Дитинство
Я, народився в 23.10.2000 года, великому місті Харків, назвали мене Олександром, на честь відомого письменника, звідти у мене все і почалося, коли я був маленький, я був дуже гарний, згарним візком, батьки дуже любили мене. І ось, настав той момент, коли мені потрібно було йти до дитячого садка. Я, не дуже любив дитячий садок, через тиху годину, тому я плакав, коли йшов у нього, батькам довелося іноді залишати мене вдома. Мені настало 7 років, і батьки вирішили віддати мене до школи, там я вчився досить завзято, його улюблений урок був "Фізкультура", у школі, я знайшов своїх друзів, навіть свою коханку. І ось, Я вже був у 5 класі, коли я перевівся в іншу школу, там були погані хлопці, які постійно задирали всіх підряд, Я відучився у школі 9 років, і пішов до коледжу.
Юність і доросле життя
Після того, як я вступив до коледжу, я вирішив піти в армію, там, я віддавав борг батьківщині, і через кілька років, я отримав військовий квиток, я думав залишитися на контрактну службу, але мені стало нудно, і я вирішив піти. Після армії, я вступив до Університету, і я почав навчатися там, на співробітника СБУ, я успішно відучився, і мене прийняли на Практиканта СБУ, там, я був там недовго, через маленьку зарплату, у мене навіть була криза з грошима, і я вирішив повернутися до Армії. Там, платили добре. Щодня я відвідував своїх батьків, я давав їм грошей, щоби вони на щось жили. Я вирішив знову залишити армію, і піти до Поліції Міста Харкова, мені дуже сподобалася ця робота, там він і працював.
Юність
Олександру виповнилося п'ятнадцять років, бійки у школі відбувалися майже щодня, про це знали його батьки, але нічого з цим не робили. На нього дуже часто скаржилися вчителі та однокласники. Зрештою, його попросили перейти в іншу школу, що він і зробив.
У вісімнадцять років Олександр заявив, що хоче вступити до по-ліцейським академії. Батьки його підтримали, хоча проблема з агресією так і не наважилася.
Звичайно ж він це обговорив зі своїми друзями, вони намагалися його переконати, але він завжди був твердим у своєму рішенні.
Після проходження поліцейської академії, звісно ж не без подій за його участю, його таки вирішили взяти на роботу патрульного поліцейського у місті Г.Харкова.
Олександру дуже подобалася його робота, він завжди хотів карати злочинців. Напади агресії були не такими частими.
ДОРОСЛЕ ЖИТТЯ
За відмінну службу його переводять у СБУ,город Дніпро. Там він отримує звання Лейтенанта. У віці двадцяти п'яти років, Олександр знакомится с прекрасной девушкой Арианой. Проходить два, три, чотири місяці, і ось вони вже чоловік та дружина, Аріана вагітна. У Олександра народжується двійнята, Максим та Антон. Олександр шалено цьому радий, усі його вітають, у нього у дружини все чудово, напади агресії трапляються дуже рідко. Олександру виповнюється сорок один рік, він продовжує роботу в поліції. Але не все так гладко, він затримав злочинця, який як потім виявився сином Генерала, а хлопець між іншим торгував наркотиками. Олександра та цього хлопця викликали до кабінету Генерала. Генерал спробував пояснити Олександру, що треба його відпустити, але він тільки розлютився, мовляв як так, він же торгував наркотиками, його треба посадити і надовго. Почався крик у кабінеті. Генерал сказав Олександру,якщо він не відпустить його сина, то Генерал звільнить його з роботи. Після цих слів Олександр вихопив пістолет і застрелив Генерала разом з його сином. На Олександра порушили справу, було недалеко до суду, дружина розлучилася з ним і забрала дітей, здавалося на цьому все.
