Дитинство:
Максим Кеві народився 18 червня 2000 року, в маленькому селищі Варварівка, що на Житомирщині, Емільчинського району, в сімействі заможного поляка та українки. Його батько, відомий на всю Україну письменник, який ховається під псевдонімом - "Жуйкович Полска-Златар". А його мати звичайна працівниця давнього "КолГоспу". Максимко виріс в сім'ї добробуту та вільного світогляду, він змалку вже міг розмовляти на трьох мовах, таких як: Польська, Українська та Білоруська. З раннього дитинства Максим хотів піти по стопам свого батька, але з часом його вподоьання до творчості змінилися, змвнивши свої уподобання на історичні знахідки України, але для Максима це було дуже складно вибрати свій правильний шлях. Максимко закінчив 11 класів Варварівської ЗЗСО 1-3 ступеню, отримавши золоту нагороду за досягнення в навчанні та червоний атестат з відзнакою "Відминник". За період навчання в школі, Максимко був лідером олімпіад, він отримував задоволення навіть від того, що він просто навчався. Він отримав великий рівень репутації в селещі, але залишатися він там не міг, тому що освіта в сучасні часи важлива для кожного. Після довгих міркувань, Максим вирішив вступити в Університет аграрних технологій, де і зацікавився ідеями аграрного землеробства.
Доросле життя та кар'єра:
П'ять років для Максима пролетіли дуже швидко.
Стажування у фермерських господарствах Німеччини та Франції стало переломним моментом у його житті. Він побачив, як можна поєднати традиції та інновації, і вирішив повернутися додому, щоб застосувати цей досвід.
Рішення залишитися в селі:
Після завершення навчання Макс відмовився від пропозицій роботи у великих компаніях. Натомість він вирішив повернутися до рідного села, незважаючи на те, що багато хто не розумів його вибору.
«Чому ти хочеш повернутися сюди? Тут же немає майбутнього», – часто казали йому друзі. Але Макс бачив у цьому не проблему, а виклик. Прийшов час повертатися до свого рідного села, до своєї сім'ї. Повернувшись до Варварівки, Максим звернув увагу на майже стоячий "КолГосп", його настільки потріпило життя, що робітники боялись заходити в середину. На вигляд КолГосп - стара, майже покинута форма, з залишками живого. Йому було дуже страшно дивитися, як його рідна мати ходить туди працювати, переживаючи кожен день за своє життя, щоб цей комплекс не рухнув в одну секунду. Максим прийняв рішення викупити його в сільської голови, вона виставила суму за нього, в ті часи не великі - не маленькі гроші - 4.750 гривень. Максим авжеж погодився і вже на наступний день він почав глобальний ремонт, вже на новій фермі, під назвою "Варварівський продукт". Крім скотарства, він маючи "Аграрну" освіту заснував власне господарство, яке зосереджувалось на вирощуванні органічних культур, без хімічних добрив та пестицидів. Його продукція стала самою популярною серед населення Емільчинського району.
Бачачи, як інші КолГоспи гинуть, Макс вирішує діяти в величезних Маштабах. Він почав організовувати кооперативи, для реорганізації вже ферм на новий лад. Сплітно з іншими інтузіаністами він ініціював проведення семінарів, та відкрив першу школу на Західній Україні, яка навчала правильній фермерській діяльності. Окрім фермерства, Максим став активним членом місцевої громади. Він заснував ініціативну групу для обговорення проблем села, а також брав участь у ремонті школи та клубу. Завдяки його зусиллям у селі та по всьому районі почали проводити культурні заходи: ярмарки, фестивалі народної музики, майстер-класи для дітей. Макс став амбасадором екологічного стилю життя у Житомирській області . Його господарство відвідують представники ЗМІ, екотуристи та навіть студенти з інших регіонів України. Він також співпрацює з екологічними організаціями, просуваючи ідею сталого розвитку серед молоді.
Наші дні:
Максим настільки активізував своє життя, що отримав змогу поїхати жити в центр Західної Україні з своєю сім'єю і продовжувати вже центрі розвивати правильну фермерську діяльність.
