1. Дитинство
Парубок Руслан Балтян народився у місті Одеса, що знаходиться на півдні квітучої країни. У сім’ї він був єдиним сином, маючи при цьому велику та дружню сім’ю. Батько був дуже вимогливим та наполегливим у становленні сина бажаючи від нього завжди кращих результатів. Мати була справедливою жінкою та відносилась до виховання Руслана дуже прискіпливо. Характер та манери Руслана були відзеркаленням його батька. Саме такий спосіб виховання та становлення Руслана, передусім як особистості, дасть гарні плоди у подальшому нелегкому житті.
2. Юність
З малечку Руслан дуже захоплювався різними видами спорту, мав високий потенціал у навчанні та дуже захоплювався військовою сферою, адже батько Руслана є військовослужбовцем – хоробрим, сильним, мужнім та впевненим у собі. Саме таким себе і уявляв Руслан дивлячись на приклад батька.
У початковій школі був різностороннім учнем, намагався вхопити будь-які знання, що давали викладачі, а також був комунікативним хлопцем і бажав спілкуватись з багатьма дітьми. У вільний від занять час, відвідував спортивний клуб з теквандо, де отримав базові знання із самооборони. Руслан приймав участь у більшості змагань, а також іноді посідав призові місця. Після 9-го класу вступив до Київського військового ліцею імені Івана Богуна, де і почалась дитяча мрія юнака – бути військовим. Після отримання середньої освіти вступив до військового навчального закладу, де продовжив покращувати знання та навички у військовій сфері, набуті ще з ліцею.
3. Молодість
Закінчивши військовий навчальний заклад (університет), Руслан підписав офіцерський контракт (лейтенантом) строком на 5 років. Спеціальністю Руслана було будівництво захисних споруд, а також експлуатація військових аеродромів та їх утримання. У обов’язки входило керівництво особовим складом (взводом, у подальшому ротою) та обслуговування аеродромної ділянки для безпеки здійснення польотів. Відслуживши термін у 5 років, Руслан вирішив продовжити контракт з підвищенням на посаду Командира частини у званні Полковника, та керувати особовим складом та усією військовою частиною, що складає близько 1000 чоловік. Будучи на такій відповідальній посаді, Руслан у повному обсязі виконував свої обов’язки на відмінно, не дивлячись на усі складнощі та перепони на шляху до успіху. У вільний час підтримував себе у гарній фізичній формі відвідуючи спортивний зал. На жаль зацікавленість у теквандо залишилась у глибокому дитинстві.
4. Подальша кар’єра
Служивши у військах тривалий час, доля розпорядилась так, що необхідні були спеціалісти з будівництва захисних споруд у зоні бойових дій. Руслан не роздумуючи та не маючи якихось вагань вирішує відправитись туди, на захист Батьківщини та допомогти і поділитись багажем знань, що здобув за час навчання та служби. Будуючи захисні споруди, обладнуючи рубежі оборони, опорні пункти, Руслан показав, що може працювати на високому рівні будучи кваліфікованим фахівцем у сфері будівництва. Незважаючи на ведення вогню, було побудовано близько 100-та захисних споруд та близько 25-ти опорних пунктів, що було відзначено Міністром оборони та нагороджено Руслана відзнакою та грамотою за проявлену мужність та оперативність будівництва у складний час. Перебуваючи у зоні бойових дій набув багато навичок, став більш мужнім та хоробрим. Адже будувати під веденням вогню – це неабиякий героїзм та відвага.
5. Сімейне життя, бізнес
У особистому житті Руслана на порядок складніше аніж на фронті. Маючи багато різних відносин, симпатій, спільних роздумів, Руслан не зміг обрати ту єдину жінку, яка б влаштовувала його та могла бути його супутницею протягом усього життя. Можливо на особисте (сімейне) життя вплинула спеціальність Руслана, адже бути військовим та мати особисте життя, поєднуючи це між собою завдало би складнощів у житті. Стосовно бізнесу то Руслан будучи військовим також мріяв створити власний магазин з продажу військового обмундирування, а саме Воєнторг. Адже спорядження та екіпірування є основною складовою військовослужбовця. Але поки це тільки у думках та планах на майбутні роки, адже мрії необхідно здійснювати хоч як це і важко би не було.
6. Наші дні
У період повномасштабного вторгнення *********************************** на терени України, Руслан не покинув лави ЗСУ та продовжив служити українському народові. Набувши максимальні знання за час служби, проведені роки в зоні бойових дій, а також у спілкуванні з іноземними фахівцями, став у стрій оборони українських кордонів та виконуючи свій обов’язок продовжив споруджувати та будувати оборону на фронтових позиціях. Обладнавши більшість Донецької та Луганської області, поїхав на південь, ближче до рідних країв, аби захистити та допомогти бійцям у обороні рідної домівки.