Глава - 1. Ех, дитинство, на все життя
Джордан Хоффман - Народився 6 червня 2003 року у місті Ужгород, у сім'ї прокурора Джейкоба та Олівії, як і всі діти Джордан ходив у садочок де він боявся свого оточення тому у дитячому садочку він не дуже контактував зі своїми однолітками та зазвичай грався сам.
Джордан ріс, та по трішки заводив собі друзів першими друзями Джордана були Ярослав Хоффман. Андрій Крутов та Вячеслав Крутов з якими він навчався у школі та гуляв за її територією, практично усе дитинство він проведе з ними.
З приводу навчання, Джордан був досить здібною дитиною, але він потрапить під знущання від своїх однокласників.
- Що ти син богатенького батька, всіх встиг посадити? - Каже йому однокласник.
- Тебе блін забув. - Відповідає наш хлопчина.
- Зараз ти в мене получиш. - Та кидає речі Джордана з парти.
Його друзі, Ярослав,Андрій і Вячеслав та його батьки не будуть знати про знущання, бо він триматиме це в собі. Так ще молодий Джордана заробляє дитячу травму.
В родині молодого хлопця не все однозначно, сім'я живе досить розкішно. Має котедж під містом та дві квартири у місті. Ви запитаєте як? Відповідь дуже проста, батько Джордана працюючи прокурором заробляє шалені кошти, звичайно незаконним шляхом. Але наш малий хлопчина про це ще не знає.
Через те що, Владислав не ділиться своїми знущаннями в школі, він стає закритішим від незнайомих людей. Тому йому складно, та він навіть і не намагається з кимось познайомитись, бо в нього вже є компанія друзів.
- Джордан, чому ти не знайомишся с дівчатами? Запитує його Ярослав.
Джордан трохи задумуючись, відповідає - Та мені ще рано, знайду ще своє кохання. - Хлопці з нього посміялись.
Глава 2. Чим старше, тим глупіше
Джордан сидить на математиці та вчителька питає, - Хто сьогодні буде відповідати? - Хлопець першим тягне руку.
- Хоффман, я знаю що ти знаєш, мені потрібно і ще інших перевірити.
І так гіршиться бажання хлопчини навчатись. Через те що вчителі знають, що він все знає і не питають, хлопець по трішки забиває на навчання.
У Джордана з'являється нові пріорітети, більше часу приділяє комп'ютерним іграм та компанії.
- Ми тут познайомились з трьома класичними дівчинами - каже Андрій. - Джордан, давай з нами, познайомишся.
- Ні хлопці, мені треба мамі допомогти.
Минає час, але дитяча травма все одно на місці.
По трошки минає час, і ось, вже незабаром випускний. Але хлопчина повертаючись до дому, каже матері, - Мамо, в мене там трошки проблеми з оцінками, я не знаю що робити.
Звичайно мати розповідає батьку і він проводить бесіду зі своїм сином.
- Джордан, я розумію, що може бажання не має вчитись, але треба, спробуй шукати якісь інші вирішення ситуації. - Це був невеликий дзвіночок, але хлопчина не продав цьому значення.
Навчання підходить практично к кінцю і класний керівник набирає мати, та розповідає, що в Джордана з більшості предметів оцінки нижче середнього чи навіть гірше.
Тоді, батько бере ситуацію в свої руки, приходить до класного керівника та вирішує справу з навчанням грошима.
- Хлопці, прикиньте, мені ця прибацана класуха поставила нормальні оцінки, якась вона справді відбтита! - Розповідає Хоффман Ярославу та Вячеславу.
- Якась вона справді прибита або може твій батько якось домовився з нею. - Відповідає Вячеслав.
В цей момент наш вже підліток, розуміє, що так і є насправді. Він починає пишатись, що в нього такий батько, та думає, що хоче стати такий як він.
Хвилина за хвилиною, година за годиною, день за днем і вже випускний. На випускний батько дарує хлопцеві нову машину, чому він дуже сильно радіє.
- Ма, я не хочу йти на випускний, мені це не потрібно. - Каже Джордан матусі.
- Тільки не вздумай не піти, випускний лише раз в житті. - Відповідає вона.
Хоч і Джордан не хотів йти через відношення деяких однокласників до нього, але прислухався матері.
Випускний без алкоголю? Звичайно це тоді не випускний. Святкувати вирішили з паралельними класами.
- Привіт привіт, я тебе щось не помітив серед всієї компанії полу тверезих людей. Я Джордан, тебе як?
- Привіт, ти смішний, я Анастасія.