Максим Кеві народився 18 червня 2000 року, в маленькому селищі Варварівка, що на Житомирщині, Емільчинського району, в сімействі заможного поляка та українки. Його батько, відомий на всю Україну письменник, який ховається під псевдонімом - "Жуйкович Полска-Златар". А його мати звичайна працівниця давнього "КолГоспу". Максимко виріс в сім'ї добробуту та вільного світогляду, він змалку вже міг розмовляти на трьох мовах, таких як: Польська, Українська та Білоруська. З раннього дитинства Максим хотів піти по стопам свого батька, але з часом його вподоьання до творчості змінилися, змвнивши свої уподобання на історичні знахідки України, але для Максима це було дуже складно вибрати свій правильний шлях. Максимко закінчив 11 класів Варварівської ЗЗСО 1-3 ступеню, отримавши золоту нагороду за досягнення в навчанні та червоний атестат з відзнакою "Відминник". За період навчання в школі, Максимко був лідером олімпіад, він отримував задоволення навіть від того, що він просто навчався. Він отримав великий рівень репутації в селещі, але залишатися він там не міг, тому що освіта в сучасні часи важлива для кожного. Після довгих міркувань, Максим вирішив вступити в Університет аграрних технологій, де і зацікавився ідеями аграрного землеробства.
Доросле життя та кар'єра:
П'ять років для Максима пролетіли дуже швидко.
Стажування у фермерських господарствах Німеччини та Франції стало переломним моментом у його житті. Він побачив, як можна поєднати традиції та інновації, і вирішив повернутися додому, щоб застосувати цей досвід.
Рішення залишитися в селі:
Після завершення навчання Макс відмовився від пропозицій роботи у великих компаніях. Натомість він вирішив повернутися до рідного села, незважаючи на те, що багато хто не розумів його вибору.
«Чому ти хочеш повернутися сюди? Тут же немає майбутнього», – часто казали йому друзі. Але Макс бачив у цьому не проблему, а виклик. Прийшов час повертатися до свого рідного села, до своєї сім'ї. Повернувшись до Варварівки, Максим звернув увагу на майже стоячий "КолГосп", його настільки потріпило життя, що робітники боялись заходити в середину. На вигляд КолГосп - стара, майже покинута форма, з залишками живого. Йому було дуже страшно дивитися, як його рідна мати ходить туди працювати, переживаючи кожен день за своє життя, щоб цей комплекс не рухнув в одну секунду. Максим прийняв рішення викупити його в сільської голови, вона виставила суму за нього, в ті часи не великі - не маленькі гроші - 4.750 гривень. Максим авжеж погодився і вже на наступний день він почав глобальний ремонт, вже на новій фермі, під назвою "Варварівський продукт". Крім скотарства, він маючи "Аграрну" освіту заснував власне господарство, яке зосереджувалось на вирощуванні органічних культур, без хімічних добрив та пестицидів. Його продукція стала самою популярною серед населення Емільчинського району.
Бачачи, як інші КолГоспи гинуть, Макс вирішує діяти в величезних Маштабах. Він почав організовувати кооперативи, для реорганізації вже ферм на новий лад. Сплітно з іншими інтузіаністами він ініціював проведення семінарів, та відкрив першу школу на Західній Україні, яка навчала правильній фермерській діяльності. Окрім фермерства, Максим став активним членом місцевої громади. Він заснував ініціативну групу для обговорення проблем села, а також брав участь у ремонті школи та клубу. Завдяки його зусиллям у селі та по всьому районі почали проводити культурні заходи: ярмарки, фестивалі народної музики, майстер-класи для дітей. Макс став амбасадором екологічного стилю життя у Житомирській області . Його господарство відвідують представники ЗМІ, екотуристи та навіть студенти з інших регіонів України. Він також співпрацює з екологічними організаціями, просуваючи ідею сталого розвитку серед молоді.
Наші дні:
Максим настільки активізував своє життя, що отримав змогу поїхати жити в центр Західної Україні з своєю сім'єю і продовжувати вже центрі розвивати правильну фермерську діяльність.
