Народження Дениса Капібаровича
Народився я в м.Харків, в державному пологовому будинку на 28.10.1999 о 12:59год ночі на світ з'явився хлопчик, якого батьки назвали Денис, але після мого народження нажаль Мати не вижила, тому за моє опікунство взявся батько.
Вже у 8 віці хлопчик показував дружелюбність та товариськість по відношенню до інших людей, наприклад – до своїх друзів із дитячого садка та школи. З 8-ми років Дмитро ходив з батьком на його роботу і допомагав йому, підносячи різноманітні документи. Можливо, звідси у нього такий потяг до роботи з документацією? Батько в мене працював простим особистим водієм та правою рукою в одного депутата,не скажу шо ми були бідні,та і не багаті,але і на життя та хліб нам вистачало. Батько вже з мого дитинства собі планував про моє майбутнє життя,ким я маю стати....
Юність
Тому Батько вирішує що його син повинен бути сотрудником СБУ .
Після закінчення Школи Денис вступив до юридичного коледжу на спеціальність "Правознавство" та почав вивчати закони та права громадян.
Навчання проходило для нього досить легко, тому що він швидко порозумівся з багатьма відмінниками, які були раді допомогти йому в навчанні, та й сам юнак розумів що це йому потрібно для подальшого життя та і сам був не дурний. У ході навчання у Дмитро зародився потяг до Служби Безпеки України. Він почав вивчати їх та побачив у цьому можливість карєрного майбутнього. За кілька місяців він був уже не просто Сержантом а цілим Старшинов, але й добре розбирався у виконавчій владі. Дмитро завів собі достатньо як друзів, так і ворогів. Закінчивши навчання Денис вирішив що потрібна йому всетаки вища освіта та планує переїхати жити до м.Дніпра, де і поступив після 3-го курсу коледжу автоматом на 4курс Університету Там Денис зустрів його друг, з яким познайомились в коледжі на 1 курсі та допоміг облаштуватись.
Доросле Життя
Після закінчення Університету Денис пробує розпочати кар'єру у місцевій мерії, але через те, що практики як такої роботи з документами у нього не було, тільки теорія, у нього трохи погано все виходить, і після грубої помилки в документах, Дениса викликають до мера для доповіді. Але ж Денис вмів розмовляти з людьми та знаходити з ними спільну мову, то щоб його не звільнили з мерії, а навпаки віддали на навчання до верховного судді, щоб той навчив його чому новом, мер погодився та відправив мене на практику до Верховного судді.
День за днем робота з документами ставала звичною та буденною. Починаючи з 20 років Денис підіймався від звичайного секретаря який не в змозі поставити штамп у правильному місці, до Верховного судді. Згодом Денис після клопіткої праці в документах отримує підвищення до Виконавчого Судді, але Дмитро прагнув більшого, тому день за днем він плідно та старанно виконував свої обов'язки та блискавично закривав справи, м.Харкова який вирішує долю цілих управлінь та здатен переконати будь-кого у своїй правоті, зібравши біля себе команду із вірних та щирих людей, вони стали йому другою сім'єю, за допомогою свого красномовства та аналітичного розуму він здобув авторитет, його почали поважати та цінувати. Він по справжньому любив те, що він робить...
Наші Дні Завжди у житті є початок та кінець, одного дня Дмитро проводив розглядав позовів громадян, До мене позвонив Генерал з тремтячим голосом, розповіла про Денис щодо його Рішення розпуску СБУ м.Харкова, так як його термін вийшов...
Ось ця новина добряче збив мене з пантелику та затуманив розум Днгису, тому що пів року він провів в цих стінах СБУ, а зараз його просять їх покинути, це дуже засмучувало Дениса...
Після того як зібравши свої речі з кабінету, Денис завантажив їх у багажник свого автомобіля,та поїхав до дому в так звану відпустку за свій рахунок.....
Денис сидячи в дома, довго розмишляв що ж дальше робити йому? він розуміє що всі кошти які він відкладав на нове авто скоро закінчуться на прожиття, Він не хотів влаштовуватись на роботу не по професії, Дмитро довго думаючи все ж таки вирішує чому б і йому не попробувати себе в чомусь новому, в тому що може допомогти простим громадянами, та бути частинкою....
Тому Денис вирішує подати заяву на пост Генералв м. Харкова та балатуватись, він знає якшо не він хто з може змінити щось на краще? Денис дуже працювитий, добрий, відзивчивий, та професіонал своєї справи...
