Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Рамос Назар Іванович
Стать: Чоловіча
Мати - Людмила Рамос Володимирівна
Батько - Іван Рамос Миколайович
Зріст та вага:185см; Вага - 83кг.
Дата народження: 20.08.1999
Вік: 25 роки
Місце народження: Україна, місто Житомир
Національність: Українець
Місце проживання: місто Київ
Захоплення: Футзал, автомобілі, футбол, автоперегони.
Сімейний стан: Неодружений
Статура: Спортивна
Дитинство:
Дитинство Назара Рамоса, майбутнього полковника Національної поліції, було сповнене труднощів і подій, які сформували його характер і принципи. Він народився у місті Житомир, де життя завжди було боротьбою. Його сім’я жила скромно: батько працював на місцевому заводі, мати була медсестрою в районній лікарні.
Сім’я та цінності
Родина Рамосів була звичайною, але дуже працьовитою. Батько, Іван Рамос, часто повторював: “У цьому світі нічого не дається просто так. Хочеш щось мати — працюй, хочеш щось змінити — борися”. Ці слова стали життєвим кредо для Назара. Його мати,Людмила, навчила сина співчуття та терпіння, хоча і визнавала, що життя вимагає твердості.
Рамос зростав у середовищі, де панували суворі правила і справедливість часто була вибірковою. У їхньому районі діяли групи підлітків, які прагнули вижити за рахунок слабших. Назар не раз ставав свідком бійок, крадіжок та конфліктів. Одного разу, коли його друг став жертвою хуліганів, Назар вирішив, що більше не буде стояти осторонь. Уже в підлітковому віці він почав захищати слабших, іноді навіть з кулаками, переконуючись, що справедливість потребує дій.
Шкільні роки
У школі Назар був одним із тих, кого поважали, але й остерігалися. Він добре вчився, особливо цікавився історією та правознавством. Учителі часто говорили, що в ньому поєднується два різних характери: суворий і дисциплінований хлопець міг проявити несподівану чуйність, коли йшлося про справедливість.
Одного разу в школі Назар заступився за однокласника, якого несправедливо звинуватили у крадіжці. Він наполіг на тому, щоб адміністрація провела розслідування, і згодом виявилося, що справжнім винуватцем був інший учень. Цей випадок став поворотним моментом: Назар зрозумів, що його покликання — шукати істину та захищати тих, хто цього потребує.
Життя у складних умовах
Дитинство Рамоса було також відзначене нестатками. Коли в дев’яностих роках завод, на якому працював його батько, скоротив працівників, сім’я переживала фінансову кризу. Назар рано почав працювати, щоб допомогти родині. Спочатку це були підробітки на ринку, потім — нічні зміни у місцевих майстернях. Ці труднощі загартували його характер і навчили не здаватися.
Проте не всі випробування були матеріальними. У 14 років Назар втратив батька, який загинув в аварії на заводі. Ця трагедія залишила глибокий слід у його душі, але також дала йому новий стимул: він обіцяв собі, що зробить усе, аби подібні трагедії траплялися якомога рідше.
На допомогу сім’ї, став брат батька, полковник Олександр Рамос. Олександр допомагав сім’ї матеріально та духовно, в майбутньому допоміг нашому герою стати на шлях поліцейського.
Навчання на поліцейського:
Закінчивши навчання в школі після 11 класу, Назар вступив в академію внутрішніх справ (НАВС), за зв’язками дядька. Навчання давалося зовсім не легко, кожен новий день, це було так зване "пекло" для Назара , але йому небуло куда діватися, адже він завжди рахував що дядько поганого не порадить.
Життя після навчання в академії, та перші кроки на посаді поліцейського:
І ось нарешті Назар закінчуючи навчання, одразу складає присягу та займає посаду Патрульного в підрозділі свого дядька . Перші кроки були не дуже складними, але й легкими їх назвати теж неможна. Щоденні лекції, тренування, практика, відпрацювання навичок, це все дуже вимотувало моральний та фізичний стан Назара. Після отримання 4 порядкового звання стало набагато цікавіше, він вже міг виїжджати в патрулі по місту, реагувати на виклики від громадян, також і лекцій стало менше. І здається Назара все влаштовувало, він гарно себе зарекомендував старшому складові, виконував усі накази, й навіть не помітив як його голову почали охоплювати "темні думки" через низьку заробітню плату.
Думки про корупцію, осмислення:
Назар дуже швидко підвищився до 8 порядкового звання, а саме капітана, можливо через те що "людина зверху" його дядько, а можливо він дійсно гарно виконував свої обов'язки. Все було добре, здається ще ось ось і можна буде обійняти посаду Полковника, а там і на дядька місце сісти, але Назара більше за все цікавили гроші, він зрозумів, що яке б у нього не було звання, всерівно грошей для того щоб створити сім'ю йому не вистачає. Назар сів і гарно все обдумав, не розуміючи що він робить не так, і тут йому прийшла в глову ідея: "може зайнятися корупцією? але що ж буде якщо дізнається дядько?... як-би там не було у всякому випадку, спробувати варто"...
