1.Дитинство
Доросле життя
...Через деякий час я повернувся на роботу , але нажаль не в свій офіс.
Була маленька зарплата, некомпетентні співробітники, я навіть не міг підвищити кваліфікацію бо по просту бракувало знань...
Після першого тяжкого робочого дня, я вирішив піти в бар , сам.
Я був дуже знервований , бо ця ситуація не виходила у мене з голови, по дорозі я тільки мислив про ту ситуацію, вона не давала мені спокою.
Коли я відкрив двері в бар я краєм ока побачив тих самих авторитетів , які не так давно знущалися наді мною, я почав трохи нервувати , бо один із компанії провів мене поглядом..
Я не зважаючи на це , сів на остатній столик по заду них , щоб точно переконатися, чи справді це вони..
...Так , мені ніколи не зраджувала пам'ять, ті самі особи.
*Різкий Дзвінок*
- Ало? Слухаю?
- Ало. Привіт , я думаю що ти мене вже не пам'таєш , це Сергій с чотирнастки, може згадаєш.
- Так , слухаю тебе *Під станом алкоголя я навіть забув своїх друзів дитинства*
- У мене до тебе справа , треба знайти кілька "типочків" які викрали у приятеля сумку з грошима.
- Ну дивись *Не можна розпізнати слова" можешь приехать в бар ко мне, Дубровка называется , тут сидят пару типов и лежит одна коричневая сумка.
- Зараз буду . 5 хвилин.
*Гудки*
Приїхав чорний бус через кілька хвилин , вони залетеліти і почали громити пів бару , мене хтось схопив за руку і повів у невідомий напрямок
В той самий час заходить мій друг до кабінету та пропронує мені працювати пліч о пліч з ним , бо "Сєрий" мене знає как хорошого спортсмена та кваліфікованого юриста.
Я довго не думаючи, звільнився , мені вже не було що втрачати.
Але на цьому я не закінчив..
Я почав працювати зі своїм другом , він мені допоміг стати тим , ким я зараз є.
В той самий день , вони затримали все угрупування , та повернули мені частку від мого бізнесу через суд. Я вирішив зав'язати з юриспунденцією , та піти в органи..
Після вчорашнього дня , я вже приступив до роботи і взяв на себе велику відповідальність як агент СБУ.
Переглянути вкладення
- Народився я у місті Києві , мама працювала вчителем, а батько водієм, у мене є молодша сестра, якій вже кілька років, у школі я не від кого не відрізнявся , вчився середньо , мав двух друзів з
- якими почав шлях спортсмена у дитячій спортивній школі №14 "САМБО" , в школі наша трійка завжди була на слуху , ми любили бешкетувати , завжди шукали пригоди, до кінця школи завжди були разом. Я дуже полюбляв спорт , там я міг пізнати не тільки себе і свій характер але і провести час з користю , вчитися я не любив , але мені завжди подобалось бути на стороні справедливості, мріяв стати суддею, та творити правосуддя.
- Мої школьні роки були дуже нудні, у мене не було якогось золотого дитинства , я дуже вдячний своїм батькам що вони завжди робили для мене тільки краще. Але коли мені надавалась згода попрацювати , я завжди був за. Перша моя робота була у нашому селі Данино, я збирав сусідці яблуки та за це отримував кілька гривень на морозиво, я тоді не розумів що у нас доволі тяжка ситуація з грошима , але і без того я вмів знайти чим себе зайняти.
Переглянути вкладення
2.Юність
- Ближче до кінца школи я почав інтенсивно вивчати історію та українську мову.
- Отримував хороші оцінки з усіх предметів, крім алгебри.
- Я взагалі був не успішним та дратівливим, швидше за все було пов'язано з тим, що я постійно переїжджав, переходив з однієї школи в іншу, постійні конфлікти між однокласниками.
- Але незважаючи на все це , вирішив що хочу бути найкращим у сфері Пра-во.
- Я сдав всі екзаміни вище середнього балу та нарешті поступив у колледж . В колледжі, протягом навчання я завжди тяжко тренувався та віддавав себе спорту , так як у мене було декілька знайомих з СБУ , я завжди був у ближньому контакті зі збірної НАВС г.Києва зі Спортивного та Бойового самбо, вони мене завжди були ради бачити у себе на тренуваннях та змаганнях.
- Я ніколи не зустрічався з дівчатами , бо я вважав що краще завжди йти тільки до цілі , а відносини будуть мені заважати..
