Дитинство
Білов Влад народився 2.02.2000 в Україні в місті Київ. Ім’я Владислав дали йому в честь його прадідуся який виріс у Греції. Батька звати Дмитро, а мати Юля. 21 листопада 2013 року сім’я була вимушена переїхати у Дніпро через ситуацію на майдані. В новому місті батьки Владислава не змогли найти добре оплачуєму роботу. Батько став пити алкоголь, а мати підробляти касиром у кіоску. Через те, що батько не працював, мати отримувала 4.000 грн у Влада почались проблеми в житті, а саме у осіті, та з друзями. Річь у тому, що місцеві хлопці не звали Владислава у футбол, через що у віці 13 років хлопець почав підробляти самостійно. Мрії дитини стати поліцейським як його дядько.
Шкільні роки
Вчився Влад у бідній школі де не могли дати нормальної освіти. З ним ніхто не дружив і хлопчик піддвався щоденному булінгу через надмірну вагу та невеличкий зріст. З ним не говорили дівчата, хлопці не звали курити цигарки та іншим поганим звичкам у підлітковому віці. Влад рятував себе від самотності компютерними іграми, та книжками. Хлопець ходив по безкоштовним біблеотекам де і набирався знанням. Закінчивши 9 класів аду Влад отримав золоту медаль. У віці 15 років Владислав поступив у Бурсу на бюджет.
Студентські роки
01.09.2015 почався 1 курс де юнака прийняли не як сміття, а як студента. Нажаль через місяць навчання помер батько від алкоголю. Мати і Влад залишились самі. Не дивлячись на смерть батька хлопець продовжував отримувати освіту і підробляти промоутером у крупній компанії України. Мати Владислава звільнилась з кіоску та пішла на роботу у новозбудованну молочу школу у м.Дніпро. Також знайшла нового чоловіка, але Влад не зміг полюбити його так, як справжнього батька. Йшли роки, юнак нарешті закінчив курс Національної Академії Служби Безпеки України та 21.05.2020 отримав звання Лейтинанта. Хлопець пішов отримувати освіту юриста. Нажаль під час пари йому подзвонили з лікарні і сказали дуже сумну новину “Білова Юлія загинула в страшній аварії, прийміть наші співчуття і приїдьте забрати тіло з документом”. Для хлопчини така новина завдала дуже велику біль та тиск, через що юнак був вимушений покинути університет.
Доросле життя
Владислав залишився один в житті. Ставши вже чоловіком Влад почав заробляти собі на хліб самостійно, так як він довго не міг працевлаштуватись у СБУ він був вимушений працювати курє’ром на Укрпошті. Після року роботи на Укрпошті прийшов новий генерал, який почав активно набирати склад міцних бійців. Влад не пропустивши цю новину прийшов на співбесіду, і після позитивного результату щодо роботи життя чоловіка дуже змінилось. Літом 2021 року Влад знайшов дружину, завів дітей і живе звичайним життям до 2022 року.
Наші дні
Влад активно їздив на виклики, набирав досвід, боровся з наркоманами та сирійними вбивцями. Подружився з важливими людьми та обрів навик «Звязки». Через спецоперацію на территорії України чоловік перестав бачити дружину, свою дитину. Але через пройдений шлях Влад не зміг наважитись звільнитись. Зараз юнак не боїться смерті і робить все щоб захистити Батьківщину.
Білов Влад народився 2.02.2000 в Україні в місті Київ. Ім’я Владислав дали йому в честь його прадідуся який виріс у Греції. Батька звати Дмитро, а мати Юля. 21 листопада 2013 року сім’я була вимушена переїхати у Дніпро через ситуацію на майдані. В новому місті батьки Владислава не змогли найти добре оплачуєму роботу. Батько став пити алкоголь, а мати підробляти касиром у кіоску. Через те, що батько не працював, мати отримувала 4.000 грн у Влада почались проблеми в житті, а саме у осіті, та з друзями. Річь у тому, що місцеві хлопці не звали Владислава у футбол, через що у віці 13 років хлопець почав підробляти самостійно. Мрії дитини стати поліцейським як його дядько.
Шкільні роки
Вчився Влад у бідній школі де не могли дати нормальної освіти. З ним ніхто не дружив і хлопчик піддвався щоденному булінгу через надмірну вагу та невеличкий зріст. З ним не говорили дівчата, хлопці не звали курити цигарки та іншим поганим звичкам у підлітковому віці. Влад рятував себе від самотності компютерними іграми, та книжками. Хлопець ходив по безкоштовним біблеотекам де і набирався знанням. Закінчивши 9 класів аду Влад отримав золоту медаль. У віці 15 років Владислав поступив у Бурсу на бюджет.
Студентські роки
01.09.2015 почався 1 курс де юнака прийняли не як сміття, а як студента. Нажаль через місяць навчання помер батько від алкоголю. Мати і Влад залишились самі. Не дивлячись на смерть батька хлопець продовжував отримувати освіту і підробляти промоутером у крупній компанії України. Мати Владислава звільнилась з кіоску та пішла на роботу у новозбудованну молочу школу у м.Дніпро. Також знайшла нового чоловіка, але Влад не зміг полюбити його так, як справжнього батька. Йшли роки, юнак нарешті закінчив курс Національної Академії Служби Безпеки України та 21.05.2020 отримав звання Лейтинанта. Хлопець пішов отримувати освіту юриста. Нажаль під час пари йому подзвонили з лікарні і сказали дуже сумну новину “Білова Юлія загинула в страшній аварії, прийміть наші співчуття і приїдьте забрати тіло з документом”. Для хлопчини така новина завдала дуже велику біль та тиск, через що юнак був вимушений покинути університет.
Доросле життя
Владислав залишився один в житті. Ставши вже чоловіком Влад почав заробляти собі на хліб самостійно, так як він довго не міг працевлаштуватись у СБУ він був вимушений працювати курє’ром на Укрпошті. Після року роботи на Укрпошті прийшов новий генерал, який почав активно набирати склад міцних бійців. Влад не пропустивши цю новину прийшов на співбесіду, і після позитивного результату щодо роботи життя чоловіка дуже змінилось. Літом 2021 року Влад знайшов дружину, завів дітей і живе звичайним життям до 2022 року.
Наші дні
Влад активно їздив на виклики, набирав досвід, боровся з наркоманами та сирійними вбивцями. Подружився з важливими людьми та обрів навик «Звязки». Через спецоперацію на территорії України чоловік перестав бачити дружину, свою дитину. Але через пройдений шлях Влад не зміг наважитись звільнитись. Зараз юнак не боїться смерті і робить все щоб захистити Батьківщину.