- Щось я тебе ні разу не бачив. Ти точно з нашої планети?
Дівчина посміявшись відповідає, - Я Анастасія Ткачук з паралельного.
Може так судьба зв'язала, хто його знає, але наш підліток випившим знайомиться з дівчиною та після випускного проводить її до дому.
На наступний день. - Андрій, Ярослав, я вчора з такою дівчиною познайомився на випускному, не знаю що робити.
- Так поклич її гуляти, відведи кудись, вони таке полюбляють. - Відповідає Андрій.
Забігаючи наперед, так і познайомився Джордан зі своїм коханням.
Глава - 3. Доросле життя тільки починається
Джордан закінчив навчання та навіть гадки не знає куди далі рухатись. Завдяки зв'язкам батька, він поступає в Харкові на юриста.
- Як там твоє навчання, Джордану? - Телефонує вже його дівчина Анастасія.
- Та по тихеньку. - Чути по заду клацання по клавіатурі.
- Я ж тебе просила меньше грати та зайнятись навчанням, з тебе вийде гарний юрист! - Піднімає голос Анастасія.
- Та заспокойся, Настя, я зі всім розберусь. - Відповідає впевнено Джордан.
Так, хлопчина звісно розбереться, але за допомогою грошей батька, які він вже сам навчився заносити. Але Джордан не вважає це за хабар, він каже "Я домовляюсь з людиною та винагороджую її за вирішення проблеми".
Звичайно що хлопець не забув і про своїх давніх друзів. Повертається після третьої сесії до Ужгорода та першим ділом давай до Ярослава та Вячеслава.
- Кароче, мужики, я вирішив, як закінчую університет, роблю своїй Анастасії пропозицію. - Каже Джордан з радістю.
- Ти впевнений, не рано? - З здивуванням питає Ярослав.
- Звичайно, я її кохаю, що ще потрібно. - Впевнено каже Джордан.
- Дивись, не зроби херні, а то так швидко все і залетіть вона ще може. - Каже Ярослав.
- Та я вас умоляю, мужики, який залетіть. - Сміється Джордан навіть не задумуючись.
Глава 4. Я так навіть не планував...
Четверта сесія, п'ята, шоста... Повертається вже наш хлопчина з освітою юриста до дому. Дізнається не дуже приємні новини, батько с мамою розводяться.
- Джордан, ти вже дорослий, повинен розуміти все, я переїзджаю в Дніпро, там в мене по роботі все краще буде та і для тебе роботу знайдем. - Каже батько синові.
Думав Джордан не довго, тримаючи ще ту думку, що і в дитинстві, який батько крутий, погоджуються на переїзджає. Забуваються думки про одруження.
Батько влаштовує сина в міське СБУ, та робота там, тільки що сидіти в кабінеті та папери перебирати.
- Алло? Привіт. Та їдь вже до мене, будем разом жити. Чого ти весь час відмовляєшся? - Питає по телефону Джордан Анастасію.
- Та я не готова, в мене тут робота, не можу кинути. - Відповідає з розчаруванням Іринка.
Глава 5. Вирішення завжди є
Приїзджає Джордан до Ужгорода та зустрічається зі своїми старими друзями та все їм розповідає.
- Капец, ну і справи. Що можу сказати, тобі потрібні гроші, щоб якось батьку допомогти. - Каже Вячеслав.
- Та ну і з Анастасією теж, для дитини гроші потрібно. - Каже Ярослав.
- Бляха, хлопці, та я розумію, але де їх взяти? - Питає Джордан.
- Ну не знаю, потрібно зараз, спробуй десь пошукати, подумай що краще всього вмієш робити. - Каже Вячеслав.
Так... Джордан тільки добре і вміє давати і брати хабарі, чому його навчив батько та де ж ще гроші нормальні дістати.
Глава 6. "Яблуко від яблуні..."
Забирає Джордан Анастасію до Дніпра та починає крутитись, щоб дістати гроші.
День, місяць, два, рік... Гроші з'явились і дитя народилось у Джордана і Анастасії, а ось батька все одно надовго закрили.
Пройшло два роки з того як Джордан пішов по слідах батька, але його дитяча мрія вже ближче до втілювання, бути таким же крутим як батько. Звичайно, що він приходить до батька в в'язницю, намагається його підтримати, але батьку головне щоб дитина була щаслива, не важливо вже що з ним та де він сам.
Зараз вже ще молодий хлопчина якого знущали однолітки за батька, став таким як він. Джордан Хоффман продовжує працювати в СБУ та заробляє вже будячи Генералом СБУ. Ех, іронія...
