Дитинство
18 листопада 2003 року в м.Севастополь на світ з’явилась дівчина Лілі. В неї було дуже гарне волосся та карі очі. Батько дівчинки був військовим, він рідко був дома, весь час він проводив на бойових позиціях та навчаннях. Мати дівчинки була поліцейської, весь свії час вона проводила на роботі, тому дівчинку виховувала бабуся та старший брат. Лілі не дуже подобалося жити з бабусею, але вибору в неї не було. В 3 роки вона пішла до садочка де знайшла собі друзів, батьки раділи за дівчинку. Дівчині виконується 7 років і настає час іти до школи.
Переломний момент №1
Перший навчальний день, Лілі познайомилась з класом, після уроків всі пішли гуляти на шкільний двір. Побачивши подругу з садочка дівчинка побігла до неї, вона була не уважна та впала на бордюр. Прокинулась Лілі вже в лікарні….. Побачивши біля себе брата, вона спитала у брата що з нею. Брат не хотів злякати сестричку, тому сказав її що трохи спина пошкоджена, а так все добре. Насправді вона зламала хребет... Протягом 2 років дівчинка була на різних операціях, в різних лікарнях і навіть в інших країнах. Відпочиваючи в кімнаті, після приїзду з іншої країни дівчина почула як до неї стукають у двері, та сказала заходьте. В кімнату зайшов лікар, та сказав її що їм треба порозмовляти, вона трохи піднялась та почала уважно його слухати.
- Вже багато часу пройшло, і я вважаю що настав саме той момент-сказав лікар.
- Ви в цьому впевнені лікарю? – спитала Лілі
- Так. - Відповів лікар, передавши довідку з випискою з лікарні.
Зі сльозами на очах вона обняла лікаря та сказала дякую.
Шкільні роки
Після повернення додому настав час повертатись до школи. Пійшовши до школи Лілі зустріла знайомих з садочка, до неї було багато питань де вона була весь цей час, але на всі питання вона мовчала. На жаль, була людина котра знала що трапилось, вона розповіла своїй подрузі й так дізнався весь клас. Всі підходили до дівчинки жаліли її, але вона не розуміла що трапилось, так як вона нікому не сказала що з нею було. На наступний день все тривало, під кінець шкільного дня Лілі зрозуміла, що її подруга все розповіла класу. Знайшовши подругу вона порозмовляла з нею та вони навіть встигли трохи посваритись.
Переломний момент №2
22 лютого 2014 року дівчина прокинулась від дзвінка батьків, вони були дуже схвильовані, піднявши трубку вона почала уважно їх слухати. Батько поясни дівчині, що в їхньому місті небезпечно, та їм треба збирати речі та їхати до знайомих в м.Херсон. Дівчина порозмовлявши з батьками з очами на сльозах почала збирати сумку, поки Кароліна збирала сумку брат разом з бабусею шукали водія котрий вивезе їх з Севастополя. Через 5 годин Лілі була на квартирі в м.Херсон, дорога була дуже тяжкою їм приходилось проїжджати через окуповані міста та блокпости. Через два дні батько розповів дівчині, що їхнє місто в окупації, та їм доведеться пожити трохи в Херсоні тому-що у них небезпечно. Лілі дуже розчарувалась але нічого не могла поробити, із за своєї травми вона хотіла навчатись в школі так як 2 роки пролежала в лікарнях та навчалась з репетитарами, тому вона вирішила піти до школа. В наступний день Лілі разом з бабусею пішла подавати заявку на навчання в школі, вже через декілька днів дівчина пішла в школу.
Доросле життя
Закінчивши школу Лілі переїхала в м.Одеса, там вона вирішила навчатись та вступила в Військову академію. Пройшло декілька років дівчина продовжила своє навчання, знайшла друзів та відпочивала від минулого. І ось сьогодні дівчина зустріла другу війну в своєму житті……
Так як Лілі вже було 18 років вона покликалася воювати. Батьки не дуже зраділи цієї новині але розуміли, що це професія доньки та допомогли її з обмундируванням. Лілі була одним з найкращих студентів академії, і це її дуже допомогло, завдяки теорії вона чудово змогла проявити себе в практиці. В один день по базі був приліт, дівчина попала в лікарню з пораненнями, перед операцією вона встигла сказати лікарям що у неї був зламаний хребет, це було дуже важливо для лікарів як потім вияснилось. Близько 2 тижнів Лілі пролежала в лікарні на реабілітації. Виписавшись з лікарні вона поїхала до батьків в м.Київ, порадившись з ними вона вирішила деякий час відпочити від праці, та залишилась у батьків. Через 2 дні після приїзду Лілі в Київ батька викликали на працю. Лілі залишилась з мамою та братом, так як бабуся була в Херсоні. В одну ніч дівчинка прокинулась від почуття що щось не так, її мати сиділа на кухні та плакала. Дівчинка підійшла та спитала, що трапилось? Мати не змогла цього сказати та просто дала телефон з включеним листуванням, дівчина почала читати переписку та заплакала…
Минул місяць.. Вся сім’я зібралась, але батька з ними більше не буде. Після того, як дівчинка зрозуміла що нічого не змінити, вона повернулася на службу. Де займала такі посади як Підполковник та Полковник Збройних Сил України, з часом вона знялась з високих посад. Начебто все наладилось але в домівку зі всіма її родичами прилетіла ракета, Лілі вже не могла нічого не змінити, не виправити, її залишалось тільки жити далі.
