Біографія Данила Тюріна.
Він усе життя жив у місті Харків. Його назвали в честь великого князя Данило Галицького у 2003 році. З ранніх літ він був спокійним хлопчиком та мав багато енергії. З самого дитинства його навчили що життя буде не просте та усе в житті досягається великою працею. Починаючи з 5 років перед садочком та школою батько робив Ранкова зарядка як він це називав насправді біла розминка та він багато підтягувався та віджимався. Данило дуже хотів поступити у школу він був згодний на все тільки щоб його забрали у школу. З початку першого класу йому тоді було 6 років але через місяць уже виповнилося 7 він гарно вчився та мав багато друзів.Юнацькі роки
Починаючи з п'ятого класу він був відмінником вчився дуже добре також у цей час він займався музикою та плаванням у 7 класі він закінчив музичну школу на відмінно також виграв чемпіонат України з плавання у своєму віку. Після завершення 7 класу Данило пішов здавати на поступлення у ліцей ім.Івана Богуна у Боєрці було страшно але він був впевнений та мав дуже велике бажання як мрію, та у скорому часі він успішно потрапив. Коли прийшов було страшнувато бачити рідних тільки на вихідних але привик з часом. Познайомився з гарною дівчиною Яною яка у скорому часі стала його дівчиною. Коли він пробув там 2 місяці його назначили Зам.Командира взводу та получив звання Сержанта (не офіційно) після цього року йому видали подяку та медаль за найкращі результати у навчанні він як розумієте був дуже радий. На початку другого року у них у кінці серпня почалась стрільба вчання він показав гарні результати та користувався авторитетом у офіцерів. Почався другий рік та він з дитинсва мав мрію стати пілотом винищувача та захищати нашу державу.Тому він упорно навчався та на перервах бігав на турніки. Пілсля закінчення на відмінно другого року йому вручили дві медалі 1 за гарне навчання а другу за закінчення навчання у Боярці.Данило автоматично попав до Київського ліцею ім.Івана Богуна. Був дуже радий так як мав останні два роки до поступлення у Університет. Він гарно навчався грав у футбол але в один з таких днів йому зробили підкат та він вилетів у госпіталь на 2 місяці з травмою коліна. Він навчався але цього не вистачало і тут він зрозумів що є шанс що він не зможе наздогнати программу і це йому дало таку мотивацію що він день та ніч вчився та рвав себе на куски щоб наздогнати, у кінці року у нього була одна 9 та він не зміг получити медаль він дуже засмутився.
І усі канікули він вчив наступні теми зубрив та уже коли почалося навчання він знав усі теми але він вчив далі так він закінчивши на золоту медаль пішов здавати ЗНО. І в сумі він здав на 190 балів. Та пішов за своєю мрією.
Студенське життя.
Почалося з того що він пішов здавати мед.комісію на свою мрію у ХУПС (Харківський національний університет повітряних сил). Дуже боявся щоб коліно не зруйнувало йому життя але ні він успішно усе здав та поступив на перший курс. Спочатку звикав до всього але його сім'я жила на іншому краєчку Харкова і вони могли бачитися лише 1-2 рази на рік він був запальним він сидів день та ніч здавав сесії на відмінно та показував себе як найкращого студента. У цей час у них з Яною було все більше конфліктів та через пару місяців вони розійшлися. Він засмутився але на той час він бачив її як перешкоду на своєму шляху. Тож він уже відійшов від розлучення як його любящи батьки виріши розлучитися тому він дуже засмутився уже думав майже не вчитися але згадав свою мрію та пішов до кінця. За другий курс він навчився літати на так званому кукурудзянику літак такий. Після чого почав вивчати винищувачі. На третьому курсі він уже був на практиці майже літав і тут в кінці він сам полетів він був так радий на 7 небі від щастя. Він зрозумів що все що він робив було не даремно. Та він закінчив університет з Червоним дипломом. Радості не було кордонів але дуже велике але він почав рости та виріс не по нормі тобто максимальний ріст був 1.86 см а він був 1.89 виключень немає у нього наступила дипресія він не хотів нічого. Але тут зустрів ДКВС та вирішив подати заявку діватися було нікуди тому. Його прийняти він був радий дуже радий але після пари місяців його підставив найкращий товариш він намагався якось цьому заперечити але було даремно дуже любив ДКВС і серце його боліло. Та через пару місяців вирішив спробувати свої сили у ЗСУ почав з маленького звання та піднявся аж на сержанта був у підрозділі Військова служба правопорядку він знав як наводити порядок. І тут вийшла ситуація один з ворогів вирішив придумати історію щоб його звільнили. Він відкрив не правду всім та його звільнили знову він почав сумніти казав: «За що мені це Боже» але в сумі заробляючи не законним способом він вирішив завʼязати та вирішив спробувати у Національній поліції міста Харкова. Набір був важкий тому він готувався і вуаля його прийняли але радів він не довго після чого у його хтось здав у третій раз як він заробляв гроші та його посадили у тюрму на 6 місяців. Після виходу з якої він побачив що у ЗСУ переглянули його справу із-за чого його звільнили та востановили його звання він був на цьому званні багато і вирішив все ж таки піти у НПУ м.Харкова але як тільки прийшов його чекала також доля не довіра та ставлення як до ворога та він вирішив піти по ЗВБ.Наші дні
Він знав усе про закон та майже про державу та вирішив піти у пожежники але дуже скоро він пішов за власним бажанням зараз Данило дуже мріє піти у свою найулюбленішу фракцію ДКВС. Зараз Данило працює пілотом гвинтокрила але йому вже це подобається.У нього з'явилася дівчина з якою він гарно проводить свій також заздрить брату який в сумі став на захист державі на винищювачі.
Дякую що уділили мені час Гарного дня!
Він знав усе про закон та майже про державу та вирішив піти у пожежники але дуже скоро він пішов за власним бажанням зараз Данило дуже мріє піти у свою найулюбленішу фракцію ДКВС. Зараз Данило працює пілотом гвинтокрила але йому вже це подобається.У нього з'явилася дівчина з якою він гарно проводить свій також заздрить брату який в сумі став на захист державі на винищювачі.
Дякую що уділили мені час Гарного дня!
Останнє редагування:
