Дитинство
Я Назарчик Крамар, народився 16.02.1996 в місті Харків, в моїй сім'ї були тато, мама та брат. Дитинство в мене було гарне і веселе. Був друг Денис з яким я ходив в один садочок. Дуже полюбляв ходити в ресторан з татом. І дуже любив його і сумував коли він був на роботі. А коли тата не було дома ми з мамою ходили в кафе біля будинку. Потім почалася війна. Я дуже боявся що мого тата заберуть на фронт. Але відійти від цієї думки мені допомагав брат та Денис з якими ми грали у футбол. Потім все-таки сталося найгірше, мого дідуся не стало. Я любив його і дуже сумував за ним. Мій тато плакав в той день. Це був перший раз як я бачив його сльози.
Юність
В 11 років ми вже ходили в той ресторан з татом та з моєю матусею. У брата появилвся дівчина, її звали Настя. Ми дуже гарно з нею ладили. Вона фактично була моєю подружкою. Якарз тільки вона хотіла зі мною дружити. Но завжди біля мене був Денис - мій найліпший друг. Брат зміг витягнути сім'ю з складного положення і все почалося налагожуватися.
Підлітковий Вік "Перще кохання"
В нас все було добре. У брата була дівчина, а у мами був тато. Але одного прекрасного, літнього вечора мені сподобалася одна дівчина. В неї було хвилясте волося, карі очі, прекрасний голос. І я підійшов до неї. Я запитав чи вона не проти познайомитися і вона сказала давай. В той момент я здивувався, вона дала мені свій номер телефону. Тоді я дуже здивувався, що зі мною хтось хоче знайомитись і спочатку подумав що це жарт. Номер не її або ще щось. В той день я був не один. Поряд зі мною, як і завжди був мій вірнийй друг Денис. Він дуже радів що зі мною хтось познайомився. І в вечері я вирішив їй написати. Запитав чи не хоче вона погуляти і вона відповіла що візьме подругу з собою. Тоді я знав що треба брати з собою Дениса. Ми вирішили зустрітися там де і познайомилися. І вона реально прийшла, вона вигляділа неперевершено. Вона була лучиком сонця в моєму житті. Ми дуже класно провели час і я зрозумів. Це була не просто симпатія, я реально був закоханий в неї. Ми гуляли разом місяць. Я гадав, що це літо буде не превершене. Потім я почав гарно спілкувати з однокласником Мишком і його дівчиною Ясею. Вони теж були раді що в мене є подруга. Одного дня я вирішив сказати їй все. Я проводив її сам додому і тоді сказав. "Кіра ти мені дуже подобаєшся якщо це взаємно давай зустрічатися" вона сказала, що напише мені. В той день я пішов до друзів щоб все їм розповісти. Всі ми чекали, що ж вона відповість. І тут приходить те саме повідомення "давай можемо спробуати". Потім вона розповіла мені про свого друга. Який з самого початку не дуже мені симпатизував. Але мені було всеодно в мене була вона. В наступному місяці ми були на вечірці і мені багато хто казав з дівчат, що сьогодні Кіра мене кине. Я думав що то просто жарт і не звертав на це уваги. Але коли провір її запитав. Вона сказала що це правда. Мої очі в мить стали похмурими і почало боліти серце. Але я не подав виду. В той день ми з Мішою зустрілися і вмить в мене хлинули сльози. Останій раз я плакав коли помер мій тато. Більше я там не гуляв...
Підлітковий Вік "Історія ще не закінчилася"
Пройшло 1 тиждень. І я зрозумів, не може вже так бути. В мене в голові була лише вона. І я вирів спрбувати через її подругу. Та дала мені пару підсказок. І тут сталося чудо. Вона написала мені першою. Сказала чи я не проти бути просто друзями. Але на той момент я знав, що хочу. Ми просто були друзями і все. І в один день вона сказала що поїде в лагерь. Я звичайно не зрадів але підтримав її ініціативу. Туди ще поїхала Яся. Все було ок крім того, що Кіра довго мені не відповідала. І в один день її подруга кидає мені відео де Кіра і ще один хлопець в обнімку. Тут я і подумав, що хочу зупинитися. Я перестав їй писати. Через тиждень вона приїхала та коли я її проводив вона сказала що дуже сумувала за мною. І ці слова розтопили моє серце. Трохи пізніше ми почали зустрічатися. На цей раз я трохи випив на день народженні брата. І в той день я написав Кірі "Я вже не можу терпіти, моє серце розривають почуття до тебе, якщо це не взаємно просто скажи" але ні. Вона сказала так, я був безмежно щасливим в той день. Час дуже швидко летів, ми почали товаришувати з її другом, навіть можна сказати що він був мені найкращим другом. Але час летів. В один момент в мене почалося відчуття тривого. І не просто так. Міша сказав, що бачив Кіру і Єгора разом. І не один раз. Спочатку я не повірив але потім побачив сам. Моя душа почала боліти. І тоді я закурив. Першу сигарету мені дав Міша. Якраз на його очах, мене знову пробило на сльози. Але він зміг мене заспокоїти і все знову налагодилося. В одній грі я познайомився з Дариною. Вона була рельано класною, вайбовою і теж не давала мені впасти в дипресію. Одним днем я поїхав з мамою на день народження. Я трохи випив і вирішив поїхати сам додому. Я подзвонив Єгору і він сказав, що вони з Кірою зараз вийдуть. І через хвилину мені телефонує Кіра. Каже, що вийдуть вони через двадцять хвилин, а коли я запитав "що ви там робите?" вона відповіла "просто сидим" і після цього посміялася. Я зкинув трубку і більше її не брав. Я зрозумів, що завжди, не дивлячись, що могло статися, завжди поряд був Денис. На наступний день ми з Кірою поговорили про це. Але відповідь мене шокувала.
