Дитинство
Руслан Доброславський-Народився 13 липня 2000 року у місті Козятин (Вінницька Область). З дитинства Руслан захоплювався технікою,воно й не дивно адже його дід був інженером.Всі думали що Руслан виросте інженером через любов до техніки,але все сталося інакше…Частину дитинства Руслан провів у селі.Його родина на той час тримала найрізноманітнішу худобу: Кури,гуси,свині,цисарки (такі сірі курочки),собаки,коти.Дід Руслана був мисливцем, і доволі часто ходив на полювання.Також сім’я мала купу техніки і багато бізнесу (різні ларьки,магазини) Дід мав навіть меблевий магазин.Згодом Руслан підрісши переїхав жити у Місто де і Народився, у Козятин.Руслан спочатку ходив щоранку до бабусі коли всі йшли на роботу.А згодом почав ходити у дитячий садок.У садку у Руслана з’явилися нові друзі,з якими він активно проводив час.Згодом пробігаючи дні уже настав випускний.І Руслан пішов у останню дорогу дитинства…Через 3 місяці уже перший клас…Літо пролетіло наче декілька годин.Руслан був у різних таборах,у селі в бабусі, вдома…Настало 1 вересня.Перший шкільний дзвоник де Руслан уперше побачив своїх однокласників.Діти познайомилися з учителькою.Не дивно але все йшло як і мало.У перших класах всеодно було ще дитинство.І з розповідей Руслана було зрозуміло що і в школі ще гралися іграшками.Часто після школи збиралися на площадках свого старого дитячого садка і гралися іграшками.Але й не дивлячись на те Руслан мав кращого «корєша» з яким багато чого робили на перервах.Руслан завдяки йому потрапляв у так історії,що за тиждень раза три був у директора.Але згодом порозумнішав і перестав «перевертати школу».Після 3-го класу почали активно сидіти в телефонах і грати різні ігри.Одного разу на перерві догралися так,що сиділи у директора.Та директорша була добра,Руслан хоч і бував у неї вже не перший раз,вона його не вигнала зі школи.Батькам Русланові Було соромно що він себе так веде,але в покарання його не били,а щось забирали або забороняли.Коли Руслан був у 2 класі його тата забрали в армію і згодом перевели у місто Дніпро.Руслан лишився без батьківської допомоги,але й далі продовжував навчання.У старших класах багато дітей змінилося.Багато пішло багато прийшло.Руслан і далі мав одну й ту ж компанію друзів. «Я пам’ятаю ті дні»-казав Руслан. «Ми з хлопцями хотіли чогось нового…Пиво цигарки пітарди…Незнаю як до наркотиків не дойшло…».Але все заховане зло згодом розкриється і винуватці будуть покарані,так і сталося.Одного дня хтось через вікно нажалівся директору що наша «солодка» компанія виявляється курить.Руслан був дуже наляканий адже батьки і уявити собі такого не молгли,адже ні тато ні мама не курили й не пили.Руслана викликали до директора і зателефонували батькам.Руслан з великим страхом і трусячими руками ледве дойшов додому.Мама звісно була вражена але карати сина не стала. «Ти ж розумієш що це велике зло?»-сказала вона. «Так маму,я розумію»-відповів Руслан. «Пообіцяй мені що більше ніколи такого не буде».Руслан дав обіцянку і продовжив вчитися і таємно дружити з хлопцями.Згодом Руслан зрозумів що ця компанія його ні до чого доброго не доведе,і почав менше брати участь у подібних аферах.Але Руслана постійно підставляла та «компанія».Якось Руслан приніс до школи пістолет на пластмасових пульках.Хлопці вирвали його з рук Руслана і побігли стріляти по дівчатах.Руслан у роздратуванні підбіг і вдарив одного,ще б трішки і була б бійка.Всі хлопці мирно пішли на урок.На початку уроку заходить директор і каже: «Зброю мені на стіл!».Руслан зі смутком дістає пістолет при всьому класі і віддає директору.Який же сором був тоді у нього.Саме образливе що покарали лише його,хоч стріляв по дівчатах і не він.
