Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Шухевич Данієль Олександрович
Стать: Чоловіча
Мати - Шухевич Анна Борисівна
Батько - Шухевич Олександр Олександрович
Зріст та вага: 185 см , 82кг
Дата народження: 15.10.2000
Вік: 25
Місце народження: м.Київ
Національність: Українець
Місце проживання: Київ
Захоплення: Спорт
Сімейний стан: Неодружений
Статура: Спортивне , рельєфне тіло
Колір очей: Карі
Зачіска: Коротка стрижка
Відмітні знаки: Одна зірка та колоски (Майор)
Народження та дитинство
Я, Шухевич Данієль, народився 15 жовтня 2000 року в місті Київ, Україна. Моє дитинство було непростим — батько, Олександр, працював кровельником, а мама, Анна , трудилася на пошті. Грошей у сім’ї завжди не вистачало, тому ми жили дуже скромно й рахували кожну копійку. У чотири роки я знайшов собі найкращого друга, з яким ми проводили майже весь час разом, ганяли у футбол, лазили по дворах і будували свої мрії про щасливе майбутнє. Одного разу ми з ним захотіли морозиво, але грошей не було і в нього з'явилась ідея, сказав мені: А чому б нам його не вкрасти, я подумав і сказав: Давай. Це була моя перша крадіжка, хоч і не велика. З тих пір ми з ним постійно щось крали.
Але в сім років я пішов до школи, а мій товариш із родиною переїхав в інше місто — і наш зв’язок обірвався.
Шкільні роки
Навчання мені давалося добре: швидко навчився читати, писати й рахувати. Але в 2010 році моє життя різко змінилося — я тяжко захворів і потрапив до лікарні у важкому стані. Батьки, не маючи іншого виходу, взяли кредит, щоб оплатити лікування. На щастя, лікарям вдалося мене врятувати, і після довгого лікування та реабілітації я повернувся до школи.
Пізніше я знайшов нових друзів, а мої оцінки залишалися високими. Я тричі брав участь у міських математичних олімпіадах і кожного разу виборював призові місця. У шостому класі захопився спортом — записався на карате. Уже через рік наполегливих тренувань отримав свій перший пояс і почав готуватися до чемпіонату України. У сьомому класі здобув перемогу на чемпіонаті, отримав грошову винагороду й віддав її батькам, щоб допомогти погасити кредит.
Але навіть цих грошей виявилося замало.
Коли почались літні канікули я влаштувався на стройку, кожен день ходив працювати, моєю задачою було щось носити/подавати.
Відпрацював там місяць, голову не покидала думка - я втомився. Попрацював ще декілька днів і вирішив звільнитись.
Майже одразу знайшов іншу роботу, більше легку, працював на ній до кінця літа.
За 3 місяці мені вдалось заробити 60.000 грн.
Юність: перші заробітки та зміни
Розуміючи важке становище сім’ї, у дев’ятому класі я почав працювати на ринку — переносив важкі ящики та допомагав продавцям. За рік заробив 120.000 гривень і одразу передав їх батькам. Та після цього, вступивши до десятого класу, я раптово втратив мотивацію, почав прогулювати уроки, ледве завершив навчальний рік із двійками. Батьки були розлючені та змусили мене повернутися до нормального навчання.
В одинадцятому класі я взявся за голову, знову став відмінником, а в 2018 році закінчив школу із золотою медаллю. Після цього вступив до університету, де почав вивчати електроенергетику.
Доросле життя: робота, поліція та подвійне життя
У 2020 році почав підробляти на різних роботах: вантажником, різноробочим, на складі.
У 2021 році я виграв лотерею та отримав приз у розміні 1.000.000, саме тоді я полюбив гроші.
В мене було у планах купити квартиру, я вже навіть почав пошук.
Але в один день зв'явився мій друг з дитинства, ми з ним зустрілись та багато чого вспоминали, він мені запропонував відкрити спільний бізнес, я йому повірив та дав гроші без договору. Спочатку все було добре, але одно разу я йому подзвонив та поняв що він мене заблокував.