Сильно не засуджуйте, я сама писала)
18 листопада 2003 року в м.Севастополь на світ з’явилась дівчина Лілі. В неї було дуже гарне волосся та карі очі. Батько дівчинки був військовим, він рідко був дома, весь час він проводив на бойових позиціях та навчаннях. Мати дівчинки була поліцейської, весь свії час вона проводила на роботі, тому дівчинку виховувала бабуся та старший брат. Лілі не дуже подобалося жити з бабусею, але вибору в неї не було. В 3 роки вона пішла до садочка де знайшла собі друзів, батьки раділи за дівчинку. Дівчині виконується 7 років і настає час іти до школи.
Переломний момент №1
Перший навчальний день, Лілі познайомилась з класом, після уроків всі пішли гуляти на шкільний двір. Побачивши подругу з садочка дівчинка побігла до неї, вона була не уважна та впала на бордюр. Прокинулась Лілі вже в лікарні….. Побачивши біля себе брата, вона спитала у брата що з нею. Брат не хотів злякати сестричку, тому сказав її що трохи спина пошкоджена, а так все добре. Насправді вона зламала хребет... Протягом 2 років дівчинка була на різних операціях, в різних лікарнях і навіть в інших країнах. Відпочиваючи в кімнаті, після приїзду з іншої країни дівчина почула як до неї стукають у двері, та сказала заходьте. В кімнату зайшов лікар, та сказав її що їм треба порозмовляти, вона трохи піднялась та почала уважно його слухати.
- Вже багато часу пройшло, і я вважаю що настав саме той момент-сказав лікар.
- Ви в цьому впевнені лікарю? – спитала Лілі
- Так. - Відповів лікар, передавши довідку з випискою з лікарні.
Зі сльозами на очах вона обняла лікаря та сказала дякую.
Шкільні роки
Після повернення додому настав час повертатись до школи. Пійшовши до школи Лілі зустріла знайомих з садочка, до неї було багато питань де вона була весь цей час, але на всі питання вона мовчала. На жаль, була людина котра знала що трапилось, вона розповіла своїй подрузі й так дізнався весь клас. Всі підходили до дівчинки жаліли її, але вона не розуміла що трапилось, так як вона нікому не сказала що з нею було. На наступний день все тривало, під кінець шкільного дня Лілі зрозуміла, що її подруга все розповіла класу. Знайшовши подругу вона порозмовляла з нею та вони навіть встигли трохи посваритись.
Переломний момент №2
22 лютого 2014 року дівчина прокинулась від дзвінка батьків, вони були дуже схвильовані, піднявши трубку вона почала уважно їх слухати. Батько поясни дівчині, що в їхньому місті небезпечно, та їм треба збирати речі та їхати до знайомих в м.Херсон. Дівчина порозмовлявши з батьками з очами на сльозах почала збирати сумку, поки Кароліна збирала сумку брат разом з бабусею шукали водія котрий вивезе їх з Севастополя. Через 5 годин Лілі була на квартирі в м.Херсон, дорога була дуже тяжкою їм приходилось проїжджати через окуповані міста та блокпости. Через два дні батько розповів дівчині, що їхнє місто в окупації, та їм доведеться пожити трохи в Херсоні тому-що у них небезпечно. Лілі дуже розчарувалась але нічого не могла поробити, із за своєї травми вона хотіла навчатись в школі так як 2 роки пролежала в лікарнях та навчалась з репетитарами, тому вона вирішила піти до школа. В наступний день Лілі разом з бабусею пішла подавати заявку на навчання в школі, вже через декілька днів дівчина пішла в школу.
Доросле життя
Закінчивши школу Лілі переїхала в м.Одеса, там вона вирішила навчатись та вступила в Військову академію. Пройшло декілька років дівчина продовжила своє навчання, знайшла друзів та відпочивала від минулого. І ось сьогодні дівчина зустріла другу війну в своєму житті……
Так як Лілі вже було 18 років вона покликалася воювати. Батьки не дуже зраділи цієї новині але розуміли, що це професія доньки та допомогли її з обмундируванням. Лілі була одним з найкращих студентів академії, і це її дуже допомогло, завдяки теорії вона чудово змогла проявити себе в практиці. В один день по базі був приліт, дівчина попала в лікарню з пораненнями, перед операцією вона встигла сказати лікарям що у неї був зламаний хребет, це було дуже важливо для лікарів як потім вияснилось. Близько 2 тижнів Лілі пролежала в лікарні на реабілітації. Виписавшись з лікарні вона поїхала до батьків в м.Київ, порадившись з ними вона вирішила деякий час відпочити від праці, та залишилась у батьків. Через 2 дні після приїзду Лілі в Київ батька викликали на працю. Лілі залишилась з мамою та братом, так як бабуся була в Херсоні. В одну ніч дівчинка прокинулась від почуття що щось не так, її мати сиділа на кухні та плакала. Дівчинка підійшла та спитала, що трапилось? Мати не змогла цього сказати та просто дала телефон з включеним листуванням, дівчина почала читати переписку та заплакала…
Минул місяць.. Вся сім’я зібралась, але батька з ними більше не буде. Після того, як дівчинка зрозуміла що нічого не змінити, вона повернулася на службу. Де займала такі посади як Підполковник та Полковник Збройних Сил України, з часом вона знялась з високих посад. Начебто все наладилось але в домівку зі всіма її родичами прилетіла ракета, Лілі вже не могла нічого не змінити, не виправити, її залишалось тільки жити далі.
Сильно не засуджуйте, я сама писала)
Останнє редагування:
