Дитинство:
Дмитро народився 7 серпня 1994 року в м. Чернігів. При народженні дитини у батьків життя змінилося кординально на краще. Мати у Дмитра працювала в музичній школі, а батько був пожежним-рятувальником. Сім'я жила в достатку та ніколи не залежала від когось. У віці чотирьо-п'яти років Дмитра батько забрав до себе на роботу і йому там так сподобалось, що він з дуже раннього віку завжди мріяв стати пожежником. Батько йому там показував різну техніку, пожежно-технічне обладнання, давав говорити у гучномовець. Дмитру це подобалось дуже, він завжди просився, щоб піти з батьком на роботу та дивитись, як вони там зміну приймають, як проводять свій день, але ж на виклики його з собою не брали, так як це заборонено статутом Держаною Службою Надзвичайних Ситуацій. Батьки не звертали на це уваги, так як діти в маленькому віці завжди розказують своїм батькам ким вони хочуть стати в майбутньому. Дмитро ходив у садочок і йому дуже подобалось грати з дітьми. Після садочка у віці семи років батьки віддали Дмитра до молодшої школи. У перших класах хлопчик вчився на відмінно. Батьки дуже пишались Дмитром та мали на нього велиці надії в майбутньому. Початкову школу Дмитро закінчив на відмінно та перейшов до п'ятого класу.
Юність:
Після того як перейшов до 5 класу, він став вчитися трохи гірше. З'явилися нові предмети, побільшало навантаження і тому він не мав часу. Також в п'ятому класі мати Дмитра записала до музичної школи, де він грав на духових інструментах, а саме на тромбоні. Дмитро брав учать у різних конкурсах та займав там призову місця. Йому дуже подобалось. Також юнак грав у духовому оркестрі та брав участь у парадах на різні свята. Дмитро отримував подяки та дипломи у музичній школі, що його надихало та давало змогу рухатись вперед.
Після того, як він перейшов до шостого класу у нього померла бабуся. У сьомому, восьмому та дев'ятому класі знання значно покращились. Дмитро став більше читати літератури та цікавитись навколишнім світом. У старших класах у нього було тільки декулько четвірок, а всі інші оцінки були відмінні. Також як підходило закінчення школи, Дмитро почав задумуватись куди йому вступати, до якого ВУЗу та ставив собі пріоритети. Думав він дуже довго та все ж таки вирішив вступити до музичного колуджу.Школу закінчив добре та залишив після себе гарні відгуки від вчителів та керівництва школи. Після школи Дмитро вступив до музичного коледжа та показував там себе з позитивної сторони. Також там він брав участь у різноманітних Всеукраїнських конкурсах та брав там різні нагороди. У коледжі йому треба було вчитись чотири роки, які пролетіли там, як один день. Коледж Дмитро успішно закінчив та отримав диплом вчителя духових та ударних інструментів та керівника оркестру(ансамблю).
Доросле життя:
Після закінчення коледжу йому знадобилися гроші, щоб прогодувати себе та придбати квартиру. Збережень у Дмитра не було та і не мав він змоги ще заробляти. Він пішов працювати на будівництво, щоб хоча б на життя вистачало. Спочатку він тягав мішки з цементом, тобто був підсобним працівником, пізніше працював на навантажувачі і на сміттєвозі. Після всіх цих робіт він заробив собі немаленьку суму грошей та життя чоловіка покращилось. Тепер Дмитро може прогодувати себе. Згодом все таки Дмитро вирішує піти до лав Збройних Сил України та служити на вірність українському народові. Чоловік служить там п'ять років(один контракт) та дослужився до звання сержанта. В армії чоловік проявляв ініціативу, завжди здавав всі нормативи на відмінно. Особливу увагу придуляв службі РХБЗ захисту. Дмитро завжди любив виконувати нормативи по надяганню ОЗК та був у цьому зразковим військовослужбовцем. Службу він закінчує успішно та звільняється по закінченню контракта.
Дмитро рік просидів без роботи та навіть стояв на обліку у центрі зайнятості, щоб хоч якась фінансова допомога йому поступала. У вільний час він ходив на стадіон та займався там спортом, щоб тримати себе в добрій фізичній формі. Грав він у футбол на міському стадіоні та цікавився ним. Дома завжди переглядав футбольні турніри та вболівав там за нашу національну збірну та улюблений клуб.
Наш час:
Дмитро все таки вирішує після Збройних Сил України піти в Державну Службу Надзвичайних Ситуацій, так як він колись в дитинстві мріяв рятувати людські життя та допомагати їм. Дмитро одружився та має двох дітей. В ДСНС дослужився вже до звання "підполковник" та займає посаду зама начальника відділу Оперативно-Рятувальної Служби Захисту Населення, але на цьому зупинятись не збирається і продумує плани на майбутнє...
