Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ):
Бондарук Максим Романович
Стать: чоловіча
Мати - Наталія
Батько - Роман
Зріст та вага: 63кг
Дата народження: 18.04.2004
Вік: 19років
Місце народження: м. Ковель
Національність: Українець
Місце проживання: м. Ковель
Захоплення: люблю грати на гітарі
Сімейний стан: без пари
Статура: мускулатурна
Колір очей: зелений
Зачіска: волосся йде вверх
Відмітні знаки: в мене родінка на шиї
Дитинство.
Життя Максима почалося як у всіх дітей в місті , це був не простий час і всім доводилося працювати щоб жити. Батько Максима працював інструктором на залізниці, його мама ж сиділа з дітьми, не працювала. Батько Максима був унікальною людиною, він був успішним працівником. Саме батько направляв Максима на успішний шлях. Це дуже вплинуло на самого хлопця, батько був суворим, но справедливим. Повернемося до ранніх років життя хлопчика, його мати була православною і це впливало на дитинство. У сім'ї було багато конфліктів, і хлопчик розривався між батьками. Мама з нього намагалася зробити православного, батько ж намагався виростити справжнього чоловіка. Суперечки, розбіжності дедалі частіше стали відбуватися. Ви запитаєте що робив у цей час хлопчик? - Максим просто дивився, йому було лише 5 років, що він міг зробити? Він, звичайно, плакав, але й отримував за це від батька. Він дивився і набирався "досвіду", його характер уже почав формуватися.
Підліткове життя
Максиму вже 10 років, хлопчик готовий працювати. Максим п
був маленьким по суті, кволої статури, зі слабкими ручками. Напевно, він був гарний, якщо не вийшло з силою? Ні, навіщо тобі ця краса – отець Максима саме так і казав. Хлопчик був неакуратним, про зачіску можна було забути, про запах теж забудьте. Опустимо зовнішність. Постійні сварки не закінчилися, батько так само йшов з дому, так само вчив Максимка жити правильно. Мама в момент, коли батько йшов водила всіх дітей до церкви, їх там годували, вчили по своєму, одним словом виховували. Часті побої та сварки позначалися на Максиму, він з дитинства був закритим, не товариським. З друзів у нього були лише брати та сестри, та й які це друзі. Максим ходив до міської гімназії, де він навчався, з навчанням у нього було все дивно. Хлопчик міг принести додому як чудову оцінку, так і погану, але не можна було сказати, що хлопчик був дурним. У церкві з ним добре займалися і приділяли майже весь час на навчання та молитви.
Школа.
Якщо ми торкнулися такої болючої теми для Максимка як школа, ви повинні знати що відбувалося з хлопчиком там. Перейдемо до деталей Максима часто били у школі свої однокласники, він був найменшим у класі, і це давало право кожному вдарити його. Але характер робив свою справу, Максим хоч був і слабким хлопчиком, але постійно давав відсіч, хоч і завжди програвав. Але це була чудова мотивація щоб почати покращення свого тіла, модернізацію як зараз кажуть. Максим активно займався і спортом, і навчанням. Завдяки його мамі він був на хорошому рахунку у вчителів.
Максим чоловік.
Хлопцеві вже було 16 років, зі слабкого хлопця він швидко прогресував і ставав більшою статурою. Головне, що він міг тепер не терпіти всіх бійок, він міг уже дати справжню відсіч. Батько продовжував підтримувати хлопця, йому подобалося, що робив Максим із собою, адже сам батько був великої статури, і свого часу теж займався так собою. Що можна сказати про характер та про вчинки хлопця. Андрій все так-таки не був товариським, закритим, нахабним, гордим, відважним, сміливим, і так можна перераховувати нескінченно. Час минав, Максим ставав усе старшим, все мудрішим, набирався досвіду в різних сферах. Хлопець з 17 років став думати про майбутнє. На даний момент Максим мав уже спортивну статуру, навіть велику. Вів здоровий спосіб життя і мріяв поїхати в столицю, стати справжнім захисником своєї країни. Він хотів бути військовим і поліцейським, йому подобалося все, що пов'язано з силовою структурою. Залишилося вибрати куди і зрозуміти як. Для хлопця з невеличкого міста це було зробити дуже складно. Хлопець визначився, він хоче бути поліцейським, а далі, як піде. Залишився найважчий - перебратися до столиці. До 18 років хлопець продовжував тренуватися і готував себе до заліків. На той час він уже закінчив школу. Не можна сказати, що Максим був відмінником, але він був хорошистом, не найдурніший хлопець в гімназії. Батькам він не став говорити про свою мрію, та й навіщо їм це знати? Батько б його побив, а мати відвернулася б від нього дізнавшись що він хоче піти від них. Вільний час від тренувань він працював і заробляв на переїзд і перший капітал.
День X.
"Час-пора! Не місце мені більше в цьому окрузі, я вартий більшого!" - Максим.
