Давид народився 26 червня 2004 року жили ми досить непогано, була у мене і мама, і батько. Коли мені був один рік батько почав вживати алкоголь та й напевно як і скрізь почав припивати всі гроші в сім'ї.
Мама сиділа зі мною до одного з половиною року, а потім відправила мене в садок дабі потроїтися на роботу, щоб було хоч трохи грошей на їжу... Допомагала весь цей час бабуся по лінії Мами. Зрештою мама зрозуміла, що толку від батька не буде і вирішила розлучитися. У батька був один мерседес і бмв точно вже не згадаю якоїсь моделі... Весь час коли мама працювала на Укр пошті, я сидів у вихователем до ночі, було таке що вихователь відводила мене до мами на роботу, я любив там сидіти завжди там були добрий жінки які гралися зі мною ... Коли мені було 6 років і я почав ходити в школу моя мама познайомила мене в вітчимом, спочатку цей чоловік був дуже дружний зі мною, але після двох років життя під одним дахом він став кричати і бити мене за оцінки... Я завжди говорив мамі і вона мене розуміла завжди намагалася якось мені допомогти , один раз я отримав зауваження в щоденник за те, що гра в телефон на уроці це був якщо я не помиляюся 5 клас я дуже боявся йти додому тому що знав, що отримаю. Коли я все-таки зайшов додому він відразу попросив щоденник я не хотів показувати але довелося .... Потім він почав на мене кричати і вдарив лінійкою по голові це було дуже боляче, після роботи мама прийшла і вигнала його з дому. Ми жили досить на той момент добре мама працювала на військовому заводі керівником, а я навчався. Коли я пішов 7 клас мама влаштувалася в чатсну компанію і досягла посади заступник директора ... Тоді в нас в сім'ї було все добре ... Вже в 9 клас я почав курити і пити ... Не скажу що зараз про це шкодую , той момент я найшов контакт з вітчимом коли він привіз зі школи молодшу сестру, ми після того як він вдарив не спілкувалися. ми перекурили і він пішов... Минали роки було в мене все добре тільки... 4 січня на черговій тусовці ми сиділи з пацанами в моїй кімнаті. Саме тоді почали говорити про війну. Я дуже боявся, що треба буде покинути свій будинок . Але вже 24 лютого почалася війна жив у місті балаклія, перші 3 дні ми були без військових і розуміли що захищати наше місто ніхто не буде. Так воно і сталося орки зайшли в моє місто вже 29 лютого сидів я в окупації 26 днів потім вирішили виїхати пам'ятаю сидимо в підвалі і чуємо як стукають русаки це було неймовірно страшно, 8 березня потрапили в мій будинок його навіть показали в 1+1 плакав, але вже з цим нічого не поробиш
Зараз ми з сім'єю в Харкові з нами все добре ми чекаємо на нашу перемогу.
Мама сиділа зі мною до одного з половиною року, а потім відправила мене в садок дабі потроїтися на роботу, щоб було хоч трохи грошей на їжу... Допомагала весь цей час бабуся по лінії Мами. Зрештою мама зрозуміла, що толку від батька не буде і вирішила розлучитися. У батька був один мерседес і бмв точно вже не згадаю якоїсь моделі... Весь час коли мама працювала на Укр пошті, я сидів у вихователем до ночі, було таке що вихователь відводила мене до мами на роботу, я любив там сидіти завжди там були добрий жінки які гралися зі мною ... Коли мені було 6 років і я почав ходити в школу моя мама познайомила мене в вітчимом, спочатку цей чоловік був дуже дружний зі мною, але після двох років життя під одним дахом він став кричати і бити мене за оцінки... Я завжди говорив мамі і вона мене розуміла завжди намагалася якось мені допомогти , один раз я отримав зауваження в щоденник за те, що гра в телефон на уроці це був якщо я не помиляюся 5 клас я дуже боявся йти додому тому що знав, що отримаю. Коли я все-таки зайшов додому він відразу попросив щоденник я не хотів показувати але довелося .... Потім він почав на мене кричати і вдарив лінійкою по голові це було дуже боляче, після роботи мама прийшла і вигнала його з дому. Ми жили досить на той момент добре мама працювала на військовому заводі керівником, а я навчався. Коли я пішов 7 клас мама влаштувалася в чатсну компанію і досягла посади заступник директора ... Тоді в нас в сім'ї було все добре ... Вже в 9 клас я почав курити і пити ... Не скажу що зараз про це шкодую , той момент я найшов контакт з вітчимом коли він привіз зі школи молодшу сестру, ми після того як він вдарив не спілкувалися. ми перекурили і він пішов... Минали роки було в мене все добре тільки... 4 січня на черговій тусовці ми сиділи з пацанами в моїй кімнаті. Саме тоді почали говорити про війну. Я дуже боявся, що треба буде покинути свій будинок . Але вже 24 лютого почалася війна жив у місті балаклія, перші 3 дні ми були без військових і розуміли що захищати наше місто ніхто не буде. Так воно і сталося орки зайшли в моє місто вже 29 лютого сидів я в окупації 26 днів потім вирішили виїхати пам'ятаю сидимо в підвалі і чуємо як стукають русаки це було неймовірно страшно, 8 березня потрапили в мій будинок його навіть показали в 1+1 плакав, але вже з цим нічого не поробиш
Зараз ми з сім'єю в Харкові з нами все добре ми чекаємо на нашу перемогу.
