Глава 1 Нелегке життя.
Ігор Шевченко - народився 1 жовтня 1997 року у місті Львів у сім'ї простих працівників. Батько - водій зі стажем недавно получив останню категорію прав і відтоді колеги по роботі почали кликати його "Професіонал". Після такого успіху моїм батьком почали цікавитись люди у яких кишені заповнені грошима і через декілька днів по розповідям мати батько не повернувся.
Перші 4 роки для маленького Ігоря пролетіли як 1 секунда і через це він частенько підходив до мати і розпитував як це було. Мати успішний бухгалтер, нещодавно у їх офіс надійшов великий заказ з перерахування і перенаправлення великої суми грошей тому першу неділю від мого народження мати брала мене із собою на роботу і була змушена кормити мене прямо на роботі у туалеті. Пройшов рік хлопчик весело бігав на дитячій площадці і на думку прохожих дуже весело співав, проспівавши так ще 5 хвилин він змучився і присів відпочити на лавочку, як вдалині побачив красивого песика який ніби кликав на допомогу Ігор який дуже сильно любив собак побіг до нього, але як тільки він забіг за будинок провалився у каналізаційний люк. Через деякий період часу прохожий чоловік бачить відкритий люк і хоче його закрити але тут несподіванка і зразу в нього побігли мурашки по шкірі як він бачить у траві біля люку шапочку. Прокинувся Ігор вже у лікарні біля нього мама плаче, плаче сльозами радості що її маленький хлопчик відкрив очі, як тільки мати витерла сльози хлопчик починає кашляти кров'ю у палату зразу забігають лікарі які не розуміють що відбувається з дитиною, через хвилину кашель припиняється а лікарю швидко везуть хлопчика на обстеження, по закінченню обстеження лікарі виносять вердикт "РАК ЛЕГЕНЬ". Перевезли малого до великого міста Львів у міську лікарню яка знаходилась на вершині гори,не втрачаючи ні секунди лікарі кладуть Ігоря на лікарський стіл і спеціальним апаратом у прямому сенсі залізають у горла хлопчика. Прокидається малий на руках у мами яка несе його в лікарні і через декілька секунд передає його лікарю який знову кладе його на стіл і на цей раз апарату немає зате коли він підняв голову до гори над ним появились лікарі які без перерви дивляться йому прямо в очі але як тільки хлопчик моргнув він прокидається у своїй палаті якому якраз принесли його любиму манну кашу, потім ще до кінця лікування хлопчику снився один і той самий сон.
Глава 2 Перший раз у перший клас.
Хлопчик зростав у 7 років відбулися перші прояви проблем із зубами які змушують прикувати хлопчика до лікарського ліжка, і віддавати гори грошей заради того щоб врятувати один зубчик.
Настала осінь і як усі говорять перший раз у перший клас, хлопчику було легко освоїтись у новому класі тому що багато його друзів із садочка були у його класі але як на зло у клас зайшов хлопчик, його ім'я максим із його бандою друзі і з першого контакту очей того хлопчика і Ігоря між ними прослизнуло те що не відбулося при зустрічі кота і собаки, вони стояли один навпроти одного і дивилися один одному вогняними очима прямо в очі немов хотіли накинутись на свого супротивника і вирвати у нього серце, але ігор не став залазити на гору він її обійшов тобто розвернувся і пішов за парту.
Їхнє протистояння продовжувалось аж до самого 7 класу і з кожним роком витівки переростали з сховати пенал до викинути портфель з останнього поверха школи, але в один момент хлопця на ім'я максим забирають у футбольну академію іншого міста і всі ці протистояння за увагу дівчат, за знання, за успіхи у спорті гублять своє значення якщо достойний супротивник покидає тебе.
Глава 3 Армія і нові випробування.
1 жовтня 2015 року - Ігорю виповнилось 18 років, і через пару днів йому прийшла повістка, він дуже не хотів розлучатись зі своєю сім'єю, але він пообіцяв швидко повернутися.
1 вересня його забрали на мед-комісію, яку він успішно пройшов, і потім він поїхав у військову частину, де почалися його армійські дні.