Тоді я пішов у Поліцію та мені сказали "Без доказів нічого зробити не можем".
Вже тоді я захотів йому помститися.
У 2022 році я влаштувався працювати до поліції. Спершу сприймав це як справжню честь та можливість допомагати людям. Але з часом зрозумів, що зарплати надто малі, а більшість колег уже давно брали хабарі. Довго тримався осторонь, поки одного разу мені не запропонували 5000 гривень за те, щоб "закрити очі" на порушення. Я вагався, але зрештою погодився.
Я почав шукати свого старого друга, виявилось що його немає в нашому місці, пошукавши в базі я всеж таки його знайшов, він проживав у місці Дніпро.
На наступний день я одразу виїхав до нього, дорога була не довга, зайняла 4 години.
Коли я його знайшов, ударив по голові зв'язав та поклав в багажник.
Не довго думаючи я його вивіз в ліс та почав знущатись.
Після цього він вернув мені все до копійки.
Після того випадку почали надходити нові пропозиції, і я поступово втягнувся у цю гру. Наприкінці 2022 року намагався відкрити власну справу, але мене серйозно обдурили. У відчаї почав активніше брати хабарі, та водночас не забував про людей, які справді потребували допомоги — частину цих грошей я роздавав бідним і знедоленим.
Поліція кілька разів зацікавилася мною, але я діяв обережно й жодного разу не залишив доказів.
Наш час
У 2026 році, завдяки хитрості, зв’язкам і результатам служби, я піднявся по службових сходах і отримав звання Майора Національної поліції України. Офіційно живу скромно — невелика однокімнатна квартира та старенький "Запорожець". Але у тіні веду подвійне життя, де хабарі й неофіційні справи стали другим джерелом доходів.
Попри все, я розумію ризики. Система прогнила давно, і поки я обережний — мене не викриють. Вільний час проводжу у спортзалі, тримаючи себе в гарній формі, і продовжую прикривати свої сліди, не залишаючи жодних доказів.
Стать: Чоловіча
Мати - Шухевич Анна Борисівна
Батько - Шухевич Олександр Олександрович
Зріст та вага: 185 см , 82кг
Дата народження: 15.10.2000
Вік: 25
Місце народження: м.Київ
Національність: Українець
Місце проживання: Київ
Захоплення: Спорт
Сімейний стан: Неодружений
Статура: Спортивне , рельєфне тіло
Колір очей: Карі
Зачіска: Коротка стрижка
Відмітні знаки: Одна зірка та колоски (Майор)
Народження та дитинство
Я, Шухевич Данієль, народився 15 жовтня 2000 року в місті Київ, Україна. Моє дитинство було непростим — батько, Олександр, працював кровельником, а мама, Анна , трудилася на пошті. Грошей у сім’ї завжди не вистачало, тому ми жили дуже скромно й рахували кожну копійку. У чотири роки я знайшов собі найкращого друга, з яким ми проводили майже весь час разом, ганяли у футбол, лазили по дворах і будували свої мрії про щасливе майбутнє. Одного разу ми з ним захотіли морозиво, але грошей не було і в нього з'явилась ідея, сказав мені: А чому б нам його не вкрасти, я подумав і сказав: Давай. Це була моя перша крадіжка, хоч і не велика. З тих пір ми з ним постійно щось крали.
Але в сім років я пішов до школи, а мій товариш із родиною переїхав в інше місто — і наш зв’язок обірвався.
Шкільні роки
Навчання мені давалося добре: швидко навчився читати, писати й рахувати. Але в 2010 році моє життя різко змінилося — я тяжко захворів і потрапив до лікарні у важкому стані. Батьки, не маючи іншого виходу, взяли кредит, щоб оплатити лікування. На щастя, лікарям вдалося мене врятувати, і після довгого лікування та реабілітації я повернувся до школи.