Народився я в м.Харків, в державному пологовому будинку на 28.10.1999 о 12:59год ночі на світ з'явився хлопчик, якого батьки назвали Денис, але після мого народження нажаль Мати не вижила, тому за моє опікунство взявся батько.
Вже у 8 віці хлопчик показував дружелюбність та товариськість по відношенню до інших людей, наприклад – до своїх друзів із дитячого садка та школи. З 8-ми років Дмитро ходив з батьком на його роботу і допомагав йому, підносячи різноманітні документи. Можливо, звідси у нього такий потяг до роботи з документацією? Батько в мене працював простим особистим водієм та правою рукою в одного депутата,не скажу шо ми були бідні,та і не багаті,але і на життя та хліб нам вистачало. Батько вже з мого дитинства собі планував про моє майбутнє життя,ким я маю стати....
Юність
Тому Батько вирішує що його син повинен бути сотрудником СБУ .
Після закінчення Школи Денис вступив до юридичного коледжу на спеціальність "Правознавство" та почав вивчати закони та права громадян.
Навчання проходило для нього досить легко, тому що він швидко порозумівся з багатьма відмінниками, які були раді допомогти йому в навчанні, та й сам юнак розумів що це йому потрібно для подальшого життя та і сам був не дурний. У ході навчання у Дмитро зародився потяг до Служби Безпеки України. Він почав вивчати їх та побачив у цьому можливість карєрного майбутнього. За кілька місяців він був уже не просто Сержантом а цілим Старшинов, але й добре розбирався у виконавчій владі. Дмитро завів собі достатньо як друзів, так і ворогів. Закінчивши навчання Денис вирішив що потрібна йому всетаки вища освіта та планує переїхати жити до м.Дніпра, де і поступив після 3-го курсу коледжу автоматом на 4курс Університету Там Денис зустрів його друг, з яким познайомились в коледжі на 1 курсі та допоміг облаштуватись.
Доросле Життя
Після закінчення Університету Денис пробує розпочати кар'єру у місцевій мерії, але через те, що практики як такої роботи з документами у нього не було, тільки теорія, у нього трохи погано все виходить, і після грубої помилки в документах, Дениса викликають до мера для доповіді. Але ж Денис вмів розмовляти з людьми та знаходити з ними спільну мову, то щоб його не звільнили з мерії, а навпаки віддали на навчання до верховного судді, щоб той навчив його чому новом, мер погодився та відправив мене на практику до Верховного судді.
День за днем робота з документами ставала звичною та буденною. Починаючи з 20 років Денис підіймався від звичайного секретаря який не в змозі поставити штамп у правильному місці, до Верховного судді. Згодом Денис після клопіткої праці в документах отримує підвищення до Виконавчого Судді, але Дмитро прагнув більшого, тому день за днем він плідно та старанно виконував свої обов'язки та блискавично закривав справи, м.Харкова який вирішує долю цілих управлінь та здатен переконати будь-кого у своїй правоті, зібравши біля себе команду із вірних та щирих людей, вони стали йому другою сім'єю, за допомогою свого красномовства та аналітичного розуму він здобув авторитет, його почали поважати та цінувати. Він по справжньому любив те, що він робить...
Наші Дні Завжди у житті є початок та кінець, одного дня Дмитро проводив розглядав позовів громадян, До мене позвонив Генерал з тремтячим голосом, розповіла про Денис щодо його Рішення розпуску СБУ м.Харкова, так як його термін вийшов...
Ось ця новина добряче збив мене з пантелику та затуманив розум Днгису, тому що пів року він провів в цих стінах СБУ, а зараз його просять їх покинути, це дуже засмучувало Дениса...
Після того як зібравши свої речі з кабінету, Денис завантажив їх у багажник свого автомобіля,та поїхав до дому в так звану відпустку за свій рахунок.....
Денис сидячи в дома, довго розмишляв що ж дальше робити йому? він розуміє що всі кошти які він відкладав на нове авто скоро закінчуться на прожиття, Він не хотів влаштовуватись на роботу не по професії, Дмитро довго думаючи все ж таки вирішує чому б і йому не попробувати себе в чомусь новому, в тому що може допомогти простим громадянами, та бути частинкою....
Тому Денис вирішує подати заяву на пост Генералв м. Харкова та балатуватись, він знає якшо не він хто з може змінити щось на краще? Денис дуже працювитий, добрий, відзивчивий, та професіонал своєї справи...
