Дитинство
Народився я о 00:08 в Вінницькому районному родовому відділенні у 2000 році 8 серпня. З цього почалося моє життя. Після народження мій батько Підполковник Збройних сил України був вбитий російською спец. групою *Альфа*. Моя мати не витримала такого удару по Сім'ї. Вона почала вживати багато алкоголю та деякі наркотичні засоби.В деякі моменти свого дитинства я думав за що мені це все, але я завжди старався якось її підбадьорити, але її це дратувала й тому вона мене завжди била. А я все дорослів та дорослів. Та потім я починав зриватись на неї коли в мене було поганий настрій або ставили погані оцінки.
Юнацтво
В період юнацтва Мати відправила мене до табору, тому що я мішав та маячив у неї перед очам, в неї з'явився Молодий чоловік.
В таборі я познайомився з такими людьми як: Владислав Хмельницький, Марк Бакулін, Микита Гурцев, Денис Медвідь.
Це були мої найкращі друзі за все моє життя. коли я розказав про свою сім'ю вони мене почали підбадьорювати мені було дуже приємно таке чути тому,
що таки слів я ніколи не знав. Після повернення з табору пройшов місяць на той момент була Весна, саме 15 січня мені мало виповнитись 12 років та я мав відсвяткувати цей день не незабутньо. Але за 3 дні до мого дня народження пропала моя мати, почались пошуки, її знайшли, але мертвою. Мій стан не передати.
З ними в мене було круто, але з ними я себе почував лідером та не було такі ситуації що я зривався на них та те що проявляв свій характер мені це подобалось.
Доросле життя
Я по трохи ходив від трагедій з мамою, але мені все одно було погано.
Але у 2013 був майдан та я туди поїхав з деякими людьми, це було доволі жорстоко, але у 2014 я жив ще на майдані в наметі та в що денних протестах.
Також у 2014 році я зробив перше своє навмисне вбивства про яке я жалію по сьогодні, після цього мене запросили в Київську банду лідер якої родом з міста Вінниця.
У 2017 році наша банда розпалась я так не хотів цього.
Вона розпалась тому, що нащо лідера вбила Поліція м. Києва. У Києві у нас була доволі важна операція по Грабуню одного з нарко притулище та подальшу здачу його силам СБУ.
Лідера вбили, а я мав бути вбитим, але ні, я поміняв фамілію на Шкварук та почав жити спокійно доки до мене не прийшла вона "повістка" повістка прийшла всім моїм кращим друзям.Це була перша моя фотка за довгий час. Мені подобалась моя форма і мені пощастило що за мої бойові навички мене поставили заступник. командиром ЦПП.
Підряду і в той день 1 з моїх бійців не виконував мої накази я на нього кричав та ще трохи я його б застрілив мою злість не передати словами, а я не здержався та почалась бійка.
Я його мало не вбив його я не затримувався та бив повністю у свої сили поки мене не зупинили мої брати(найкращі друзі).
Після цього я не розумів що з моїм гнівом я не зміг себе здержувати в мене явні проблеми з гнівом
Життя в Воєнному госпіталі
Моє життя в воєнному госпіталі складалось до волі важко.
Мої травми загоювались довго та дуже боляче.
Але там я познайомився з дуже красивий мед сестрою,
Вона дуже красива та з гарним характером.
Якось вона зайшла до мене в палату та почала зі мною цікаву розмову.
-Ну що боєць як так сталось що тут лежиш?
-Та так після спец.операції отримав травми той так краще скажіть як ваші справи?
-Та нічого нормально, але *Почала плакати*
--Що сталось чого ти плачеш не потрібно *Почав втішати*
--В мене великі проблеми в сім'ї я не знаю що мені робити з цим?
--Нічого все буде добре розкажи про свої проблеми мені
--*Почала плакати та втікла до себе в офіс.
В мене не було сили, щоб за нею побігти тому я навіть ні нащо не надіявся.
Потім я змирився та відлежав свій час та пішов на Фронт по контракту.
Мені було доволі боляче після цього випадку, але цей випадок зробив мене жорсткіше.
Життя на війні
Моє становлення було пригнічено "повісткою" я не міг зрозуміти нічого що відбувається.
Але зі згодом я все зрозумів як говоряться склав Пазли.
Мене відправили на війну в Донбасі в саме пекло в Авдіївку
Там нас мало не взяли в кільце, але наші побратими змогли його розірвати.
Нам пощастило що з нами була колона танків і тому ми зачистили всю відстань кільця
Ще у нас недавно не скажу коли, тому що зараз лежу в лікарні з контузією та не дуже добре все пам'ятаю, а тем паче дату на той момент ми вели агресивний наступ на село Озерне
Та пробивали оборону окупантів і я дав наказ агресивно наступати, але в нас не було підтримки ні танків, ні артилерійської підтримки
Іза цього дуже велика частина нашого підряду померла від артилерійських обстрілів по нас.
