Part 1 - Дитячі роки
Стор. 1 | Число: 22 вересня 1997 року
Всім привіт хто це читає! Мене звати Саша! Вчора був мій день народження.
Батьки подарували мені велосипед, а дядько звичайний зошит...
Я спочатку образився, але він сказав, що сюди ти будеш писати всі свої думки наприкінці кожного дня, чи кожного...
Вчора мені виповнилося 7 років! Подарували, як я сказав, тільки велосипед та зошит, але я радий і таким подарункам! Тепер цей зошит буде моїм другим життям, напевно. Взагалі поки щоденник, до завтра, а мене мама їсти кличе!
Стор. 2 | Число: 23 вересня 1998 року
Сьогодні в гості приїжджала моя бабуся і сказав, що я схуд! Сказала, що я підріс, хоча так і є. Мій зріст 1.55 метра! Та я високий.
Мій тато поїхав у відрядження до сусіднього міста на нашій машині. Скоріше б він повернувся, привезе цукерок! Сьогодні був у школі та нам задали дуже багато уроків! Піду робити, бо двійку поставлять!
Стор. 3 | Число: 26 вересня 1997 року
Привіт щоденник! Пробач, що не заглядав у тебе ці дні, задавали багато вирішувати приклади з математики. Ух ця училка...
Нічого цікавого, тільки я не зрозумію. 23 вересня мій тато поїхав у відрядження на 2 дні, але не повернувся, мама весь час плаче, мені нічого не каже, дивно якось...
стор.4 | Число: 27 вересня 1997 року
Привіт щоденник, я не маю часу. Мама сказала що б я збирав усі свої речі у валізу, та швидко. Не розумію ... Я пішов збирати валізи поки мам *все викреслено і написані не зрозумілі слова *
- Мама!!! Але там мій щоденник, почекай! - кричав Джон услід за своєю матір'ю
- У нас немає часу синку, швидше їдемо! Бери свої валізи та на вихід, я чекаю на машині! - швидко промовила мама
- Добре мам, я вже йду - сказав ледве чутно Сашко і, вся в валізі, вийшов, зачинивши за собою двері
- Куди ми їдемо? Чому ти весь час плачеш? - Запитав Сашко
– Ми переїжджаємо! - сказала мама
- А як же тато? - Запитав Сашко з подивом
У мами пішла сльоза по щоці. Вона знала всю правду, яку Сашко не знав.
- Він загинув... - ледве чутно промовив мама
- ЯК?! - скрикнув Джон на повний голос, - ДЕ?! КОЛИ?! ЧОМУ ТИ МОВЧАЛА?!
– Він загинув в автокатастрофі. Поки був живий тато, у нас були гроші на їжу, а зараз їх немає, тож ми їдемо до твоєї бабусі.
Джон не розумів до кінця: коли загинув тато, як він загинув... Він був ще маленьким, щоб це все розуміти...
Part 3 - Доросле життя
Стор. 228 | 1 липня 2010 року
У залі грала тиха, спокійна, сумна музика. Сашко був в істериці, але десь у глибині душі він знав, що він вільний як політ птаха.
- Пробач мамо, - Сашко поставив склянку з віскі на дерев'яний стіл і приставив золотистий револьвер собі до скроні, - я мушу...
З чого все почалося? А з того проклятого щоденника, який колись подарував йому дядько на семиріччя.
У Сашка не було друзів, весь свій час він присвятив щоденнику. 1 липня 2000 року його матір було вбито. У ході розслідування виявилось, що грабіжник хотів забрати лише сумку, але не життя.
Мати Сашка жила в достатку, бо Сашко був бізнесменом. У нього було все: дружина, двоє дітей, бізнес, купа грошей та інші солодощі багатія. Після вбивства матері він вирішив помститися, оскільки мати була для нього на першому місці всієї його життєвої мети.
Знайшовши та вбивши вбивцю Мати, він стає злочинцем. Він втрачає дружину, дітей, будинок, бізнес, славу. Він втрачає все! Але залишилася на згадку лише одна річ - золотий револьвер, який подарував йому дядько на двадцятиліття. Джон був на втіках, і вирішив покінчити самогубством.
Part 4 - Щаслива кінцівка
Сашко прокинувся у лікарні на ліжку. Чого вже чого, але на це він не чекав.
- Я в раю?, - Запитав про себе Сашко
- Ну так, у раю, де годують перлівкою, - з усмішкою сказав сусід по ліжку, - до речі, ти ж Сашко, правда?
- Так, а що, ви мене знаєте?
- Охохо, - сміявся сусід, - той везунчик, який вистрілив собі у ваги і вижив, впавши в кому.
- І довго я лежав у комі?
- П'ять років синку, п'ять років...
- Офігети... - сказав сам собі Сашко, - і яке сьогодні число?
– Четверте липня 2015 року. Ти пролежав рівно 5 років і 3 дні, - посміхаючись, сказав чоловік
- Хто тут Сашко Трейлер? - несподівано сказала сестра, що входить до палати
- Я, - Сашко підняв руку
- Збирайте речі і бігом на літак, ми вже давно чекали поки ви вийдете з коми.
Що? - Запитав Саша
- Ваш дядько, він відмазав вас від покарання, тільки не знаю якого, і тепер на вас чекають в іншому Городі Києва