Готувався він до цього більше 1 року, і настав день X. Увечері хлопець зібрав усі речі, забрав усі свої заощадження та написав прощальну записку батькам. Рано-вранці він пішов з дому, залишивши записку. До цього він дізнався, що по певних днях проходять автобуси до столиці, він домовився з водієм. До столиці 5 години їзди, ці 5 годин тривали для нього як цілодобово. Він боявся, що з ним може статися в такому великому мегаполісі, і він думав уже повернутися. Але було вже запізно.
Нове життя.
Максим після приїзду в Київ відразу ж знайшов собі житло, і пішов дізнаватися про поліцейську академію. Яке щастя було для Максима, коли він дізнався, що вона відкрита, і він відразу ж написав анкету. Через 2 тижні йому надійшла пошта. Його схвалили на співбесіду! Його щастя не було межі, але це тільки початок, далі - більше. Співбесіду він пройшов чудово, і його зарахували до академії поліції. 6 місяців він старанно навчався, тренувався, і настав час фінального тесту. Тест він написав, і залишилося чекати на практичний тест. Через 2 тижні йому передали, що він офіційно допущений до стажування в поліцію. Стажування тривало 2 місяці, далі вже самостійний патруль, і просування кар'єрними сходами.
ЗСУ– ні.
Служба Максима відрізнялася особливо від служби інших стажистів, він був не досвідчений, йому все було в новинку. У деяких моментах він реально боявся, адже хтозна що буде з тобою сьогодні ввечері. Тривало так довго. Через 3 роки Максиму набридло це все, йому набридло життя, навіщо він ризикує собою?
Він пішов із поліції, і більше ніде не хотів працювати, він тепер розуміє свого батька – вільну людину! Він хотів повернутися в своє містечко через 4 роки, але зрозумів, що зробить тільки гірше для всіх. Максим не мав сім'ї, дітей, дівчини, навіть власного будинку, нічого нічого не було. Але були гроші, які він почав витрачати дуже швидко. Здебільшого витрачав на алкоголь, елітну їжу, дорогий одяг. І так тривало досить довго.
Теперішній час.
Максиму 28 років, він одружився, зовсім недавно купив собі велеченьку квартиру в столиці, та придбав собі раптора.
Працює Максим в НПУ (всежтаки вернувся в поліцію), у нього появився син, він жив і не дивлячись які були трудності він зробив з себе вірну,доброзичливу,нездоланну людину...
Слава Україні !!!
Бондарук Максим Романович
Стать: чоловіча
Мати - Наталія
Батько - Роман
Зріст та вага: 63кг
Дата народження: 18.04.2004
Вік: 19років
Місце народження: м. Ковель
Національність: Українець
Місце проживання: м. Ковель
Захоплення: люблю грати на гітарі
Сімейний стан: без пари
Статура: мускулатурна
Колір очей: зелений
Зачіска: волосся йде вверх
Відмітні знаки: в мене родінка на шиї
Дитинство.
Життя Максима почалося як у всіх дітей в місті , це був не простий час і всім доводилося працювати щоб жити. Батько Максима працював інструктором на залізниці, його мама ж сиділа з дітьми, не працювала. Батько Максима був унікальною людиною, він був успішним працівником. Саме батько направляв Максима на успішний шлях. Це дуже вплинуло на самого хлопця, батько був суворим, но справедливим. Повернемося до ранніх років життя хлопчика, його мати була православною і це впливало на дитинство. У сім'ї було багато конфліктів, і хлопчик розривався між батьками. Мама з нього намагалася зробити православного, батько ж намагався виростити справжнього чоловіка. Суперечки, розбіжності дедалі частіше стали відбуватися. Ви запитаєте що робив у цей час хлопчик? - Максим просто дивився, йому було лише 5 років, що він міг зробити? Він, звичайно, плакав, але й отримував за це від батька. Він дивився і набирався "досвіду", його характер уже почав формуватися.
Підліткове життя
Максиму вже 10 років, хлопчик готовий працювати. Максим п
був маленьким по суті, кволої статури, зі слабкими ручками. Напевно, він був гарний, якщо не вийшло з силою? Ні, навіщо тобі ця краса – отець Максима саме так і казав. Хлопчик був неакуратним, про зачіску можна було забути, про запах теж забудьте. Опустимо зовнішність. Постійні сварки не закінчилися, батько так само йшов з дому, так само вчив Максимка жити правильно. Мама в момент, коли батько йшов водила всіх дітей до церкви, їх там годували, вчили по своєму, одним словом виховували. Часті побої та сварки позначалися на Максиму, він з дитинства був закритим, не товариським. З друзів у нього були лише брати та сестри, та й які це друзі. Максим ходив до міської гімназії, де він навчався, з навчанням у нього було все дивно. Хлопчик міг принести додому як чудову оцінку, так і погану, але не можна було сказати, що хлопчик був дурним. У церкві з ним добре займалися і приділяли майже весь час на навчання та молитви.
