🔹 Повне ім’я: Сварог Миколайович Азовський
🔹 Дата народження: 18.03.1991
🔹 Місце народження: Маріуполь, Україна
🔹 Прізвиська: «Сварог», «Коваль правосуддя», «Азовський вовк»
🔹 Професія: колишній оперативник поліції, тепер — «поганий коп», тіньовий виконавець
ДИТИНСТВО
Сварог народився в індустріальному серці Маріуполя, в родині, де було більше мовчання, ніж тепла. Його батько — сталевар, мати — медсестра в нічних чергуваннях. Грошей ніколи не вистачало, а сварки вдома були звичним фоном життя.
У ранньому дитинстві Сварог рано зрозумів, що слабким у цьому світі не вижити. У 9 років він став свідком, як батька побили на вулиці просто за пляшку горілки. У 10 — втратив старшого брата, якого зарізали підлітки вуличної банди. Поліція так і не знайшла винних.
З того моменту в душі Сварога запалав вогонь. Він почав тренуватись сам: бігав, займався боксом, читав усе, що міг знайти про справедливість, силу і воїнів. Його дитинство було самотнім, але гартувало характер.
ЮНІСТЬ
У 15 років Сварог вступив до кадетського корпусу, де швидко здобув прізвисько за незламність і суворий погляд. У 17 — вже був відомим серед інструкторів як той, хто "не згинається, але ніколи не ламається".
В академії поліції він був лідером на полігоні, але "проблемним" у класі. Сварог не терпів несправедливості і часто бився з тими, хто знущався з молодших чи вимагав хабарі.
У 20 років він закохався — в дівчину на ім’я Олена, студентку-медика. Вона стала для нього символом надії, світла. Та їхнє щастя було коротким: Олена загинула в автокатастрофі, за обставин, які Сварог завжди вважав підозрілими.
З того моменту його віра в закон остаточно зламалася.
ДОРОСЛЕ ЖИТТЯ
Після випуску з академії Сварог вступив на службу до районного відділку поліції. Він починав з найнижчих посад: патрулював вулиці вночі, заповнював звіти вручну, виступав на допитах у ролі помічника. Але в кожній дрібниці намагався бути бездоганним. Він був переконаний: якщо дотримуватись закону, діяти чесно — можна змінити систему зсередини.
Він вірив у поліцію. Вірив, що правосуддя — це не слово, а дія. І навіть коли побачив перші ознаки корупції — відмахувався. “Це тимчасово. Це не всі. Я зміню”, — говорив собі.
Але дуже швидко ідеали почали тріскатися. Його справи ігнорували, злочинців відпускали "через брак доказів", які самі ж прокурори знищували. Колеги жили у дорогих квартирах, водили елітні авто, і з кожної зарплатної "відкатної" зустрічі йому все частіше натякали: "Хочеш вижити — грай за правилами, які працюють тут, а не в книжках."
Спершу він відмовлявся. Але коли справу про зґвалтування школярки “згорнули” через вплив батька підозрюваного, Сварог вперше зламався. Він погодився замовчати — за конверт, в якому було достатньо, щоб закрити борги матері й зробити ремонт у її старій квартирі.
Це мало бути “разово”. Але саме того вечора Сварог переступив лінію.
Після цього він почав діяти інакше. Він не просто брав хабарі — він використовував систему, змушуючи її працювати на себе. Закривав очі на дрібних наркоторговців в обмін на інформацію. Давав "дах" нелегальним бізнесам — якщо ті платили і не чіпали мирних. Створив свою тіньову мережу, в якій був головним — і суддею, і катом.
Він став тим, з ким боялись зв’язуватись навіть “авторитети”. Усі знали: Сварог — це не просто корумпований коп. Це — поганий коп з місією, і ця місія — навести лад у місті, але не згідно з законом, а згідно з його власною правдою.