Пізніше я знайшов нових друзів, а мої оцінки залишалися високими. Я тричі брав участь у міських математичних олімпіадах і кожного разу виборював призові місця. У шостому класі захопився спортом — записався на карате. Уже через рік наполегливих тренувань отримав свій перший пояс і почав готуватися до чемпіонату України. У сьомому класі здобув перемогу на чемпіонаті, отримав грошову винагороду й віддав її батькам, щоб допомогти погасити кредит.
Але навіть цих грошей виявилося замало.
Коли почались літні канікули я влаштувався на стройку, кожен день ходив працювати, моєю задачою було щось носити/подавати.
Відпрацював там місяць, голову не покидала думка - я втомився. Попрацював ще декілька днів і вирішив звільнитись.
Майже одразу знайшов іншу роботу, більше легку, працював на ній до кінця літа.
За 3 місяці мені вдалось заробити 60.000 грн.
Юність: перші заробітки та зміни
Розуміючи важке становище сім’ї, у дев’ятому класі я почав працювати на ринку — переносив важкі ящики та допомагав продавцям. За рік заробив 120.000 гривень і одразу передав їх батькам. Та після цього, вступивши до десятого класу, я раптово втратив мотивацію, почав прогулювати уроки, ледве завершив навчальний рік із двійками. Батьки були розлючені та змусили мене повернутися до нормального навчання.
В одинадцятому класі я взявся за голову, знову став відмінником, а в 2018 році закінчив школу із золотою медаллю. Після цього вступив до університету, де почав вивчати електроенергетику.
Доросле життя: робота, поліція та подвійне життя
У 2020 році почав підробляти на різних роботах: вантажником, різноробочим, на складі.
У 2021 році я виграв лотерею та отримав приз у розміні 1.000.000, саме тоді я полюбив гроші.
В мене було у планах купити квартиру, я вже навіть почав пошук.
Але в один день зв'явився мій друг з дитинства, ми з ним зустрілись та багато чого вспоминали, він мені запропонував відкрити спільний бізнес, я йому повірив та дав гроші без договору. Спочатку все було добре, але одно разу я йому подзвонив та поняв що він мене заблокував.
Тоді я пішов у Поліцію та мені сказали "Без доказів нічого зробити не можем".
Вже тоді я захотів йому помститися.
У 2022 році я влаштувався працювати до поліції. Спершу сприймав це як справжню честь та можливість допомагати людям. Але з часом зрозумів, що зарплати надто малі, а більшість колег уже давно брали хабарі. Довго тримався осторонь, поки одного разу мені не запропонували 5000 гривень за те, щоб "закрити очі" на порушення. Я вагався, але зрештою погодився.
Я почав шукати свого старого друга, виявилось що його немає в нашому місці, пошукавши в базі я всеж таки його знайшов, він проживав у місці Дніпро.
На наступний день я одразу виїхав до нього, дорога була не довга, зайняла 4 години.
Коли я його знайшов, ударив по голові зв'язав та поклав в багажник.
Не довго думаючи я його вивіз в ліс та почав знущатись.
Після цього він вернув мені все до копійки.
Після того випадку почали надходити нові пропозиції, і я поступово втягнувся у цю гру. Наприкінці 2022 року намагався відкрити власну справу, але мене серйозно обдурили. У відчаї почав активніше брати хабарі, та водночас не забував про людей, які справді потребували допомоги — частину цих грошей я роздавав бідним і знедоленим.
Поліція кілька разів зацікавилася мною, але я діяв обережно й жодного разу не залишив доказів.
Наш час
У 2026 році, завдяки хитрості, зв’язкам і результатам служби, я піднявся по службових сходах і отримав звання Майора Національної поліції України. Офіційно живу скромно — невелика однокімнатна квартира та старенький "Запорожець". Але у тіні веду подвійне життя, де хабарі й неофіційні справи стали другим джерелом доходів.
Попри все, я розумію ризики. Система прогнила давно, і поки я обережний — мене не викриють. Вільний час проводжу у спортзалі, тримаючи себе в гарній формі, і продовжую прикривати свої сліди, не залишаючи жодних доказів.