Навчання
Довчившися до 9-го класу Руслан успішно склав ДПА і поступив у Військовий ліцей міста Тульчин (Вінницька Область).Там він почав активно підтягувати дисципліну,адже його тато був військовим,але про батьків пізніше.У ліцеї привілегією було те,що телефон ти бачиш раз на день і то лише на 10 хвилин щоб подзвонити рідним або відповісти на СМС.Далі ти живеш в ліцеї і навчаєшся в ньому цілий тиждень.Якщо за тиждень в тебе хороші оцінки на вихідні відпускають додому.Якщо погані-лишаєшся в ліцеї і виправляєш.Спочатку Русланові було важко знаєте всюди є дурна компанія…Якось ідучи по коридору Руслан задів місцевого авторитета,і той пообіцяв що поламає йому руку.Майже так і сталося увечері на вечірній прогулянці Руслана зловили і жорстоко побили…На наступний день Руслан почав розуміти що ще один раз його унизять і це буде вічно…Він пішов у місто і почав готувати план помсти…Купив невеличку біту,пачку цигарок і трошки солодких цукерок.Цигарки і солодке до ліцею було суворо заборонено.Увечері коли банда мала знову лупцювати Руслана він дістав біту і побив усіх хто на нього нападав.Не думайте не жорстоко але відлупцював добре.Підкинув одному пачку цигарок а іншому цілий пакет цукерок.Хлопці якраз при вході в ліцей дістають цигарки і цукерки.Їх викликають до директора і виганяють з ліцею за грубі порушення дисципліни.Адже коли вони били Руслана відеокамери були увімкнені.А коли Руслан бив їх,були вимкнені.Так Руслан завоював авторитет у ліцеї,і став одним з поважних людей.На вихідні Руслана відпускали додому,адже його керівник знав що не дурний пацан буде з нього.Руслан їздив до своєї бабусі у село де провів частину дитинства,адже село було поруч з містом Тульчин.Провчившися два роки у ліцеї Руслан пройшов Тульчинський військомат і Руслан пішов проходити Академію СБУ після чого почав успішно працювати в Службі Безпеки України
Робота-Доросле життя:
Прибувши у місто Дніпро
Руслану надали безкоштовну квартиру як співробітнику СБУ.Там Руслан і відшукав свого батька.Він на той час займав посаду Полковника Служби Безпеки України віддано ніс службу.Одного разу він врятував з заложників одну поважну людину крізь пулі і постріли. Через місяць Руслана назначили Начальником підрозділу: Сили Спеціальних Операцій.Руслан активно почав працювати на новій посаді.Він створив чимало нового.Він розробив нову систему підвищення для ССО,розробив академію ССО де було окреме керівництво і навчало новачків.Він створив нового виду тренування.Руслан щодня займався масово роботою,адже це і було його призначенням.Він не інженер як думали рідні.Він справжній ватажок,готовий очолити будь-яку посаду і нести відповідальність за неї.Пробувши на цій посаді близько пів року Руслан вирішив залишити Службу в СБУ.За віддану честь його нагородили ордером. Руслан перевівся до Головного Управління Національної Поліції міста Дніпро на звання Підполковник. Особовий склад віднісся не серйозно до Руслана і дуже був різкий до нього.Руслан не зважаючи на це ніс службу.Він працював професіонально і чудово справлявся з усіма завданнями Генерала.Провів не одне затримання,ліквідував найстрашніших терористів.Ні разу не взяв хабара,чи перевищив повноваження.Одного ранку прийшовши на роботу Генерал викликав його до себе.Він запропонував Русланові місце Полковника,адже на той час йшли вибори 3-го Полковника Поліції.Руслан звісно погодився.Склад був не радий,що йому запропонували місце,адже склад хотів щоб став інший полковник.Через тиждень мав нові погони Полковника Поліції і почав працювати у новій сфері.Руслан розробив новий підрозділ у Сфері НПУ а саме Управління Внутрішньої Безпеки (УВБ)-цей підрозділ займався виявленням порушень за працівниками та їх усунення.Руслан повнісю змінив систему підвищення і деякі правила.Склав почав поступово поважати і любити Андрія,адже по роботі було видно:Досвідчений чудовий Полковник.Руслан не був суворим,він був юмористом і не сприймав усе зразу близько до серця а намагався вирішити усно.Руслан так зациклився на роботі що забув за життя,але один день змінив його життя.Якось до нього в відділок заглянула красива дівчина.Руслан зразу закохався в неї і запросив її на побачення.Вона була єдиною хто давав можливість відволіктися від важкої роботи і просто насолодитися моментом.Вони зустрічалися близько 5 місяців.Бачачи життя,Руслан усміхався і радів лише коли вона була поруч.Якось на ранковому шикуванні у Відділку,вона заглянула на свято.І Руслан не втративши можливість зробив їй пропозицію.Вона сказала «Так».Русланову радість не можна було описати словами,а те що робили співробітники як вони його вітали,це краще ніж будь-який феєрверк і салют.Через 2 місяці відбулося весілля.Руслан був найщасливішою людиною.Після весілля він взяв відпуску на тиждень аби відпочити від роботи і побути вже з коханою жінкою.