Дмитро народився 7 серпня 1994 року в м. Чернігів. При народженні дитини у батьків життя змінилося кординально на краще. Мати у Дмитра працювала в музичній школі, а батько був пожежним-рятувальником. Сім'я жила в достатку та ніколи не залежала від когось. У віці чотирьо-п'яти років Дмитра батько забрав до себе на роботу і йому там так сподобалось, що він з дуже раннього віку завжди мріяв стати пожежником. Батько йому там показував різну техніку, пожежно-технічне обладнання, давав говорити у гучномовець. Дмитру це подобалось дуже, він завжди просився, щоб піти з батьком на роботу та дивитись, як вони там зміну приймають, як проводять свій день, але ж на виклики його з собою не брали, так як це заборонено статутом Держаною Службою Надзвичайних Ситуацій. Батьки не звертали на це уваги, так як діти в маленькому віці завжди розказують своїм батькам ким вони хочуть стати в майбутньому. Дмитро ходив у садочок і йому дуже подобалось грати з дітьми. Після садочка у віці семи років батьки віддали Дмитра до молодшої школи. У перших класах хлопчик вчився на відмінно. Батьки дуже пишались Дмитром та мали на нього велиці надії в майбутньому. Початкову школу Дмитро закінчив на відмінно та перейшов до п'ятого класу.
Юність:
Після того як перейшов до 5 класу, він став вчитися трохи гірше. З'явилися нові предмети, побільшало навантаження і тому він не мав часу. Також в п'ятому класі мати Дмитра записала до музичної школи, де він грав на духових інструментах, а саме на тромбоні. Дмитро брав учать у різних конкурсах та займав там призову місця. Йому дуже подобалось. Також юнак грав у духовому оркестрі та брав участь у парадах на різні свята. Дмитро отримував подяки та дипломи у музичній школі, що його надихало та давало змогу рухатись вперед.
Після того, як він перейшов до шостого класу у нього померла бабуся. У сьомому, восьмому та дев'ятому класі знання значно покращились. Дмитро став більше читати літератури та цікавитись навколишнім світом. У старших класах у нього було тільки декулько четвірок, а всі інші оцінки були відмінні. Також як підходило закінчення школи, Дмитро почав задумуватись куди йому вступати, до якого ВУЗу та ставив собі пріоритети. Думав він дуже довго та все ж таки вирішив вступити до музичного колуджу.Школу закінчив добре та залишив після себе гарні відгуки від вчителів та керівництва школи. Після школи Дмитро вступив до музичного коледжа та показував там себе з позитивної сторони. Також там він брав участь у різноманітних Всеукраїнських конкурсах та брав там різні нагороди. У коледжі йому треба було вчитись чотири роки, які пролетіли там, як один день. Коледж Дмитро успішно закінчив та отримав диплом вчителя духових та ударних інструментів та керівника оркестру(ансамблю).
Доросле життя:
Після закінчення коледжу йому знадобилися гроші, щоб прогодувати себе та придбати квартиру. Збережень у Дмитра не було та і не мав він змоги ще заробляти. Він пішов працювати на будівництво, щоб хоча б на життя вистачало. Спочатку він тягав мішки з цементом, тобто був підсобним працівником, пізніше працював на навантажувачі і на сміттєвозі. Після всіх цих робіт він заробив собі немаленьку суму грошей та життя чоловіка покращилось. Тепер Дмитро може прогодувати себе. Згодом все таки Дмитро вирішує піти до лав Збройних Сил України та служити на вірність українському народові. Чоловік служить там п'ять років(один контракт) та дослужився до звання сержанта. В армії чоловік проявляв ініціативу, завжди здавав всі нормативи на відмінно. Особливу увагу придуляв службі РХБЗ захисту. Дмитро завжди любив виконувати нормативи по надяганню ОЗК та був у цьому зразковим військовослужбовцем. Службу він закінчує успішно та звільняється по закінченню контракта.
Дмитро рік просидів без роботи та навіть стояв на обліку у центрі зайнятості, щоб хоч якась фінансова допомога йому поступала. У вільний час він ходив на стадіон та займався там спортом, щоб тримати себе в добрій фізичній формі. Грав він у футбол на міському стадіоні та цікавився ним. Дома завжди переглядав футбольні турніри та вболівав там за нашу національну збірну та улюблений клуб.
Наш час:
Дмитро все таки вирішує після Збройних Сил України піти в Державну Службу Надзвичайних Ситуацій, так як він колись в дитинстві мріяв рятувати людські життя та допомагати їм. Дмитро одружився та має двох дітей. В ДСНС дослужився вже до звання "підполковник" та займає посаду зама начальника відділу Оперативно-Рятувальної Служби Захисту Населення, але на цьому зупинятись не збирається і продумує плани на майбутнє...
Останнє редагування:
