Адам Паркер
03 | Східна Україна
- Реєстрування
- 14 Січ 2023
- Дописи
- 231
- Реакції
- 41
- Бали
- 33
Дитинство
Я народився у Дніпрі. Батька я майже не знав, він покинув нас після мого народження, а мати мене виховувала з самого дитинства. Я був єдиною дитиною в сім'ї. Але, з дитинством дуже допомогли батьки матері, які оплачували все дитинство. Я був найслухнянішою дитиною, і мені пробачали усі мої помилки. Після того як, я почав дорослішати, моє життя почалось змінюватись.Але більше за все мені подобалось бавитись з хлопцями у хованки у дворі. Та любив бігати з дівчатами, особливо чіпати їхні коси.
Юність
Після 8 класу, мені прийшлось заробляти кошти, аби утримувати себе. Мій дідусь дуже сильно захворів, і йому потрібна була операція, я працював не покладаючи рук. Іноді прогулював школу, адже після роботи сильно не висипався, з вчителем домовлявся на додаткові завдання, і проблем з навчанням не було. На прикінці 9 класу, я назбирав ті гроші, які заробляв останні роки. І мені вдалося допомогти дідусеві, він був дуже щасливий. Мені прийшлось вибирати, зоставатись до 11 класу, або піти працювати. І я зробив рішення, відучився. І отримав при цьому червоний диплом, воно того коштувало. В мене вже було зайняте місце для роботи, але я скоріше хотів поступити до коледжу, і отримати спеціальність, після якої, можливо було працювати за значно більші кошти.Молодість
Під час навчання в коледжі, я зустрів 1 дуже звабливу дівчину, звали її Тіною. Я одразу ж, знайшов спільну з нею мову, та ми почали активно спілкуватись. На той момент, мені було усього 18 років, а їй майже 20, ось коли людина знаходить людину, за подихом сердця. І все у нас зв'язалось дуже міцно, ми стали 1 парою, коли вона була на 4 курсі, а я на 2, вона отримала грант, за успішне навчання, і мала змогу на 1 семестр поїхати вчитись у Італії. Після тісних обмовин, я відпустив її, але спілкувались ми кожного дня, за допомогою відеозйомки. Коли, я закінчував 3 курс, Тіна вже хотіла відкрити свій маленький бізнес, з продажу сімейного дозвілля. На той момент, в мене зоставатись невеликі гроші, але цього вистачало, аби розпочати нашу ідею.Наші дні
І ось, мені вже 20 років. Маємо бізнес, одружені із Тіною.Та можливо чекаємо на немовля. Я працюю головним інженером в м. Дніпрі, маю фірму "ГоловІнтТранс". Та невеликий досвід в сфері керування. Жінка відкрила, мережу по продажам сімейного дозвілля. Час від часу, я допомагаю своїм батькам, дідуся поставив на ноги. Бабуся відпочиває в своєму будинку. А матері, я купив квартиру в м. Києв. Отже, за сім'єю я також дбаю. І бувало, допомагав батькам Тіні. Отже, на майбутнє ми плануємо багато всього, і на це потрібний час. У мене є ідея, з якою я ще не з ким не радився, але це буде таємницею, бо для цього мені придеться продавати усе моє. Я гадаю що жінка мене підтримає, і не буде у мені сумніватись. Адже, моя головна ціль, щоб мої діти, могли жити у розкоші, та нівчому собі не відмовляти.