Теперішній Час:
Зараз у Руслана є усе.Хоч і не сама крута машина чи квартира,але в нього є набагато дорожче ніж це.В нього є робота від якої він отримує насолоду і в нього є кохана дружина яка дає йому крила жити,працювати,існувати заради неї.Руслан не має великих маєтків чи крутих друзів-рішал,він не якийсь авторитет а прости Полковник Поліції,який просто живе,і хоч не має великих багатств але має чисту совість.Руслан має чудову посаду,і успішно виконує свої обов’язки,також має чудові відносини з СБУ та виконує найцікавіші завдання.
Підсумок:
Знаєте дивлячися на життя Руслана я зробив собі висновок: Якщо ти стрімко йдеш до своєї мети,і йдеш чистим,справедливим шляхом,хоч і пройдеш через великі страждання,але отримаєш велику нагороду якщо достоїш до кінця.
Руслан Доброславський-Народився 13 липня 2000 року у місті Козятин (Вінницька Область). З дитинства Руслан захоплювався технікою,воно й не дивно адже його дід був інженером.Всі думали що Руслан виросте інженером через любов до техніки,але все сталося інакше…Частину дитинства Руслан провів у селі.Його родина на той час тримала найрізноманітнішу худобу: Кури,гуси,свині,цисарки (такі сірі курочки),собаки,коти.Дід Руслана був мисливцем, і доволі часто ходив на полювання.Також сім’я мала купу техніки і багато бізнесу (різні ларьки,магазини) Дід мав навіть меблевий магазин.Згодом Руслан підрісши переїхав жити у Місто де і Народився, у Козятин.Руслан спочатку ходив щоранку до бабусі коли всі йшли на роботу.А згодом почав ходити у дитячий садок.У садку у Руслана з’явилися нові друзі,з якими він активно проводив час.Згодом пробігаючи дні уже настав випускний.І Руслан пішов у останню дорогу дитинства…Через 3 місяці уже перший клас…Літо пролетіло наче декілька годин.Руслан був у різних таборах,у селі в бабусі, вдома…Настало 1 вересня.Перший шкільний дзвоник де Руслан уперше побачив своїх однокласників.Діти познайомилися з учителькою.Не дивно але все йшло як і мало.У перших класах всеодно було ще дитинство.І з розповідей Руслана було зрозуміло що і в школі ще гралися іграшками.Часто після школи збиралися на площадках свого старого дитячого садка і гралися іграшками.Але й не дивлячись на те Руслан мав кращого «корєша» з яким багато чого робили на перервах.Руслан завдяки йому потрапляв у так історії,що за тиждень раза три був у директора.Але згодом порозумнішав і перестав «перевертати школу».Після 3-го класу почали активно сидіти в телефонах і грати різні ігри.Одного разу на перерві догралися так,що сиділи у директора.Та директорша була добра,Руслан хоч і бував у неї вже не перший раз,вона його не вигнала зі школи.Батькам Русланові Було соромно що він себе так веде,але в покарання його не били,а щось забирали або забороняли.Коли Руслан був у 2 класі його тата забрали в армію і згодом перевели у місто Дніпро.Руслан лишився без батьківської допомоги,але й далі продовжував навчання.У старших класах багато дітей змінилося.Багато пішло багато прийшло.Руслан і далі мав одну й ту ж компанію друзів. «Я пам’ятаю ті дні»-казав Руслан. «Ми з хлопцями хотіли чогось нового…Пиво цигарки пітарди…Незнаю як до наркотиків не дойшло…».Але все заховане зло згодом розкриється і винуватці будуть покарані,так і сталося.Одного дня хтось через вікно нажалівся директору що наша «солодка» компанія виявляється курить.