Дитинство
(2000-2010)
Маленький Іван народився у третьому род.будинку. Його дуже чекали його бабусь та дідусь. Вони були неймовірно раді та наступні 10 Років любили захищали,кормили та одягали. Іван любив кататися на поїздах та любив дивитися на поліцейськи машини. У 4 роки він пішов до діт.садочку та знайшов там нових друзів. у 6 років наш маленький герой пішов до школи у перший клас . Він довчився до 2 класу на відмінно але почалася війна. Маріуполь це місто яке постраджало найбільше на той момент. І після цього моменту наш герой не бачив своїх родичів у живу окрім мами ще дуже довго… Після того як завершились бойові дії нашому герою вдалося вийхати з міста Герой Маріуполь! Та він пішов вже в 3 клас та завершив його на відмінно. Йшли роки хлопчик довчився до 5 класу та перейшов у нову школу. Там він знайшов нових друзів але ні коли не відчував себе щасливим саме тому що у Маріуполі залишилися всі його друзі та родичі…
Підлітковий
вік
(2010-2015)
Наш Іван вже у 5 класі та знайшов собі три найкращіх друга яки супроводжували його все його життя… Йшли роки але хлопчик так і не повернувся додому і виришив після закінчення школи піти до ЗСУ. Хлопчик успішно закінчив школу та у 18 років пішов до ЗСУ. Хлопчик пройшов навчання Та пійшов захищати країну а саме у 56-ту Бригаду.
Юність хлопчика
(2015-2022)
Війна закінчилася. Україна перемогла.
Після цього хлопчик зміг виконати свою мрію. Герой свого часу вирішив піти у Національну поліцію України. Герой пройшов спів бесіду та був успійшно прийнят до лав НПУ. Йшли роки а хлопчик все працював і працював патруль за патрулем, виклик за викликом от і дослужив наш Іван до звання Старший сержант! Його родичі були дуже раді за нього! Але він йшов до своєї мрії та став ким він хотів…
Повсякденне життя
(2022-2025)
Юрчишин дося працює в НПУ за ці роки служби хлопчик отримав звання молодший лейтинант. Для нього будо дуже велике досягнення у нього житті. Хлопчик побачив своїх рідних та повертався до дому. Звичайно він не признав свою квартиру тому що не був там близько 10 років… і вот хлопець досі продовжує службу в НПУ та буде працювати там допоки не стане Генералом НПУ
…
P.S Дитинство засновано на реальних подіях та я вірю що кожен українець поверенться до своїх домівок… Слава Україні!
(2000-2010)
Маленький Іван народився у третьому род.будинку. Його дуже чекали його бабусь та дідусь. Вони були неймовірно раді та наступні 10 Років любили захищали,кормили та одягали. Іван любив кататися на поїздах та любив дивитися на поліцейськи машини. У 4 роки він пішов до діт.садочку та знайшов там нових друзів. у 6 років наш маленький герой пішов до школи у перший клас . Він довчився до 2 класу на відмінно але почалася війна. Маріуполь це місто яке постраджало найбільше на той момент. І після цього моменту наш герой не бачив своїх родичів у живу окрім мами ще дуже довго… Після того як завершились бойові дії нашому герою вдалося вийхати з міста Герой Маріуполь! Та він пішов вже в 3 клас та завершив його на відмінно. Йшли роки хлопчик довчився до 5 класу та перейшов у нову школу. Там він знайшов нових друзів але ні коли не відчував себе щасливим саме тому що у Маріуполі залишилися всі його друзі та родичі…
Підлітковий
вік
(2010-2015)
Наш Іван вже у 5 класі та знайшов собі три найкращіх друга яки супроводжували його все його життя… Йшли роки але хлопчик так і не повернувся додому і виришив після закінчення школи піти до ЗСУ. Хлопчик успішно закінчив школу та у 18 років пішов до ЗСУ. Хлопчик пройшов навчання Та пійшов захищати країну а саме у 56-ту Бригаду.
Юність хлопчика
(2015-2022)
Війна закінчилася. Україна перемогла.
Після цього хлопчик зміг виконати свою мрію. Герой свого часу вирішив піти у Національну поліцію України. Герой пройшов спів бесіду та був успійшно прийнят до лав НПУ. Йшли роки а хлопчик все працював і працював патруль за патрулем, виклик за викликом от і дослужив наш Іван до звання Старший сержант! Його родичі були дуже раді за нього! Але він йшов до своєї мрії та став ким він хотів…
Повсякденне життя
(2022-2025)
Юрчишин дося працює в НПУ за ці роки служби хлопчик отримав звання молодший лейтинант. Для нього будо дуже велике досягнення у нього житті. Хлопчик побачив своїх рідних та повертався до дому. Звичайно він не признав свою квартиру тому що не був там близько 10 років… і вот хлопець досі продовжує службу в НПУ та буде працювати там допоки не стане Генералом НПУ
…
P.S Дитинство засновано на реальних подіях та я вірю що кожен українець поверенться до своїх домівок… Слава Україні!