На день незалежності України майже вся рота ЗСУ поїхали на площу, щоб виступити перед народом України. Залишивши Ігоря та його друга на КПП, вони навіть не підозрювали, що станеться через декілька годин на військовій частині, в самій середині параду до військової частини під'їжджає декілька тонованих авто, та з них виходять понад 9 озброєних людей, Ігор зі своїм товаришем трохи злякалися, але не придали цьому великої уваги та вийшли на подвір'я до них. Ігор підійшов та запитав, що їм потрібно, але не почувши відповіді він побачив як вони почали діставати зброю, та він зрозумів що потрібно тікати. З шаленою швидкістю він забіг на КПП та закрив двері. Злочинці почали стріляти по вікнах та кричати, щоб їх впустили, або вони перестріляють всіх військово службовців. Ігор з товаришем навіть і не намагалися відкривати двері та трохи відійшли назад. Злочинці почали стріляти по замку сталевої дверці, їм якось вдалося її виломити, і тут Ігор згадує як у дитинстві він зі своїм дідусем ходили на полювання, та його дід дав йому рушницю та вчив його стріляти, з цими навичками Ігор був найкращим стрільцем, не тільки зі своїх однолітків, і серед дорослих людей. Після того як злочинці зайшли на територію, Ігор з товаришем відійшли трохи назад та перші почали вогонь, його товариш теж не перший раз тримав автомат, тому через декілька хвилин вони відбили 9 озброєних злочинців навіть і не зрозумівши цього. Ігор не сильно боявся, але він злякався за свою маму, яка б не пережила його смерть. Після проведеного параду Генерал ЗСУ приїхав, та побачив мертвих людей які лежали на землі. Ігор розповів як все відбулося, та від здивування Генерал дав підвищення обом військовим, та дав маленьку відпустку у вигляді 2 днів. Ігор з радісним лицем поїхав до дому, та розповідав всій родині його пригоди у ЗСУ.
Йому там сподобалося, було багато завдань, які зробили з нього гарного хлопця, який за свою службу зробився ще красивішим,
В армії він мав багато друзів, а по закінченню своєї служби він повернувся у своє рідне місто, де його чекала сім'я і друзі.
Глава 4 Чим далі йдеш тим вищий шанс спіткнутися.
Ігор ріс без батька він не відчував жодного відчуття впевненості і тому хотів щоб військовий ліцей міста Луцьк натякнув йому чого йому не вистачає у житті. 2 роки під строгою дисципліною він покидає навчання із золотою медаллю і рекомендацією у найвищу поліцейську академію України, м'язи накачані, прес як залізна стіна а голова вільна, маленька і наповнення знаннями які він засвоїв, тепер простий хлопчик закінчив свій тернистий шлях до такої вершини тепер як його любили називати Ігор не мають права його так називати тепер він змужнілий, накачаний, і розумний Ігор.
Через декілька років Ігор вирішує вступити до лав НПУ і слідкувати за порядком як на дорогах так і в повсякденному житті. Після довгої невпинної і тяжкої роботи його все ж таки підвищують до звання молодшого лейтенанта поліції і це всього лише у свої 23 роки за всі 5 років своєї служби не взяв жодного хабаря не провалив жодного завдання яке доручили йому здавалось на цьому усе але ж ні, у колеги по роботі з'явилась неприязнь до молодшого лейтенанта і на кожному завданні якщо на його дорозі його траплявся Ігор той старався йому завадити, але в один момент все зайшло надто далеко, під час спец завдання за стеженням однієї людини той співробітник заговорив його і вони врізалися у стовп, після цієї важливої місії Ігор був розкритикований і понижений у званні через те що він був за кермом, щоб не робити не приємну атмосферу у відділку Ігор прийняв рішення що потрібно звільнитись насильно його ніхто тримати не став, особливо після цієї операції він був успішно звільнений і пообіцяв собі що людей які заздрять кращим співробітникам ніж вони, що платять гроші заради посади але на ній нічого не роблять потрібно наказувати.
Через рік Ігор завдяки допомозі людей які побачили потенціал і іскру в очах йому запропонували впоратися з цими всіма підставними людьми які перешкоджають розвитку України. Потрапив Ігор в офіс СБУ міста Дніпро у відділ анти-корупції його основна ціль полягала у тому, щоб ні одна людина не говорила погане про відділ безпеки людини у Україні також Ігор продовжував вести невпинну діяльність, і все ж завдяки цій роботі процент корупції в країні знизився на цілих 15%.Також було помітно що у СБУ слідкували за Ігорем краще і про всі його успіхи знали ще до того як він приїде у офіс.