Інститут та майбутння робота
Кіра вже кинула мене. І я почав подавати заявку в поліцейський інститут. Її прийняли і я почав там вчитися. Вчився я гарно і зразу після інституту я пішов на роботу поліцейського. Спочатку я був гарний поліцейський але мені мало платили. І коли я пов'язував одного чоловіка він мені дав пропозицію. За два мільйони я його відпущу. Я звичайно був не проти. І почав так часто робити. Звичайно не за два мільйони, а за тисяч сто або двісті. Бо це сума за яку реально вийти. І так я зрозумів, що реально хочу бути бед копом. Спочатку було страшно. Але потім я зробив зв'язки з кланами та почав відпускати їх. Це реально було дуже прибудкове діло. Я міг кричати на них, бити я був реально бед копом. Як у тих фільмах. І мені це подобалося. В мене було все: влада, гроші, зв'язки. Фактично я був тим хто. Багато, що знає. Але не хвилюється за своє життя. І до кінця життя я зрозумів, що взяти хабар легше чим когось саджати.
Теперішній час
Я стаю старшим сержантом та беру хабарі. Не боюся, що мене спіймать. Бо тоді ту людину просто вб'ють бандити. І правело яка завжди буде зі мною. Дають-бери, а якщо не дають, то вибивай.
Я Назарчик Крамар, народився 16.02.1996 в місті Харків, в моїй сім'ї були тато, мама та брат. Дитинство в мене було гарне і веселе. Був друг Денис з яким я ходив в один садочок. Дуже полюбляв ходити в ресторан з татом. І дуже любив його і сумував коли він був на роботі. А коли тата не було дома ми з мамою ходили в кафе біля будинку. Потім почалася війна. Я дуже боявся що мого тата заберуть на фронт. Але відійти від цієї думки мені допомагав брат та Денис з якими ми грали у футбол. Потім все-таки сталося найгірше, мого дідуся не стало. Я любив його і дуже сумував за ним. Мій тато плакав в той день. Це був перший раз як я бачив його сльози.
Юність
В 11 років ми вже ходили в той ресторан з татом та з моєю матусею. У брата появилвся дівчина, її звали Настя. Ми дуже гарно з нею ладили. Вона фактично була моєю подружкою. Якарз тільки вона хотіла зі мною дружити. Но завжди біля мене був Денис - мій найліпший друг. Брат зміг витягнути сім'ю з складного положення і все почалося налагожуватися.
Підлітковий Вік "Перще кохання"
В нас все було добре. У брата була дівчина, а у мами був тато. Але одного прекрасного, літнього вечора мені сподобалася одна дівчина. В неї було хвилясте волося, карі очі, прекрасний голос. І я підійшов до неї. Я запитав чи вона не проти познайомитися і вона сказала давай. В той момент я здивувався, вона дала мені свій номер телефону. Тоді я дуже здивувався, що зі мною хтось хоче знайомитись і спочатку подумав що це жарт. Номер не її або ще щось. В той день я був не один. Поряд зі мною, як і завжди був мій вірнийй друг Денис. Він дуже радів що зі мною хтось познайомився. І в вечері я вирішив їй написати. Запитав чи не хоче вона погуляти і вона відповіла що візьме подругу з собою. Тоді я знав що треба брати з собою Дениса. Ми вирішили зустрітися там де і познайомилися. І вона реально прийшла, вона вигляділа неперевершено. Вона була лучиком сонця в моєму житті. Ми дуже класно провели час і я зрозумів. Це була не просто симпатія, я реально був закоханий в неї. Ми гуляли разом місяць. Я гадав, що це літо буде не превершене. Потім я почав гарно спілкувати з однокласником Мишком і його дівчиною Ясею. Вони теж були раді що в мене є подруга. Одного дня я вирішив сказати їй все. Я проводив її сам додому і тоді сказав. "Кіра ти мені дуже подобаєшся якщо це взаємно давай зустрічатися" вона сказала, що напише мені. В той день я пішов до друзів щоб все їм розповісти. Всі ми чекали, що ж вона відповість. І тут приходить те саме повідомення "давай можемо спробуати". Потім вона розповіла мені про свого друга. Який з самого початку не дуже мені симпатизував. Але мені було всеодно в мене була вона. В наступному місяці ми були на вечірці і мені багато хто казав з дівчат, що сьогодні Кіра мене кине. Я думав що то просто жарт і не звертав на це уваги. Але коли провір її запитав. Вона сказала що це правда. Мої очі в мить стали похмурими і почало боліти серце. Але я не подав виду. В той день ми з Мішою зустрілися і вмить в мене хлинули сльози. Останій раз я плакав коли помер мій тато. Більше я там не гуляв...
