ї, народився маленький братик. Але він мав глобальну проблему, лікарі поставили йому негативний діагноз, дитячий церебральний параліч (ДЦП), після цього випадку батьки Миколи забирають документи з навчального закладу, після чого їдуть до іншого штату. Після цієї події він більше не виходив на зв'язок. У дві тисячі вісімнадцятому році він вступає до дев'ятого класу, і в нього з другом Ігором виникає невелике запитання, чи йти після дев'ятого класу, чи одинадцятого класу. Вони вирішили піти після дев'ятого класу і відкрити свій невеликий бізнес. Ось і кінець чверті та вчителі запитують, які предмети ми здаватимемо. Микола вирішив здавати алгебру та Українську мову. Прийшов кінець року, підсумки іспитів, і, звичайно ж, результати були кращі, Владислав здав на всі 100 балів.
❆ Доросле життя:
Після закінчення дев'яти класів та успішного складання іспитів, у дві тисячі двадцятому році Владислав та його друг Ігор переїжджають у Місто Харків. За останні гроші він знімає номер у готелі. Час все йде, він вчиться на відмінно, з одногрупниками ладить добре, без будь-яких сварок. На другому курсі Владислав починає вивчати правила правил дорожнього руху, оскільки він дуже хотів здати на права ще з самого дитинства. Після численних спроб запам'ятати всі правила дорожнього кодексу, йому таки вдалося здати практичну та теоретичну частину без жодних прав на помилки. Після успішного складання на права, він вирішив купити собі першу машину. Його погляд упав на фіат, недорога та гарна машина. Владислав працював безперервно 7 місяців і нарешті заробив за свою мрію. Ця машина в нього залишилася надовго. Через певний час, він занадто часто перевищував швидкісний режим в місті, тому його і прозвали 'ШУМАХЕР', після того він почав займатися вуличними перегонами свій вільний час.
❆ Наш час:
Зараз колись бідний Владислав Мельник має непоганий стан. Він нарешті відкрив свій власний бізнес, щоправда, під час навчання Ігор його покинув, після даної розмови:
Владислав: Ігор, пішли зі мною вести бізнес, разом розвиватимемо компанію. І для його підняття я працюю зі своїм батьком, там він знайде тепле місце для нас.
Ігор: Вибачай друже, але зараз я маю своє майно, і підійматися з нуля я не хочу, якщо тобі потрібна буде допомога, звертайся. І він зрозумів що його кидає друг і він пішов своєю дорогою.
Наразі Владислав пішов працювати в СБУ. За дуже короткий проміжок часу Владислав став Тех агентом але спокусало стати Генералом Сбу легких грошей ніяк не покидала його. Він вирішив провернути мутну схему з одним кримінальним авторитетом Чіп хел, його задача це вивезти увязненого з території тьюрми та забрати свої гроші в розмірі «10.000.000». Після успішного виконання Владислав все ж вирішив закінчити цю справу та стати Генералом Сбу Харькова.