Пізніше я не стримував свій гнів на начальство і тому в мене не дуже відносини
як з бійцями, так і з начальством після цього скандалу
нам дали все ж таки підтримку артилерії та в придачу саперів та роту саперів
Артилерія старається з всіх своїх сил, але видно що краще більше.Але також в мене були друзі сапери.І був дуже дурний солдат тому, що у нас в підряді ніхто ніколи не наступав на міни, але на подив я здержався та зміг не агрегувати на бійця та ми викликали воєнних медиків та все було добре боєць вижив.На цей момент у нас все максимально добре тільки через мене та мого характеру якби не моя агресія в нас би цього не було
Народився я о 00:08 в Вінницькому районному родовому відділенні у 2000 році 8 серпня. З цього почалося моє життя. Після народження мій батько Підполковник Збройних сил України був вбитий російською спец. групою *Альфа*. Моя мати не витримала такого удару по Сім'ї. Вона почала вживати багато алкоголю та деякі наркотичні засоби.В деякі моменти свого дитинства я думав за що мені це все, але я завжди старався якось її підбадьорити, але її це дратувала й тому вона мене завжди била. А я все дорослів та дорослів. Та потім я починав зриватись на неї коли в мене було поганий настрій або ставили погані оцінки.
Юнацтво
В період юнацтва Мати відправила мене до табору, тому що я мішав та маячив у неї перед очам, в неї з'явився Молодий чоловік.
В таборі я познайомився з такими людьми як: Владислав Хмельницький, Марк Бакулін, Микита Гурцев, Денис Медвідь.
Це були мої найкращі друзі за все моє життя. коли я розказав про свою сім'ю вони мене почали підбадьорювати мені було дуже приємно таке чути тому,
що таки слів я ніколи не знав. Після повернення з табору пройшов місяць на той момент була Весна, саме 15 січня мені мало виповнитись 12 років та я мав відсвяткувати цей день не незабутньо. Але за 3 дні до мого дня народження пропала моя мати, почались пошуки, її знайшли, але мертвою. Мій стан не передати.
З ними в мене було круто, але з ними я себе почував лідером та не було такі ситуації що я зривався на них та те що проявляв свій характер мені це подобалось.
Доросле життя
Я по трохи ходив від трагедій з мамою, але мені все одно було погано.
Але у 2013 був майдан та я туди поїхав з деякими людьми, це було доволі жорстоко, але у 2014 я жив ще на майдані в наметі та в що денних протестах.
Також у 2014 році я зробив перше своє навмисне вбивства про яке я жалію по сьогодні, після цього мене запросили в Київську банду лідер якої родом з міста Вінниця.
У 2017 році наша банда розпалась я так не хотів цього.
Вона розпалась тому, що нащо лідера вбила Поліція м. Києва. У Києві у нас була доволі важна операція по Грабуню одного з нарко притулище та подальшу здачу його силам СБУ.
Лідера вбили, а я мав бути вбитим, але ні, я поміняв фамілію на Шкварук та почав жити спокійно доки до мене не прийшла вона "повістка" повістка прийшла всім моїм кращим друзям.Це була перша моя фотка за довгий час. Мені подобалась моя форма і мені пощастило що за мої бойові навички мене поставили заступник. командиром ЦПП.
Підряду і в той день 1 з моїх бійців не виконував мої накази я на нього кричав та ще трохи я його б застрілив мою злість не передати словами, а я не здержався та почалась бійка.
Я його мало не вбив його я не затримувався та бив повністю у свої сили поки мене не зупинили мої брати(найкращі друзі).
Після цього я не розумів що з моїм гнівом я не зміг себе здержувати в мене явні проблеми з гнівом
Життя в Воєнному госпіталі
Моє життя в воєнному госпіталі складалось до волі важко.
Мої травми загоювались довго та дуже боляче.
Але там я познайомився з дуже красивий мед сестрою,
Вона дуже красива та з гарним характером.
Якось вона зайшла до мене в палату та почала зі мною цікаву розмову.
-Ну що боєць як так сталось що тут лежиш?
-Та так після спец.операції отримав травми той так краще скажіть як ваші справи?
-Та нічого нормально, але *Почала плакати*
--Що сталось чого ти плачеш не потрібно *Почав втішати*
--В мене великі проблеми в сім'ї я не знаю що мені робити з цим?
--Нічого все буде добре розкажи про свої проблеми мені
--*Почала плакати та втікла до себе в офіс.
В мене не було сили, щоб за нею побігти тому я навіть ні нащо не надіявся.
Потім я змирився та відлежав свій час та пішов на Фронт по контракту.
Мені було доволі боляче після цього випадку, але цей випадок зробив мене жорсткіше.
Життя на війні
Моє становлення було пригнічено "повісткою" я не міг зрозуміти нічого що відбувається.
Але зі згодом я все зрозумів як говоряться склав Пазли.
Мене відправили на війну в Донбасі в саме пекло в Авдіївку
Там нас мало не взяли в кільце, але наші побратими змогли його розірвати.
Нам пощастило що з нами була колона танків і тому ми зачистили всю відстань кільця
Ще у нас недавно не скажу коли, тому що зараз лежу в лікарні з контузією та не дуже добре все пам'ятаю, а тем паче дату на той момент ми вели агресивний наступ на село Озерне
Та пробивали оборону окупантів і я дав наказ агресивно наступати, але в нас не було підтримки ні танків, ні артилерійської підтримки
Іза цього дуже велика частина нашого підряду померла від артилерійських обстрілів по нас.
Пізніше я не стримував свій гнів на начальство і тому в мене не дуже відносини
як з бійцями, так і з начальством після цього скандалу
нам дали все ж таки підтримку артилерії та в придачу саперів та роту саперів
Артилерія старається з всіх своїх сил, але видно що краще більше.Але також в мене були друзі сапери.І був дуже дурний солдат тому, що у нас в підряді ніхто ніколи не наступав на міни, але на подив я здержався та зміг не агрегувати на бійця та ми викликали воєнних медиків та все було добре боєць вижив.На цей момент у нас все максимально добре тільки через мене та мого характеру якби не моя агресія в нас би цього не було