Підлітковий Вік "Історія ще не закінчилася"
Пройшло 1 тиждень. І я зрозумів, не може вже так бути. В мене в голові була лише вона. І я вирів спрбувати через її подругу. Та дала мені пару підсказок. І тут сталося чудо. Вона написала мені першою. Сказала чи я не проти бути просто друзями. Але на той момент я знав, що хочу. Ми просто були друзями і все. І в один день вона сказала що поїде в лагерь. Я звичайно не зрадів але підтримав її ініціативу. Туди ще поїхала Яся. Все було ок крім того, що Кіра довго мені не відповідала. І в один день її подруга кидає мені відео де Кіра і ще один хлопець в обнімку. Тут я і подумав, що хочу зупинитися. Я перестав їй писати. Через тиждень вона приїхала та коли я її проводив вона сказала що дуже сумувала за мною. І ці слова розтопили моє серце. Трохи пізніше ми почали зустрічатися. На цей раз я трохи випив на день народженні брата. І в той день я написав Кірі "Я вже не можу терпіти, моє серце розривають почуття до тебе, якщо це не взаємно просто скажи" але ні. Вона сказала так, я був безмежно щасливим в той день. Час дуже швидко летів, ми почали товаришувати з її другом, навіть можна сказати що він був мені найкращим другом. Але час летів. В один момент в мене почалося відчуття тривого. І не просто так. Міша сказав, що бачив Кіру і Єгора разом. І не один раз. Спочатку я не повірив але потім побачив сам. Моя душа почала боліти. І тоді я закурив. Першу сигарету мені дав Міша. Якраз на його очах, мене знову пробило на сльози. Але він зміг мене заспокоїти і все знову налагодилося. В одній грі я познайомився з Дариною. Вона була рельано класною, вайбовою і теж не давала мені впасти в дипресію. Одним днем я поїхав з мамою на день народження. Я трохи випив і вирішив поїхати сам додому. Я подзвонив Єгору і він сказав, що вони з Кірою зараз вийдуть. І через хвилину мені телефонує Кіра. Каже, що вийдуть вони через двадцять хвилин, а коли я запитав "що ви там робите?" вона відповіла "просто сидим" і після цього посміялася. Я зкинув трубку і більше її не брав. Я зрозумів, що завжди, не дивлячись, що могло статися, завжди поряд був Денис. На наступний день ми з Кірою поговорили про це. Але відповідь мене шокувала.
Інститут та майбутння робота
Кіра вже кинула мене. І я почав подавати заявку в поліцейський інститут. Її прийняли і я почав там вчитися. Вчився я гарно і зразу після інституту я пішов на роботу поліцейського. Спочатку я був гарний поліцейський але мені мало платили. І коли я пов'язував одного чоловіка він мені дав пропозицію. За два мільйони я його відпущу. Я звичайно був не проти. І почав так часто робити. Звичайно не за два мільйони, а за тисяч сто або двісті. Бо це сума за яку реально вийти. І так я зрозумів, що реально хочу бути бед копом. Спочатку було страшно. Але потім я зробив зв'язки з кланами та почав відпускати їх. Це реально було дуже прибудкове діло. Я міг кричати на них, бити я був реально бед копом. Як у тих фільмах. І мені це подобалося. В мене було все: влада, гроші, зв'язки. Фактично я був тим хто. Багато, що знає. Але не хвилюється за своє життя. І до кінця життя я зрозумів, що взяти хабар легше чим когось саджати.
Теперішній час
Я стаю старшим сержантом та беру хабарі. Не боюся, що мене спіймать. Бо тоді ту людину просто вб'ють бандити. І правело яка завжди буде зі мною. Дають-бери, а якщо не дають, то вибивай.
