Розділ 1. Дитинство і родина
Михайло Котермак народився 17 листопада 2000 року в місті Дніпро. Його дитинство минало у звичайному спальному районі, серед багатоповерхівок та невеликих дворів, де завжди лунав дитячий сміх. Родина була невеликою, але дуже згуртованою. Батько, Андрій Ігорович, працював далекобійником. Його робота була важкою й пов’язаною з частими поїздками на великі відстані, тому вдома він бував не так часто, як хотілося б. Проте кожне його повернення перетворювалося на справжнє свято. Він привозив із рейсів цікаві історії, сувеніри з різних куточків країни, а головне — тепло, увагу і підтримку. Мати, Оксана Ярославівна, була домогосподаркою. Вона вкладала всю свою енергію й любов у виховання сина, часто повторюючи йому: «Справжня сила людини не в грошах і не в зовнішності, а в доброті та щирості». Саме ці слова стали життєвим дороговказом для Михайла.
Розділ 2. Початок шкільного шляху
Перші роки у школі Михайло був сором’язливим і мовчазним хлопцем, однак дуже уважним і допитливим. Йому подобалося вивчати нові речі, а особливо захоплювали історія й географія. Він міг годинами розглядати атласи, малювати власні карти, вигадувати маршрути мандрівок, яких мріяв здійснити в майбутньому. З часом у нього з’явилося багато друзів, а справжнім товаришем став Артем — однокласник, з яким вони разом створили «клуб мандрівників». Вони придумували символіку, писали вигадані статути й навіть влаштовували маленькі експедиції на околиці міста. Окрім цього, Михайло захоплювався малюванням та конструюванням. Йому подобалося робити моделі з паперу й дерева, створювати уявні міста та замки. Вчителі помічали його старанність і творчість, що поступово зміцнювало його впевненість у собі.
Розділ 3. Сімейні зміни і юність
Коли Михайлові виповнилося 13 років, його сім’ю спіткало важке випробування: батько потрапив у серйозну аварію на трасі. На щастя, він вижив, але довго не міг працювати. Родина опинилася у фінансовій скруті. Саме тоді хлопець почав швидко дорослішати. Він намагався допомогти матері, брав на себе частину домашніх обов’язків, а також шукав можливість заробити. Йому доводилося роздавати листівки на вулиці, працювати на складах, іноді навіть носити важкі коробки замість дорослих. Ці випробування зробили його витривалим і загартованим. У той же період Михайло відкрив для себе спорт. Він почав бігати й займатися легкою атлетикою, що навчило його дисципліни, витримки й сили волі. Незважаючи на труднощі, юнак не втратив оптимізму та мрій про краще майбутнє.
Розділ 4. Шлях до професії
Закінчивши школу, Михайло зіткнувся з проблемою: грошей на навчання в університеті не було. Він вирішив піти іншим шляхом — заробити власними силами і вкласти ці гроші в освіту. Спершу працював вантажником, кур’єром, допомагав знайомим у ремонті квартир. Кожну зароблену копійку відкладає. Його мета була чіткою: знайти покликання і збудувати власне майбутнє. Через декілька років наполегливої праці він зібрав достатньо коштів, щоб придбати курси з програмування. Це стало переломним моментом у його житті. Він із захопленням занурився у світ ІТ, вивчав мови програмування, створював прості сайти й додатки. Поступово він набував досвіду і впевненості у власних силах. Коли з’явилися перші фриланс-замовлення, Михайло зрозумів: це не просто навчання чи підробіток, а його майбутня професія.
Розділ 5. Перша робота та виклики
Отримавши достатньо знань, Михайло влаштувався у невелику компанію, яка займалася створенням сайтів для місцевого бізнесу. Це був перший серйозний досвід у професії. Тут він зрозумів, що програмування — це не тільки про код, а й про вміння працювати з людьми, слухати замовників, знаходити компроміси. Робота була нелегкою: стислі терміни, технічні проблеми, вимогливі клієнти. Проте саме ці труднощі навчили його не здаватися і завжди знаходити вихід. Із кожним новим проєктом він відчував, як росте його майстерність і впевненість у собі.
Розділ 6. Досягнення мети
Завдяки наполегливості та постійному розвитку Михайло почав працювати на міжнародних фриланс-платформах. Там він отримував замовлення від клієнтів із різних країн. Це принесло не лише фінансову незалежність, а й відчуття, що його робота цінується на світовому рівні. Частину зароблених коштів він вкладав у нові курси, вивчав сучасні технології, знайомився з іншими програмістами й брав участь у професійних спільнотах. У нього з’явилася нова мрія — створити власну ІТ-компанію, яка могла б реалізовувати масштабні проєкти й давати роботу молодим спеціалістам.
Розділ 7. Погляд у майбутнє
Сьогодні Михайло Котермак вважає, що його шлях тільки починається. Він мріє не лише досягти успіху в ІТ, а й допомогти іншим. Однією з його ідей є створення освітнього проєкту для дітей із малозабезпечених сімей, які часто не мають доступу до сучасних технологій. Він хоче подарувати їм шанс увійти у світ програмування, так само як колись цей шанс знайшов він. Михайло вірить: якщо людина має мету, готова працювати і не боїться труднощів, вона здатна змінити своє життя. Його власна історія — приклад того, що навіть у непростих умовах можна знайти сили йти вперед і будувати майбутнє своєї мрії