- Я кожен день вивчився , працював та часом займайся спортом , вирішив що треба змінити своє життя та кинув свій навчальний заклад.
- І відкрив свою компанію, в якій відбирав лише найкращих адвокатів міста, по переду було багато цілей, для першого вньоску я позичів гроші у деяких осіб , звісно під відсоток ....
- Але на жаль настала страшна криза і я був змушений її закрити, у мене залишилося всього 4 дні , для того щоб віддати заборгованність за недоторканність , але прибутку не було зовсім...
- Я покинув свою справу, та влаштувався помічником адвоката в той же день , мені потрібні гроші щоб я віддав все ж таки борг...
- Отримавши аванс, я одразу поїхав до них щоб поговорити. Приїхавши на місце я зайшов у якийсь не зрозумілий двір , була буквально замкнута территорія , нікуди було навіть тікати , я аккуратно озираючись підійшов до гаражів та стояв спиною до знака "STOP" та чекав на них.
- Як тільки почув шелест та одразу розвернувся , але вже було пізно...
- Повернувши голову , мене вдарили 2 рази залізякою у область щелепи, у мене запаморочилась голова і я впав...
- Прокинувся я пограбований в невідомому для мене місці , почував себе максимально погано , у мене паморочилась голова , я дуже хотів блювати..
- ..Я заснув..
- Прокинувся від ударів по корпусу , нічого не розуміючи, я вже був прикований до крісла. На шиї у мене був маленький тягар , який можна підтягувати щоб піддушувати. Діалог у нас не було , той хто мене бив , вів монолог, він мені диктував свої умови , що буде з моєю родиною , якщо я ще раз їм не віддам гроші...
- Після цих слів , він почав мене катувати, спочатку він забрав усі речі які не знайшов при першому разі а потім почав робити маленькі надрізи біля вуха... Вони мене відпустили коли побачили що я починаю втрачати свідомість.. На той момент у мене був больовий шок..
- Я опинився в лікарні, без речей , без нічого , мої батьки не знали що зі мною стало у цей день.
- Я пройшов тривалу реабілітацію як у лікарні так і у психолога...Я міг би звернунітися до своїх знайомих за допомогою, але ті покидьки знали все про мою родину, да і навіщо звертатися до когось, я вже віддав їм борг, але не грошима...
-
Доросле життя
...Через деякий час я повернувся на роботу , але нажаль не в свій офіс.
Була маленька зарплата, некомпетентні співробітники, я навіть не міг підвищити кваліфікацію бо по просту бракувало знань...
Після першого тяжкого робочого дня, я вирішив піти в бар , сам.
Я був дуже знервований , бо ця ситуація не виходила у мене з голови, по дорозі я тільки мислив про ту ситуацію, вона не давала мені спокою.
Коли я відкрив двері в бар я краєм ока побачив тих самих авторитетів , які не так давно знущалися наді мною, я почав трохи нервувати , бо один із компанії провів мене поглядом..
Я не зважаючи на це , сів на остатній столик по заду них , щоб точно переконатися, чи справді це вони..
...Так , мені ніколи не зраджувала пам'ять, ті самі особи.
*Різкий Дзвінок*
- Ало? Слухаю?
- Ало. Привіт , я думаю що ти мене вже не пам'таєш , це Сергій с чотирнастки, може згадаєш.
- Так , слухаю тебе *Під станом алкоголя я навіть забув своїх друзів дитинства*
- У мене до тебе справа , треба знайти кілька "типочків" які викрали у приятеля сумку з грошима.
- Ну дивись *Не можна розпізнати слова" можешь приехать в бар ко мне, Дубровка называется , тут сидят пару типов и лежит одна коричневая сумка.
- Зараз буду . 5 хвилин.
*Гудки*
Приїхав чорний бус через кілька хвилин , вони залетеліти і почали громити пів бару , мене хтось схопив за руку і повів у невідомий напрямок
В той самий час заходить мій друг до кабінету та пропронує мені працювати пліч о пліч з ним , бо "Сєрий" мене знає как хорошого спортсмена та кваліфікованого юриста.
Я довго не думаючи, звільнився , мені вже не було що втрачати.
Але на цьому я не закінчив..
Я почав працювати зі своїм другом , він мені допоміг стати тим , ким я зараз є.
В той самий день , вони затримали все угрупування , та повернули мені частку від мого бізнесу через суд. Я вирішив зав'язати з юриспунденцією , та піти в органи..
Після вчорашнього дня , я вже приступив до роботи і взяв на себе велику відповідальність як агент СБУ.
Переглянути вкладення