Наші дні:
Зараз Олександр капітан Патрульно Поліції. Також знаходиться у відділі – "Патрульної Поліції". Фізична форма стала набагато кращою ніж у минулі роки життя
Я, народився в 23.10.2000 года, великому місті Харків, назвали мене Олександром, на честь відомого письменника, звідти у мене все і почалося, коли я був маленький, я був дуже гарний, згарним візком, батьки дуже любили мене. І ось, настав той момент, коли мені потрібно було йти до дитячого садка. Я, не дуже любив дитячий садок, через тиху годину, тому я плакав, коли йшов у нього, батькам довелося іноді залишати мене вдома. Мені настало 7 років, і батьки вирішили віддати мене до школи, там я вчився досить завзято, його улюблений урок був "Фізкультура", у школі, я знайшов своїх друзів, навіть свою коханку. І ось, Я вже був у 5 класі, коли я перевівся в іншу школу, там були погані хлопці, які постійно задирали всіх підряд, Я відучився у школі 9 років, і пішов до коледжу.
Юність і доросле життя
Після того, як я вступив до коледжу, я вирішив піти в армію, там, я віддавав борг батьківщині, і через кілька років, я отримав військовий квиток, я думав залишитися на контрактну службу, але мені стало нудно, і я вирішив піти. Після армії, я вступив до Університету, і я почав навчатися там, на співробітника СБУ, я успішно відучився, і мене прийняли на Практиканта СБУ, там, я був там недовго, через маленьку зарплату, у мене навіть була криза з грошима, і я вирішив повернутися до Армії. Там, платили добре. Щодня я відвідував своїх батьків, я давав їм грошей, щоби вони на щось жили. Я вирішив знову залишити армію, і піти до Поліції Міста Харкова, мені дуже сподобалася ця робота, там він і працював.
Юність
Олександру виповнилося п'ятнадцять років, бійки у школі відбувалися майже щодня, про це знали його батьки, але нічого з цим не робили. На нього дуже часто скаржилися вчителі та однокласники. Зрештою, його попросили перейти в іншу школу, що він і зробив.
У вісімнадцять років Олександр заявив, що хоче вступити до по-ліцейським академії. Батьки його підтримали, хоча проблема з агресією так і не наважилася.
Звичайно ж він це обговорив зі своїми друзями, вони намагалися його переконати, але він завжди був твердим у своєму рішенні.
Після проходження поліцейської академії, звісно ж не без подій за його участю, його таки вирішили взяти на роботу патрульного поліцейського у місті Г.Харкова.
Олександру дуже подобалася його робота, він завжди хотів карати злочинців. Напади агресії були не такими частими.
ДОРОСЛЕ ЖИТТЯ
За відмінну службу його переводять у СБУ,город Дніпро. Там він отримує звання Лейтенанта. У віці двадцяти п'яти років, Олександр знакомится с прекрасной девушкой Арианой. Проходить два, три, чотири місяці, і ось вони вже чоловік та дружина, Аріана вагітна. У Олександра народжується двійнята, Максим та Антон. Олександр шалено цьому радий, усі його вітають, у нього у дружини все чудово, напади агресії трапляються дуже рідко. Олександру виповнюється сорок один рік, він продовжує роботу в поліції. Але не все так гладко, він затримав злочинця, який як потім виявився сином Генерала, а хлопець між іншим торгував наркотиками. Олександра та цього хлопця викликали до кабінету Генерала. Генерал спробував пояснити Олександру, що треба його відпустити, але він тільки розлютився, мовляв як так, він же торгував наркотиками, його треба посадити і надовго. Почався крик у кабінеті. Генерал сказав Олександру,якщо він не відпустить його сина, то Генерал звільнить його з роботи. Після цих слів Олександр вихопив пістолет і застрелив Генерала разом з його сином. На Олександра порушили справу, було недалеко до суду, дружина розлучилася з ним і забрала дітей, здавалося на цьому все.
Наші дні:
Зараз Олександр капітан Патрульно Поліції. Також знаходиться у відділі – "Патрульної Поліції". Фізична форма стала набагато кращою ніж у минулі роки життя
