Глава 1: Дитинство та юність
Корабель Сергій Олександрович народився 13 липня 1991 року в селі Прибузьке, Хмельницької області. Батьків майбутнього полковника СБУ звали Олександр та Оксана. На жаль, фінансовий стан родини Корабель був не дуже, тому доля вже з народження ставила для маленького Сергія випробування. В дитсадку майже всі діти були з благополучних сімей, тому в дитсадку Сергій не зміг знайти друзів та спілкування. В школі же ситуація була трохи інша. Через недостачу коштів у сім’ї, Сергій почав забирати гроші у слабших, а потім взагалі наділяв відсотками молодші класи. Звісно частину грошей приносив в сім’ю, а частину залишав собі, бо з дівчатами і друзями також гуляв. Пізніше він зустрів своє перше кохання, але через відсутність досвіду, серйозних відносин в них не вийшло. В юності Сергій на жаль залишився без батьків, матір захворіла смертельною хворобою, а тато потрапив в аварію через мотоцикліста, який підрізав його. Опікунство над Сергієм взяла його стара бабуся, вона виховувала його, та завжди допомагала.
Глава 2: Початок дорослого життя та нові труднощі
Оскільки Сергій не вважав за потрібне приділяти час школі та урокам, вже після закінчення школи, бабуся запропонувала йому поїхати в Кам’янець-Подільський в університет, де він зможе вивчитись на вчителя фізичної культури в школі. В університеті же картина була така-ж, Сергій продовжував забирати гроші у більш слабких в університеті і також частину віддавав своїй бабусі. В університеті у Сергія були перші серйозні відносини, вони продовжувались довго, молодята справді вважали, що це справжнє кохання і що в них все серйозно, але в один жахливий день, вона його зрадила і знаєте що я тоді зрозумів? Мало того, що це був серйозний удар по Сергію і по його вже не дуже міцній психіці, після цього Сергій перестав вірити в любов… Але було в університеті одне із найважливіших подій у нього в житті – він познайомився з своїм одногрупником, якого звали Ларік Світов, вони швидко стали кращими друзями. Вони і не один раз сварилися і допомагали один одному, пам’ятаю, як Сергій допомагав Ларіку налагодити відносини з дівчиною, яка подобалась Ларіку. Були ситуації, коли і Ларік і Сергій ходили за один одного на бійки. На жаль, бабуся так і не побачила випускний в університеті у онука, просто в один жахливий день у неї зупинилось серце… Це була остання крапля в вже тріснувщій психіці і після цього інциденту Сергій часто використовував ненормативну лексику по відношенню до навколишніх людей. Після закінчення університету, Сергій не жив, а виживав, зарплатні завжди не вистачало, тому він просто навіть не уявляв, як жити далі. З Ларіком він на жаль не спілкувався після випускного в університеті. В один день, Сергій звільнився зі своєї роботи та вирішив ризикнути знайти щось більш прибуткове.
Глава 3: Робота в СБУ
Через кілька днів, після звільнення зі своєї роботи, в один прекрасний день, Сергію подзвонив його старий друг – Ларік Світов, який кілька днів тому став генералом СБУ міста Дніпра. Ларік дізнався про тяжке становище свого старого друга, тому запропонував йому піти в академію СБУ. Сергій спочатку казав, що краще не треба, що він не потягне, що де він і те СБУ і так далі, але Ларік сказав йому просто спробувати, а там вже далі по ситуації. І все ж таки, Сергій вирішив спробувати. Спочатку йому було тяжко, бо Ларік одразу сказав йому вивчити багато законів та займатися тренуваннями для подальшої роботи в СБУ. Через кілька років тренувань та навчань, Сергій схоже вник в специфіку цієї роботи і навіть вже доволі частенько він виїжджав на небезпечні завдання і отримував бойові поранення та шрами. За роки своєї служби він також дуже сильно здружився зі своїм колективом, а саме полковники: Олексій Лашкевич, Віктор Татара, підполковники: Роман Руднік, Маркіян Шумин та Олег Фольц і звісно ж з майором – Райаном Гослінгом. Минуле взагалі не відпускало Сергія, тому працівники відзначали, що Сергій часто спілкувався з ними ненормативною лексикою, але все одно поважав кожного працівника. Потім він зміг стати підполковником СБУ і навіть керівником підрозділу ЦСО-А. Також мені відомо, що Сергій навіть почав брати хабарі, коли став підполковником, як він мені сказав, що йому завжди не вистачало грошей, до того ж, особисто для нього щастя було в грошах, бо він ніяк не міг знайти іншу половинку, але в нього були хороші друзі, хоча на жаль цього йому не вистачало. В особистому житті він відчував себе одиноким. Ось так і шли місяці і не зважаючи на те, що Сергій бере хабарі та розмовляє ненормативною лексикою зі своїм особовим складом та взагалі з працівниками інших державних організацій, роботу він завжди виконував сумлінно, про це скажуть абсолютно всі і завдяки цьому, Сергій став полковником та куратором ЦСО-А. Ви можете лише уявити, як він в той день напився зі своїми друзями, але на завтра він вже був, як огірок і був готовий виконувати свої полковницькі справи. Працівники же завжди хвалили Сергія і відмічали те, що він дуже добре навчав людей, бо як він мені казав, йому самому дуже подобалось навчати людей і комунікувати з ними.
Глава 4: Наш час
Наразі Ларік пішов по ЗВБ, проте його місце зайняв діючий Генерал Віктор Чорний. З ним же у Сергія також не було проблем в спілкуванні, так як вони були знайомі вже раніше,бо Сергій часто чергував на посту ДСНС коли ще був підполковником. Тому він так і залишився полковником. Він так і продовжує навчати людей, виїжджати на бойові завдання, хоча багато таких же полковників, взагалі не спішать це робити. Також до них частенько приїжджає пан майор Райан Гослінг, який перевівся до СБУ Харкова. В Дніпрі йому раді, навіть втроє з паном Чорним скоро поїдуть на риболовлю. Я навіть чув від людей, що на їх думку, підрозділ ЦСО-А став набагато краще при кураторстві пана Корабля, справді дуже видно їх роботу і завдяки цьому в місті Дніпрі набагато спокійніше тепер. Але вже були розмови, що скоро Сергій піде на заслужену пенсію, тому що по-перше вже вік не дозволяє, а по друге, він наразі заключає контракт на відкриття свого особистого бізнесу і він вже не погано розбирається в криптовалюті, тому достаток завжди буде, хоча це тільки розмови…
Кінець розповіді, але ще далеко не фінал…