Руслан був дуже наляканий адже батьки і уявити собі такого не молгли,адже ні тато ні мама не курили й не пили.Руслана викликали до директора і зателефонували батькам.Руслан з великим страхом і трусячими руками ледве дойшов додому.Мама звісно була вражена але карати сина не стала. «Ти ж розумієш що це велике зло?»-сказала вона. «Так маму,я розумію»-відповів Руслан. «Пообіцяй мені що більше ніколи такого не буде».Руслан дав обіцянку і продовжив вчитися і таємно дружити з хлопцями.Згодом Руслан зрозумів що ця компанія його ні до чого доброго не доведе,і почав менше брати участь у подібних аферах.Але Руслана постійно підставляла та «компанія».Якось Руслан приніс до школи пістолет на пластмасових пульках.Хлопці вирвали його з рук Руслана і побігли стріляти по дівчатах.Руслан у роздратуванні підбіг і вдарив одного,ще б трішки і була б бійка.Всі хлопці мирно пішли на урок.На початку уроку заходить директор і каже: «Зброю мені на стіл!».Руслан зі смутком дістає пістолет при всьому класі і віддає директору.Який же сором був тоді у нього.Саме образливе що покарали лише його,хоч стріляв по дівчатах і не він.
Навчання
Довчившися до 9-го класу Руслан успішно склав ДПА і поступив у Військовий ліцей міста Тульчин (Вінницька Область).Там він почав активно підтягувати дисципліну,адже його тато був військовим,але про батьків пізніше.У ліцеї привілегією було те,що телефон ти бачиш раз на день і то лише на 10 хвилин щоб подзвонити рідним або відповісти на СМС.Далі ти живеш в ліцеї і навчаєшся в ньому цілий тиждень.Якщо за тиждень в тебе хороші оцінки на вихідні відпускають додому.Якщо погані-лишаєшся в ліцеї і виправляєш.Спочатку Русланові було важко знаєте всюди є дурна компанія…Якось ідучи по коридору Руслан задів місцевого авторитета,і той пообіцяв що поламає йому руку.Майже так і сталося увечері на вечірній прогулянці Руслана зловили і жорстоко побили…На наступний день Руслан почав розуміти що ще один раз його унизять і це буде вічно…Він пішов у місто і почав готувати план помсти…Купив невеличку біту,пачку цигарок і трошки солодких цукерок.Цигарки і солодке до ліцею було суворо заборонено.Увечері коли банда мала знову лупцювати Руслана він дістав біту і побив усіх хто на нього нападав.Не думайте не жорстоко але відлупцював добре.Підкинув одному пачку цигарок а іншому цілий пакет цукерок.Хлопці якраз при вході в ліцей дістають цигарки і цукерки.Їх викликають до директора і виганяють з ліцею за грубі порушення дисципліни.Адже коли вони били Руслана відеокамери були увімкнені.А коли Руслан бив їх,були вимкнені.Так Руслан завоював авторитет у ліцеї,і став одним з поважних людей.На вихідні Руслана відпускали додому,адже його керівник знав що не дурний пацан буде з нього.Руслан їздив до своєї бабусі у село де провів частину дитинства,адже село було поруч з містом Тульчин.Провчившися два роки у ліцеї Руслан пройшов Тульчинський військомат і Руслан пішов проходити Академію СБУ після чого почав успішно працювати в Службі Безпеки України
Робота-Доросле життя:
Прибувши у місто Дніпро
