Давид народився 26 червня 2004 року. Жили ми досить непогано, була у мене і мама, і батько. Коли мені був один рік ,батько почав вживати алкоголь і почав пропивати всі гроші в сім'ї.
Мама сиділа зі мною до того часу, як мені виповнилось один з половиною рік , а потім відправила мене в дитсадок, щоб влаштуватися на роботу для здобутку грошей на їжу... Допомагала весь цей час нам бабуся (по маминій лінії). Зрештою мама зрозуміла, що сенсу від батька не буде і вирішила розлучитися. У батька було дві машини: мерседес і бмв (точно вже не згадаю якої моделі)... Весь час, коли мама працювала в поштовому відділенні "Укр пошти" я залишався в дитсадку з вихователем до ночі. Було таке, що вихователь відводила мене до мами на роботу. Я любив там сидіти, бо там були добрі жінки ,які гралися зі мною ... Коли мені було 6 років- я почав ходити в школу і в цей період моя мама познайомила мене з вітчимом. Сочатку цей чоловік був дуже дружній відносно мене, але після двох років життя під одним дахом він почав кричати і бити мене за оцінки... Я завжди говорив мамі і вона мене розуміла. Завжди намагалася якось мені допомогти. Одного разу я отримав зауваження в щоденник за те, що грав у телефон на уроці. Це був, якщо я не помиляюся, 5 клас і я дуже боявся повертатися додому, тому що знав в що це обернеться для мене. Коли я все-таки зайшов додому- він відразу попросив щоденник, але я не хотів показувати, проте довелося .... Потім він почав на мене кричати і вдарив лінійкою по голові; це було дуже боляче. Після роботи мама прийшла і вигнала його з дому. На той момент ми жили досить добре мама працювала на : військовому заводі керівником, а я навчався. Коли я пішов у 7ий клас, мама влаштувалася в часну компанію і досягла посади "Заступник директора"... Опісля в нас в сім'ї було все добре ... Вже в 9 клас я почав курити і пити ... Минали роки, було в мене все добре, тільки... 4 січня ,на черговій вечірці, ми сиділи з друзями в моїй кімнаті і саме тоді почали говорити про війну. Я дуже боявся, що треба буде покинути свій будинок ... Але вже 24 лютого почалася війна. Жив у місті Балаклія. Перші 3 дні ми були без військових і розуміли що захищати наше місто ніхто не буде. Так воно і сталося, бо орки зайшли в моє місто... Уже 29 лютого сидів в окупації 26 днів, але потім вирішили виїхати. Пам'ятаю, сидимо в підвалі і чуємо, як стукають русаки. Це було неймовірно страшно і не дарма я боявся... 8 березня снаряд потрапив у мій будинок. Його навіть показали на телеканалі "1+1". Плакав. Але розумів , що вже з цим нічого не поробиш.
Зараз ми з сім'єю в Харкові, з нами все добре і ми чекаємо на нашу перемогу!
Мої плани після війни доволі прості: закінчити школу, поступити в коледж авіамеханіки і фінальна ціль: влаштуватися на роботу в аеропорту. Особисте життя планую розвивати після влаштування на стабільну роботу.
Мама сиділа зі мною до того часу, як мені виповнилось один з половиною рік , а потім відправила мене в дитсадок, щоб влаштуватися на роботу для здобутку грошей на їжу... Допомагала весь цей час нам бабуся (по маминій лінії). Зрештою мама зрозуміла, що сенсу від батька не буде і вирішила розлучитися. У батька було дві машини: мерседес і бмв (точно вже не згадаю якої моделі)... Весь час, коли мама працювала в поштовому відділенні "Укр пошти" я залишався в дитсадку з вихователем до ночі. Було таке, що вихователь відводила мене до мами на роботу. Я любив там сидіти, бо там були добрі жінки ,які гралися зі мною ... Коли мені було 6 років- я почав ходити в школу і в цей період моя мама познайомила мене з вітчимом. Сочатку цей чоловік був дуже дружній відносно мене, але після двох років життя під одним дахом він почав кричати і бити мене за оцінки... Я завжди говорив мамі і вона мене розуміла. Завжди намагалася якось мені допомогти. Одного разу я отримав зауваження в щоденник за те, що грав у телефон на уроці. Це був, якщо я не помиляюся, 5 клас і я дуже боявся повертатися додому, тому що знав в що це обернеться для мене. Коли я все-таки зайшов додому- він відразу попросив щоденник, але я не хотів показувати, проте довелося .... Потім він почав на мене кричати і вдарив лінійкою по голові; це було дуже боляче. Після роботи мама прийшла і вигнала його з дому. На той момент ми жили досить добре мама працювала на : військовому заводі керівником, а я навчався. Коли я пішов у 7ий клас, мама влаштувалася в часну компанію і досягла посади "Заступник директора"... Опісля в нас в сім'ї було все добре ... Вже в 9 клас я почав курити і пити ... Минали роки, було в мене все добре, тільки... 4 січня ,на черговій вечірці, ми сиділи з друзями в моїй кімнаті і саме тоді почали говорити про війну. Я дуже боявся, що треба буде покинути свій будинок ... Але вже 24 лютого почалася війна. Жив у місті Балаклія. Перші 3 дні ми були без військових і розуміли що захищати наше місто ніхто не буде. Так воно і сталося, бо орки зайшли в моє місто... Уже 29 лютого сидів в окупації 26 днів, але потім вирішили виїхати. Пам'ятаю, сидимо в підвалі і чуємо, як стукають русаки. Це було неймовірно страшно і не дарма я боявся... 8 березня снаряд потрапив у мій будинок. Його навіть показали на телеканалі "1+1". Плакав. Але розумів , що вже з цим нічого не поробиш.
Зараз ми з сім'єю в Харкові, з нами все добре і ми чекаємо на нашу перемогу!
Мої плани після війни доволі прості: закінчити школу, поступити в коледж авіамеханіки і фінальна ціль: влаштуватися на роботу в аеропорту. Особисте життя планую розвивати після влаштування на стабільну роботу.