Школа.
Якщо ми торкнулися такої болючої теми для Максимка як школа, ви повинні знати що відбувалося з хлопчиком там. Перейдемо до деталей Максима часто били у школі свої однокласники, він був найменшим у класі, і це давало право кожному вдарити його. Але характер робив свою справу, Максим хоч був і слабким хлопчиком, але постійно давав відсіч, хоч і завжди програвав. Але це була чудова мотивація щоб почати покращення свого тіла, модернізацію як зараз кажуть. Максим активно займався і спортом, і навчанням. Завдяки його мамі він був на хорошому рахунку у вчителів.
Максим чоловік.
Хлопцеві вже було 16 років, зі слабкого хлопця він швидко прогресував і ставав більшою статурою. Головне, що він міг тепер не терпіти всіх бійок, він міг уже дати справжню відсіч. Батько продовжував підтримувати хлопця, йому подобалося, що робив Максим із собою, адже сам батько був великої статури, і свого часу теж займався так собою. Що можна сказати про характер та про вчинки хлопця. Андрій все так-таки не був товариським, закритим, нахабним, гордим, відважним, сміливим, і так можна перераховувати нескінченно. Час минав, Максим ставав усе старшим, все мудрішим, набирався досвіду в різних сферах. Хлопець з 17 років став думати про майбутнє. На даний момент Максим мав уже спортивну статуру, навіть велику. Вів здоровий спосіб життя і мріяв поїхати в столицю, стати справжнім захисником своєї країни. Він хотів бути військовим і поліцейським, йому подобалося все, що пов'язано з силовою структурою. Залишилося вибрати куди і зрозуміти як. Для хлопця з невеличкого міста це було зробити дуже складно. Хлопець визначився, він хоче бути поліцейським, а далі, як піде. Залишився найважчий - перебратися до столиці. До 18 років хлопець продовжував тренуватися і готував себе до заліків. На той час він уже закінчив школу. Не можна сказати, що Максим був відмінником, але він був хорошистом, не найдурніший хлопець в гімназії. Батькам він не став говорити про свою мрію, та й навіщо їм це знати? Батько б його побив, а мати відвернулася б від нього дізнавшись що він хоче піти від них. Вільний час від тренувань він працював і заробляв на переїзд і перший капітал.
День X.
"Час-пора! Не місце мені більше в цьому окрузі, я вартий більшого!" - Максим.
Готувався він до цього більше 1 року, і настав день X. Увечері хлопець зібрав усі речі, забрав усі свої заощадження та написав прощальну записку батькам. Рано-вранці він пішов з дому, залишивши записку. До цього він дізнався, що по певних днях проходять автобуси до столиці, він домовився з водієм. До столиці 5 години їзди, ці 5 годин тривали для нього як цілодобово. Він боявся, що з ним може статися в такому великому мегаполісі, і він думав уже повернутися. Але було вже запізно.
Нове життя.
Максим після приїзду в Київ відразу ж знайшов собі житло, і пішов дізнаватися про поліцейську академію. Яке щастя було для Максима, коли він дізнався, що вона відкрита, і він відразу ж написав анкету. Через 2 тижні йому надійшла пошта. Його схвалили на співбесіду! Його щастя не було межі, але це тільки початок, далі - більше. Співбесіду він пройшов чудово, і його зарахували до академії поліції. 6 місяців він старанно навчався, тренувався, і настав час фінального тесту. Тест він написав, і залишилося чекати на практичний тест. Через 2 тижні йому передали, що він офіційно допущений до стажування в поліцію. Стажування тривало 2 місяці, далі вже самостійний патруль, і просування кар'єрними сходами.
ЗСУ– ні.
Служба Максима відрізнялася особливо від служби інших стажистів, він був не досвідчений, йому все було в новинку. У деяких моментах він реально боявся, адже хтозна що буде з тобою сьогодні ввечері. Тривало так довго. Через 3 роки Максиму набридло це все, йому набридло життя, навіщо він ризикує собою?
Він пішов із поліції, і більше ніде не хотів працювати, він тепер розуміє свого батька – вільну людину! Він хотів повернутися в своє містечко через 4 роки, але зрозумів, що зробить тільки гірше для всіх. Максим не мав сім'ї, дітей, дівчини, навіть власного будинку, нічого нічого не було. Але були гроші, які він почав витрачати дуже швидко. Здебільшого витрачав на алкоголь, елітну їжу, дорогий одяг. І так тривало досить довго.
Теперішній час.
Максиму 28 років, він одружився, зовсім недавно купив собі велеченьку квартиру в столиці, та придбав собі раптора.
Працює Максим в НПУ (всежтаки вернувся в поліцію), у нього появився син, він жив і не дивлячись які були трудності він зробив з себе вірну,доброзичливу,нездоланну людину...
Слава Україні !!!