Руслану надали безкоштовну квартиру як співробітнику СБУ.Там Руслан і відшукав свого батька.Він на той час займав посаду Полковника Служби Безпеки України віддано ніс службу.Одного разу він врятував з заложників одну поважну людину крізь пулі і постріли. Через місяць Руслана назначили Начальником підрозділу: Сили Спеціальних Операцій.Руслан активно почав працювати на новій посаді.Він створив чимало нового.Він розробив нову систему підвищення для ССО,розробив академію ССО де було окреме керівництво і навчало новачків.Він створив нового виду тренування.Руслан щодня займався масово роботою,адже це і було його призначенням.Він не інженер як думали рідні.Він справжній ватажок,готовий очолити будь-яку посаду і нести відповідальність за неї.Пробувши на цій посаді близько пів року Руслан вирішив залишити Службу в СБУ.За віддану честь його нагородили ордером. Руслан перевівся до Головного Управління Національної Поліції міста Дніпро на звання Підполковник. Особовий склад віднісся не серйозно до Руслана і дуже був різкий до нього.Руслан не зважаючи на це ніс службу.Він працював професіонально і чудово справлявся з усіма завданнями Генерала.Провів не одне затримання,ліквідував найстрашніших терористів.Ні разу не взяв хабара,чи перевищив повноваження.Одного ранку прийшовши на роботу Генерал викликав його до себе.Він запропонував Русланові місце Полковника,адже на той час йшли вибори 3-го Полковника Поліції.Руслан звісно погодився.Склад був не радий,що йому запропонували місце,адже склад хотів щоб став інший полковник.Через тиждень мав нові погони Полковника Поліції і почав працювати у новій сфері.Руслан розробив новий підрозділ у Сфері НПУ а саме Управління Внутрішньої Безпеки (УВБ)-цей підрозділ займався виявленням порушень за працівниками та їх усунення.Руслан повнісю змінив систему підвищення і деякі правила.Склав почав поступово поважати і любити Андрія,адже по роботі було видно:Досвідчений чудовий Полковник.Руслан не був суворим,він був юмористом і не сприймав усе зразу близько до серця а намагався вирішити усно.Руслан так зациклився на роботі що забув за життя,але один день змінив його життя.Якось до нього в відділок заглянула красива дівчина.Руслан зразу закохався в неї і запросив її на побачення.Вона була єдиною хто давав можливість відволіктися від важкої роботи і просто насолодитися моментом.Вони зустрічалися близько 5 місяців.Бачачи життя,Руслан усміхався і радів лише коли вона була поруч.Якось на ранковому шикуванні у Відділку,вона заглянула на свято.І Руслан не втративши можливість зробив їй пропозицію.Вона сказала «Так».Русланову радість не можна було описати словами,а те що робили співробітники як вони його вітали,це краще ніж будь-який феєрверк і салют.Через 2 місяці відбулося весілля.Руслан був найщасливішою людиною.Після весілля він взяв відпуску на тиждень аби відпочити від роботи і побути вже з коханою жінкою.
Теперішній Час:
Зараз у Руслана є усе.Хоч і не сама крута машина чи квартира,але в нього є набагато дорожче ніж це.В нього є робота від якої він отримує насолоду і в нього є кохана дружина яка дає йому крила жити,працювати,існувати заради неї.Руслан не має великих маєтків чи крутих друзів-рішал,він не якийсь авторитет а прости Полковник Поліції,який просто живе,і хоч не має великих багатств але має чисту совість.Руслан має чудову посаду,і успішно виконує свої обов’язки,також має чудові відносини з СБУ та виконує найцікавіші завдання.
Підсумок:
Знаєте дивлячися на життя Руслана я зробив собі висновок: Якщо ти стрімко йдеш до своєї мети,і йдеш чистим,справедливим шляхом,хоч і пройдеш через великі страждання,але отримаєш велику нагороду якщо достоїш до кінця.
Останнє редагування:
