Народження
Літо, вечір, густа димка пилу з під коліс проїхавшого зерновозу, це жнива, серпень 1985 року. Збір врожаю видався на славу, Віктор Палітура трудився як справжній віл, глава колхозу виписав йому премію. Сьогодні Віктор купить собі горілки, та буде розливати чарки з друзями до пізньої ночі, В цей час, в родинному домі, було турботно. Пожовкле світло, постійно блимали чорні силуети встревожених панночок. Жіночий гомін, тривалі потуги родилиці...
**Тиша**
Плач немовля, радісні очі матері, спокій панночок, відкрите вікно. Разом з прохолодним вітром ранньої осені, лунали нетверезі пісні.
Дитинство
Село Ковалевичі, друг з Молдови, та підприємницький хист. Цим можна було описати наступні дії. Остап, кинутий батьком напризволяще, мав мету, вижити будь якою ціною. Ніякі моральні устої не заважали бешкетнику зливати соляру з чужих тракторів, сдавати металл, а потім витрачати зароблені гроші на пачку сухариків та лимонад. Його відчайдушність, ризиковість, впевненість, подекуди, майстерність зробили з нього справжнього плута. Мав повагу серед одноліток, але не мав поваги серед вчителів. Початкова школа давалась важко...
Запах бумаги, та лагідне тікання годинника - це бібліотека, в який полюбляв іноді проводити свій час Остап. Книжки були поістині "справжнім" інтересом, на відміну від "нелегалу", про який завжди нагадувало свербіння нижче спини. Отримане не тільки від матері, за непослухання, або невдалого приземлення в кущ крапиви, але й влучного попадання сіллю з рушниці одного діда, в якого колись малюк таскав гарбузи.
Юнацтво
Література потроху закаляла розум юнака, формувались перші погляди та уявлення світу. Франко, Вінниченко, Шевченко, іноді твори зарубіжних імпресіоністів - всеціло робило з Остапа людину з великою метою. Шкільна освіта стала для нього настирливим рудіментом. Він вчив тільки те що вважав цікавим. Та незважаючи на це, через милосердя вчителів, та бажання сільського старости перед приїздом перевіряючої комісії з міста, показати бездоганність сільскої освіти, Остап випускаєтья зі школи.
Зібравши збережені гроші, та визначившись з майбутнім напрямом у житті, поступає на юридичний факультет Мелітопольского державного університету.
Навчання, граючий максималізм, справжнє самостійне життя, вітер свободи ніс Остапа по теренам рідного краю. Вдихаючи повітря він щоразу впускав в себе любов до своєї землі.
Доросле життя
Лише іноді, яскравими уривками, нагадувало про себе студентське життя. Вже й диплом на руках є, і робота помічником голови сільради, лишень амбіції десь стихли, наче чекаючи потрібного моменту...
Ранок, сонце, розчинна кава, заява про звільнення на столі. Сьогодні Остап їде у велике місто, втілювати мрії у реальність. Адаптація була важкою, безсонні ночі в пошуках нової роботи, стрес, та хитке матеріальне становище.
Остання надія, очікування, раптово - дзвінок, "Ви прийняті" - сказав абсолютно апатичний голос секретаря. Обласна рада, нарешті відчинила двері...
Наші дні
Вже пройшло багато років, вже все звично, а те що казалось рідним, стало далеким. Вчора він отримав пропозицію від свого знайомого - потрапити на початкову посаду в щойно створеному антикорупційному бюро, рішення було прийнято моментально, Остап погодився.
Минав час, у потоці роботи, проявив свою відповідальність та відданість справі, почесно займав посаду директора Національного антикорупційного бюро України. Після сплину строку повноважень, покидає бюро, та займає посаду заступника голови Дніпровської міської ради.