Стать: Чоловіча
Мати - Людмила Рамос Володимирівна
Батько - Іван Рамос Миколайович
Зріст та вага:185см; Вага - 83кг.
Дата народження: 20.08.1999
Вік: 25 роки
Місце народження: Україна, місто Житомир
Національність: Українець
Місце проживання: місто Київ
Захоплення: Футзал, автомобілі, футбол, автоперегони.
Сімейний стан: Неодружений
Статура: Спортивна
Дитинство:
Дитинство Назара Рамоса, майбутнього полковника Національної поліції, було сповнене труднощів і подій, які сформували його характер і принципи. Він народився у місті Житомир, де життя завжди було боротьбою. Його сім’я жила скромно: батько працював на місцевому заводі, мати була медсестрою в районній лікарні.
Сім’я та цінності
Родина Рамосів була звичайною, але дуже працьовитою. Батько, Іван Рамос, часто повторював: “У цьому світі нічого не дається просто так. Хочеш щось мати — працюй, хочеш щось змінити — борися”. Ці слова стали життєвим кредо для Назара. Його мати,Людмила, навчила сина співчуття та терпіння, хоча і визнавала, що життя вимагає твердості.
Рамос зростав у середовищі, де панували суворі правила і справедливість часто була вибірковою. У їхньому районі діяли групи підлітків, які прагнули вижити за рахунок слабших. Назар не раз ставав свідком бійок, крадіжок та конфліктів. Одного разу, коли його друг став жертвою хуліганів, Назар вирішив, що більше не буде стояти осторонь. Уже в підлітковому віці він почав захищати слабших, іноді навіть з кулаками, переконуючись, що справедливість потребує дій.
Шкільні роки
У школі Назар був одним із тих, кого поважали, але й остерігалися. Він добре вчився, особливо цікавився історією та правознавством. Учителі часто говорили, що в ньому поєднується два різних характери: суворий і дисциплінований хлопець міг проявити несподівану чуйність, коли йшлося про справедливість.
Одного разу в школі Назар заступився за однокласника, якого несправедливо звинуватили у крадіжці. Він наполіг на тому, щоб адміністрація провела розслідування, і згодом виявилося, що справжнім винуватцем був інший учень. Цей випадок став поворотним моментом: Назар зрозумів, що його покликання — шукати істину та захищати тих, хто цього потребує.
Життя у складних умовах
Дитинство Рамоса було також відзначене нестатками. Коли в дев’яностих роках завод, на якому працював його батько, скоротив працівників, сім’я переживала фінансову кризу. Назар рано почав працювати, щоб допомогти родині. Спочатку це були підробітки на ринку, потім — нічні зміни у місцевих майстернях. Ці труднощі загартували його характер і навчили не здаватися.
Проте не всі випробування були матеріальними. У 14 років Назар втратив батька, який загинув в аварії на заводі. Ця трагедія залишила глибокий слід у його душі, але також дала йому новий стимул: він обіцяв собі, що зробить усе, аби подібні трагедії траплялися якомога рідше.
На допомогу сім’ї, став брат батька, полковник Олександр Рамос. Олександр допомагав сім’ї матеріально та духовно, в майбутньому допоміг нашому герою стати на шлях поліцейського.
Навчання на поліцейського:
Закінчивши навчання в школі після 11 класу, Назар вступив в академію внутрішніх справ (НАВС), за зв’язками дядька. Навчання давалося зовсім не легко, кожен новий день, це було так зване "пекло" для Назара , але йому небуло куда діватися, адже він завжди рахував що дядько поганого не порадить.
Життя після навчання в академії, та перші кроки на посаді поліцейського:
І ось нарешті Назар закінчуючи навчання, одразу складає присягу та займає посаду Патрульного в підрозділі свого дядька . Перші кроки були не дуже складними, але й легкими їх назвати теж неможна. Щоденні лекції, тренування, практика, відпрацювання навичок, це все дуже вимотувало моральний та фізичний стан Назара. Після отримання 4 порядкового звання стало набагато цікавіше, він вже міг виїжджати в патрулі по місту, реагувати на виклики від громадян, також і лекцій стало менше. І здається Назара все влаштовувало, він гарно себе зарекомендував старшому складові, виконував усі накази, й навіть не помітив як його голову почали охоплювати "темні думки" через низьку заробітню плату.
Думки про корупцію, осмислення:
Назар дуже швидко підвищився до 8 порядкового звання, а саме капітана, можливо через те що "людина зверху" його дядько, а можливо він дійсно гарно виконував свої обов'язки. Все було добре, здається ще ось ось і можна буде обійняти посаду Полковника, а там і на дядька місце сісти, але Назара більше за все цікавили гроші, він зрозумів, що яке б у нього не було звання, всерівно грошей для того щоб створити сім'ю йому не вистачає. Назар сів і гарно все обдумав, не розуміючи що він робить не так, і тут йому прийшла в глову ідея: "може зайнятися корупцією? але що ж буде якщо дізнається дядько?... як-би там не було у всякому випадку, спробувати варто"...
